Ганна Остапівна Горобієвська (17 серпня 1931, Київ) — українська художницяDrukovani vydanni︠a︡ URSR. Redakt︠s︡iĭno-vydavnychyĭ viddil Knyzhkovoï palaty URSR, 1987В. Д. Соловьев — Русские художники XVIII—XX веков. Эксперт-Клуб, 2005. 429 с., член Спілки художників СРСРМатериалы второго Всесоюзного съезда художников 10—13 апреля 1963 года. М. 1963. 308с., з 1962 — член Спілки художників України.

Життєпис Народилася 17 серпня 1931 року в Києві. Сім'я жила в центрі Києва, на вулиці Стрілецькій, поруч із Софійським собором. Батьки Ганни познайомилися в 1929 році в Києві. Батько, Остап Дем'янович Горобієвський, народився і жив у Львові, який перебував тоді у складі Польщі. Він був актором і переїхав до Києва, де в 1926 році відкрилася Польська драматична студія. Там же працювала і артистка Ванда Василевська, мати Ганни. У влади Радянської України з'явилися претензії до діяльності співробітників театру. Це спричинило заборону вистав, критику в пресі, зняття п'єс з репертуару, а незабаром переросло і в арешти акторів, в тому числі й батьків Ганни. У 1933 р. їх звинуватили в контрреволюційній діяльності, приналежності до Польської військової організації та заарештували. Батька засудили на три роки ув'язнення і вислали до табору - в район озера Байкал. У березні 1938 р. він був розстріляний. Ванді Василевській вдалося уникнути подальших репресій. Після закриття Польського театру вона пішла працювати до Театру російської драми. У ньому її і застала німецько-радянська війна.

У 1942 р. фашисти вивезли Ганну разом з її матір'ю, бабусею та групою інших полонених на роботи до Угорщини. Там у 1944 р. Ганна Горобієвська вивчила угорську мову та працювала певний час перекладачкою у коменданта міста Мако. Після переходу Угорщини під контроль Радянської армії у 1944 р. родина перебралася до Боярки під Києвом, оскільки квартира на Стрілецькій вулиці виявилася зайнята іншими мешканцями. Заробляючи на життя, Ванда стала розписувати хустки в техніці батик. Згодом працювала у художній артілі, де навчилася техніці розпису по шовку. Пізніше брала участь у виставках в СРСР, в 1960-ті роки їздила зі своїми творами за кордон - вони виставлялися в кількох країнах, зокрема в Канаді.

У 1944 р. Ганна Горобієвська, будучи 13-річною, почала працювати на Київській кіностудії.

У 1952-1958 р. вчилася в Київському художньому інституті, де техніку плаката викладав В. Касіян. Саме цей напрямок мистецтва зіграв у її творчості провідну роль. Другим учителем був графік і живописець М. Дерегус. За визнанням Горобієвської, саме він зробив найбільший вплив на її творчість. Згодом, уже під час навчання в Академії мистецтв, він був її куратором.

Від 1956 р. - учасниця всеукраїнських, всесоюзних та зарубіжних виставок.

У 1962 р. завершила навчання у творчих майстернях Академії мистецтв СРСР у Києві (керівник М. Дерегус).

У 1962 р. одружилася, і у 1964-1970 рр. працювала під прізвищем чоловіка, Валюга. Видані в цей період листівки підписані ім'ям «А. О. Валюга ». У 1966 р. народила сина В'ячеслава. Під час навчання в Академії художниця отримала трикімнатну квартиру на Русанівці. У 1970 р. подружжя розлучилося.

Наразі живе в своїй квартирі з сином В'ячеславом і його сім'єю. Останні роки тяжко хворіє, прикута до ліжка і майже повністю втратила зір.

Творча діяльність Розквіт творчості художниці припав на 1950-1970-ті роки. Ще під час навчання в інституті Анна Горобієвська захопилася жанром плаката. Вже перші її роботи отримали високу оцінку, експонувалися на республіканських виставках. Її плакат «Учасникам фестивалю - привіт!», присвячений Фестивалю молоді УРСР в 1957 році, демонструвався на Виставці робіт молодих художників, приуроченої до фестивалю; в тому ж році плакат був виданий Державним видавництвом образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Дипломною роботою був плакат «Мир» (1958 р.). З ним вона брала участь майже у всіх республіканських і всесоюзних художніх виставках тих років. Тоді ж почалася співпраця Анни Горобієвська зі Сільськогосподарським видавництвом. Для нього вона створила ряд плакатів кінця 1950-х - початку 1960-х років: «Дати Вітчизні більше молока», «Кукурудзі - дорогу і повагу», «Зацвітимо Вітчизну зеленими садами» та ін. Інші теми її плакатів тих років - школа; прославляння праці робітників і селян; патріотичні плакати на тему Батьківщини, щасливого життя в СРСР, завоювань Жовтня. Головним чином, художниця працювала в Майстерні агітплакату Спілки Художників УРСР.

Оформила павільйон «Садівництво» для ВДНГ (1959)

З 1960 р. почала отримувати замовлення на ілюстрування українського дитячого журналу «Барвінок»Панич Г. І. Барвінок // Енциклопедія Сучасної України. — К., 2003. — Т. 2. — С. 241 та ескізи листівок. З часом коло ілюстрованих нею видань розширилося: до «Барвінку» додалися журнали «Малятко», «Піонерія». Потім вона стала ілюструвати навчально-освітню літературу для українських шкіл - «Буквар», «Джерельце», «Зірочка», дитячі книжки. Ця діяльність привела її до співпраці з книжковим видавництвом «Радянська школа» (з 1991 р. - «Освіта»). Горобієвська створювала ілюстрації для шкільних підручників і збірок для позакласного читання школярів.

Горобієвська також створювала листівки, які випускалися видавництвом «Мистецтво» . У видавництві «Мистецтво» пропрацювала до 1980-х років. Потім воно розділилося на два: «Мистецтво» і «Реклама». Художниця перейшла працювати до видавництва «Реклама» на посаду редакторки. Видавництво займалося випуском рекламних плакатів, листівок - в основному, з техніки безпеки, а також видавало вітальні листівки. Тут вона пропрацювала до пенсії.

Ця робота припинилася з розпадом СРСР. До 1993 р. ще видавалися деякі із запланованих раніше листівок. Але вони виходили в обмеженій кількості та малим накладом.

У 1993 році залишила видавництво і малювала вдома, почала писати ікони.

Джерела

Форум на сайті «Клуб філокартисти», присвячений листівкам А. О. Горобієвська Реєстр професійних художників Російської імперії, СРСР, «російського зарубіжжя», Російської Федерації та республік колишнього Радянського Союзу (XVIII-XXI ст. )

Примітки