Доли́на — село в Україні, в Обухівському районі Київської області. Населення становить 473 особи.
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Покрова Пресвятої Богородиці с. Долина XVIII ст. — Київської сот. Київський п., з 1781 р. Київського пов. Київського нам., з 1797 р. Київського пов. Київська губ.; ХІХ ст. — Трипільської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/doly_001.xml Герб Щит понижено перетятий лазуровим і зеленим. У першій частині понижений золотий диск. Поверх всього вліво летить срібний журавель з чорними очима і червоними дзьобом та лапами, що супроводжується знизу золотим снопом в перев'яз справа. Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська44393.65%російська245.07%гагаузька30.64%інші/не вказали30.64%Усього473100%
Географія У селі бере початок річка Махна.
Транспорт Біля села наявний спортивний аеродром Долина.
Відомі уродженці Пелешенко Василь Іларіонович (28 червня 1927 — 2014) — український гідрогеолог, гідрохімік, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік Української екологічної академії наук із 1992 року та Академії наук вищої школи від 1997 року.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)
Примітки
Джерела .— S. 95.
Історична довідка До складу Долинянської сільської ради входять: село Долина і село Макарівка.
Село Долина – центр Долинянської сільської ради.
Село Долина знаходиться в лісостеповій зоні Київської області і розташоване в південно-східній частині Обухівського району, на правому березі річки Дніпро.
Село Долина своєю назвою повністю виправдовує своє розташування в долині маленької річечки Мохна –притоки невеликої річки Красна, що впадає з заходу у велику річку східної Європи Дніпро.
Типовими краєвидами села є долини і пагорби висотою до 195 метрів над рівнем моря, які покриті густим різнотрав’ям і підліском, зарослі кущами і деревами.
Село Долина розташоване на правобережжі середнього Подніпров’я, всього за 8 км на захід від річки Дніпро.
Давня історія цього регіону і села Долина (включно ) досліджена археологами і встановлено, що вона була заселена людьми починаючи з періоду кам’яного віку, тобто декілька десятків тисяч років тому.
Цікаве і те, що село розташоване на перехресті двох давніх археологічних культур: трипільської (У-ІІІ тис.до нашої ери) та черняхівської (ІІІ-І тис.до нашої ери), відкриття яких зроблено славнозвісним київським археологом В.В.Хвойкою.
На долинянських полях зберігається курган скитського часу – Плоска Могила.
Адміністративна територія Долинянської сільської ради і куди входять села Долина і Макарівка займає площу 2063 га, з них більше двох третин - 1580 га представлена рілля сільськогосподарського використання.
Площа населеного пункту села Долина займає 231,5 га, дворів 275, населення 590 чоловік.
Відстань до райцентру м. Обухів 12 км, до обласного міста Київ 38 км, до залізничної станції Трипілля-Дніпровське 13 км до залізничної станції Озерна приміського сполучення 3,5 км.
День Села відмічається в першу неділю жовтня. Релігійне свято – Храм відмічається 14 жовтня на Покрову.
Початок заснування сучасного села Долина треба відносити до періоду князювання Семена Олельковича, тобто до 1450-1470 років – 1462 року.
Точної дати поки не знайдено.
Кінець XVI і початок XVII століття було неспокійним часом для України, коли українські землі належали магнатам Речі Посполитої, а українська православна церква, як усі українці – православні зазнавали великі утиски.
Це сталося після 1569 р., Люблінської унії, яка формально об’єднала Литву та Польщу в одній державі - Речі Посполитої.
Польська шляхта особливо активно почала привласнювати українські землі.
Особливо тяжке становище було у частини селян, які знаходились на умовах кріпацтва у польських панів.
Селяни працювали на ріллі у пана спочатку 8-10 днів на рік а потім по 2-4 дні на тиждень.
Крім того на селян були призначені різні податки , які називались «подимщина» тобто податки на кожен двір - господарство, яке носило назву «дим» (від пічної труби з якої у кожній хаті йшов дим).
Панщина в XVII столітті доходила до 200 днів на рік.
Економічне гноблення і особливо національне пригнічення народу призвело до селянсько-козацьких повстань проти утисків польської влади і шляхти. У 1592 козаки К.Косинського успішно штурмували практично згнилий Київський замок. У 1595-96 рр. повстання очолив Северин Наливайко та Григорій Лобода, а в 1630 р. Тарас Федорович. Район цих повстань охоплював і території на південь від Києва так звану «Трипільщину», а учасниками цих повстань були і селяни та козаки навколишніх сіл і не виключено, що в них брали участь селяни села Долина.
Місця навколо с.Долина відомі і тим, що тут проходили загони козацьких повстань проти утисків польської влади.
Події, які відбувалися під час визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, мали безпосереднє відношення до історії села Долина.
«В путишествии Антиохийского патриарха Макария (що відвідав Україну у 1659 році) Долина названа крепостью, укрепленной пушками, которую впрочем казаки Хмельницького взяли приступом и умертвили до 2000 жидов здесь скрывавшихся. Впрочем известно, что в этом путешествии все приувеличено. От р. Красной в предместья сел. Красного и Козиевки, Долина лежит не более 1 ½ версты» (Похилевич 2007 год ст.85).
Під час визвольної війни Б.Хмельницький універсалом 1656 р. пожалував Долину разом з поселеннями Трипільщини Києво-Печерському монастиреві.
За Андрусівським перемир’ям 1667 р. Долина у складі Трипільщини відійшла в підданство Росії, а з 1690 р. надалася у володіння Київській митрополітичній кафедрі.
Митрополит Варлаам Ясинський відпустив містечко Трипілля з довкілля Києво-Софійському кафедральному монастиреві: в Долині знаходився монастирський «фільварок».
Належність маєтності монастиреві царською грамотою підтвердив Петро І 11 квітня 1700 р. У грамоті володіння Свято-Софійського Дому (кафедрального монастиря) окреслювалися «грантами от Безрадицких до Нещерова, от Германовки прость к вершине Красной Долины степью поза Черняховым, понад Кагарлыком до речки Рясови (Росави) Належність Долини Свято-Софійському Дому підтверджував і універсал гетьмана Івана Скоропадського 1709 р.
У 1711 р. від російської Трипільщини до польського Білоцерківського староства відійшли села Долина, Гусачівка і Григорівка.
Між долинянськими землями, що знаходились на російському боці, і гусачівськими- з польського боку, проліг польсько-російський кордон.
Між долинянцями і гусачівцями почалися справжні війни за землю. Одна з них, у 1750-х роках, тривала 7 літ. В її перебіг змушена була втрутитись цариця Єлизавета.
У 1767 р. після секуляризації монастирських земель Долина стала державним селом, а селяни – казенними і переведеними на грошову ренту.
У 1781 р. в с.Долина споруджено Покровську церкву.
Одним з відомих документів середини ХІХ ст. по історії сіл Київщини є так звані «Альбоми…» Де Ля Фліза (1787-1861), з цього «Альбому..» ми дізнаємось, що с.Долина розташоване в 30 верстах від Києва. Вау.
В селі є дві річки Мохна та Мирожка. Біля села знаходяться дві гори висотою біля 5 саженів та 67 ярів під узвишшям.
Рівнина біля села невелика і має в довжину біля 2 верств та завширшки 1 версту.
Ліси представлені чагарниками в яких ростуть дубові зарослі, граб, берези та ліщина. Їх довжина біля 500, ширина 20 саженів.
Грунти в селі чорноземні плодючі. Селяни переважно вирощують пшеницю, жито, гречку, овес, ячмінь, просо, коноплі.
Селяни в себе на городах вирощують здебільшого картоплю, капусту, буряк, квасолю, огірки, кукурудзу, гарбузи та коноплі.
В господарстві тримають в селі близько 200 волів,166 корів, 200 свиней, 1000 овечок, 7 коней.
Велика кількість волів і незначна кількість коней свідчать що село було небагатим, основна діяльність селян була направлена на обробіток землі. Хат в селі нараховувалось близько 90. Під час опису с. Долина Де Ля Флізом (це 40-50 роки ХІХ століття) в селі проживало чоловіків - 389 , жінок - 415, а разом населення складало 804 людини.
Одягаються селяни в домашній одяг, чоловіки, жінки і дівчата обов’язково носять чоботи, останні навіть «красные сапоги».
Де Ля Фліз відмітив навіть таке: хоча в селі і вживають горілку, але п’яниць немає.
Цікаво, що він відобразив з натури і таку особливість с. Долина, як наявність в деяких більш багатих хазяїв хат з двома дверима, і бідних – з одними.
Завдяки малюнкам зробленим Де Ля Флізі, можна уявити зараз і архітектурний вигляд церкви с. Долина в середині ХІХ ст. побудовану в 1781 р.
Церква була по середині села, дерев’яна, стрімка трьох ступінчата, трьома високими навісами, поруч неї ганок і дві зелені тополі.
Окремо він зробив декілька малюнків вигляду селян не розділяючи їх по окремих селах.
Це свідчить про те, що тоді існувала загальна мода одягання в селах цієї місцевості.
На малюнку «Мешканці та Обухівського товариств» зображені два чоловіки і дві жінки. Обидва чоловіки мають довгі вуса, одягнені в кожухи, підперезані широкими поясами, на ногах у них чоботи.
В яскравому вбранні зображені жінки: внизу сорочка з виступаючою з під свитки вишиваною каймою. На ногах у жінок – червоні чоботи, на голові намітки, оздоблені вишитим орнаментом.
Такий одяг був характерний для всього сільського населення правобережжя Середньої Наддніпрянщини.
В 1900 р в с. Долина нараховувалось 296 дворів і 1533 мешканці. Потроху розвивалось і виробництво. Так селянин Василь Письменний побудував водяний млин, а на горбах біля села стояло 12 вітряків, що належали заможним селянам.
Крім православної церкви Покрови в селі знаходилась і школа грамоти, відкрита іще в 1860 році.
Протягом ХІХ і початку ХХ століть в Україні почали будуватись цукрові заводи, які давали селянам роботу а їх власникам нечувані прибутки.
В сусідньому з Долиною селі Григорівка що належала землевласнику Казимиру Мілевському та зятю Маврикію Комаровичу ще в 1844 р. споруджується цукроварня, яка була однією з найдавніших на Київщині і Україні.
На цій цукроварні протягом ХІХ ст. та початку ХХ століття працювало багато долинян .
Деякі мешканці села Долина ходили на заробітки в м. Київ.
Українська революція не обійшла стороною і с. Долину.
Мешканці села за 3 роки (1917 -1920) пережили стільки змін влади, яких могло вистачити на декілька століть: від влади всеросійського самодержавця імператора Миколи ІІ, Тимчасового Уряду Росії, гетьманату Скоропадського, Української Демократії, С. Петлюри, окупації більшовиків, окупації армії Денікіна, німецькими, польськими військами до безпосередньої участі у повстанні Зеленого і встановленні самостійної влади.
Типовими визначниками їх життя в ті часи були події, що відбувалися в Києві, Обухові, Трипіллі, Григорівці.
Влітку 1919 року долинянці брали участь в русі повсталих селян Київщини, який очолював отаман Данило Зелений. Колективізація сільського господарства в Україні розпочалася в 1929-1930 рр.
В с. Долина у 1929 р. була створена сільськогосподарська артіль, а потім колгосп імені Ворошилова при цьому було розкуркулено 8 сімей. Мешканка с.Долина Іщенко Варвара Луківна згадує: «Розкуркулили нас десь 1930-1931 рр. Вигнали з хати десь у березні місяці.
Було нас 11 осіб: батько, мати, дід і 8 дітей. Забрали в хаті все, у подвір’ї: корову, реманент, все що можна було забрати. Ще тільки сніг зійшов, так рвали що – не будь: кінський щавель, з нього варили борщ». На хуторі Макарівка був створений окремий колгосп ім. Леніна.
Зі створенням колгоспів і розпочалась страшна біда, бо селяни не хотіли працювати задарма на колгоспних полях, врожай з яких майже повністю вивозився державними органами.
Страшний голодомор 1932-1933 рр. був штучно організований радянською владою, щоб налякати селянина і змусити його працювати у колгоспі в інтересах тільки держави