Мая́ки — село в Україні, адміністративний центр Маяківської сільської громади Одеського району Одеської області.
Населення становить 5483 осіб станом на 1 січня 2023 рокуhttps://rada.info/upload/users_files/04377747/f5f315d23da13ce648b64ee968354d44.docx.
Ойконім та етимологія Етимологія назви Маяки (з наголосом на я) не є однозначною. Можливо на це вплинула татарська назва переправи через річку Дністер— Міяк, як повідомляє турецький мандрівник XVII ст. Евлія Челебі; існувала місцева ісламська святиня Міяк-Баба-султан в перекладі з татарської — «Масляний(а) бабá», пов'язана з чудотворним перетворенням дністровських вод на масло, маяк
Не виключено паралельний зв'язок назви з наявністю знаків річкової навігації (маяку чи мережі маяків). Ойконім походить від східнослов'янської лексеми «маяк», утвореної суфіксом — к від дієслова маяти — «махати». Старе значення цієї лексеми — «знак, сигнал». Чи навіть місць для оброблення вовни (так званих мийок) і т. д..
Географічне розташування Маяки розташовані за 40 км від обласного центру і пролягає автошляхом міжнародного значення . Неподалік від села розташований пункт пропуску через молдовсько-український кордон Маяки-Удобне — Паланка. Маяки та прилеглі до них землі входять до складу Нижнього Придністров'я або Одеської лесової рівнини Причорноморської низовини та розташовані в межиріччі лівого берега долини річки Дністер і правого берега річки Барабой. Земельна ділянка населеного пункту з плином часу та через інші обставини змінювала свої межі, а майже в сучасному вигляді її конфігурація склалася після відокремлення від «дачі» Біляївки у 1833 році (мала площу 4222 десятин, близько 4500 га).
Ця «дача» має довжину понад 9 км з південного заходу на північний схід та ширину 4,5-5,7 км, тому в географічному плані доволі різноманітна. Її східна частина займає підвищене вододільне плато, поверхня якого має абсолютні висоти +85-95 від рівня моря. Тут розташовані балки «Гайдаліна» (Гайдамацька) і «Журавльова», які впадають до долини р. Барабой. Південно-західна смуга «дачі» прилягає до заплави Дністра та є частиною V тераси з абсолютними позначками від +10 до +25-30 м². Вона розсічена кількома яругами і доволі довгою б. Маякською, на обох берегах якої розкинулися садиби села. Між цими ділянками лежить широкий схил зі значним перепадом висот, який на південному сході розсічений верхів'ями б. Барабойської (Доброолександрівської). Крім того, вздовж корінного берега Дністра, переважно під селом, збереглася ще одна (ІІ надзаплавна) тераса висотою 3-5 м, шириною до 60-100 м, яка місцями змикається з береговою грядою, але на поверхні видна фрагментарно через підтоплення.
Оскільки археологічні знахідки давніше середини епохи пізнього палеоліту на землях Маяків не виявлені, охарактеризуємо природні зміни, які мали суттєвий вплив на рельєф регіону протягом останніх 20 тис. років. Відомо, що близько 19-18 тис. років тому, внаслідок глобального похолодання рівень Чорного моря понизився до рівня 80-85 м, тому Дністровського лиману не існувало. Пізніше клімат хвилеподібно теплішав, а рівень моря відповідно підвищувався, сягнувши 13-12 тис. років тому рівня близько 20 м. Тоді нижню частину долини Дністра затопило і утворився лиман (мав глибину до 15 м в нижній частині), вершина якого сягала місць, де нині знаходиться м. Бендери. Після того глибини і довжина постійно зменшуються (це відбувається і нині) через обміління, та постійним виносом рікою мільйонів тонн твердих осадівСапожников І. В., Аргатюк С. С., Левчук В. В. Маяки на Дністрі: археолого-історичні нариси (Mayaki on the Dniester: archaeological and historical essays). Odessa, 2021. с. 642.
Що стосується рівня поверхні моря й, відповідно, лиману, то він продовжував підніматися до І-ІІ ст., коли під час так званої Німфейської трансгресії (підняття) сягнув (можливо дещо перевищив) сучасного рівня і поки що його не подолав, хоча і не залишався незмінним. Якщо глянути на майбутнє цих процесів, то у довготривалій історичній перспективі лиман і плавневі озера будуть міліти і надалі, особливо, коли викликана глобальним потеплінням трансгресія Чорного моря і Світового океану, стане стабільною.
Археологічна карта Селище Маяки має археологічні пам'ятки різних епох, але серед них вирізняються пам'ятки бронзового та римського часу. Кочівники залишили безліч курганів. Одеський район виходить до Дністра, цим пояснюється різноманітність археологічної спадщини.
Пізньопалеолітичні місцезнаходження: одне на південній околиці села на лівому березі річки Дністер за 0,15 кілометрів на південь від астрономічної обсерваторії ОГУ;
П'ять місцезнаходжень у районі кургану Висока могила: Висока Могила I — на краю плато лівого берега річки Дністер, за 4,5 км на північний схід від села біля південно-східної підлоги кургану; Висока Могила II — за 150 м на північний схід від кургану; Висока Могила III — за 1 км від кургану біля лісопосадки; Висока Могила IV — за 2 км на північний схід від кургану на схилі правого берега балки; Висока Могила V — за 3 км на північний схід від кургану на краю плато.
Пізньотрипільське поселення на південній околиці села на мисі, утвореному лівим берегом річки Дністер та балкою, що впадає ліворуч у заплаву річки, за 0,3 кілометри на південь від обсерваторії. Розкопувалося.
Поселення епохи пізньої бронзи в одному кілометрі на південь від села на мисі в місці впадання балки в долину річки Дністер, площа 100 на 200 метра.
Бронзовий наконечник списа епохи пізньої бронзи знайдено на околицях села.
Поселення VI—V та IV—III століть до нашої ери Маяки IV за два кілометри на північний захід від центру села, 0,3 на захід від електростанції, на високому мисі берега річки Дністер, площа 300 на 150 метрів.
Поселення та могильник кінця V—III століть до нашої ери Маяки I на південно-західній околиці села, за 0,3 кілометри на південь від обсерваторії на березі річки Дністер, площа 250 на 150 метрів.
Поселення IV—III століть до нашої ери:
Маяки II — за 1,5 км на південь від села на мисі берега річки, утвореному притоком і балкою, площа 250 на 150 метрів;
Поселення IV—III століть до н. е. Маяки III з матеріалом перших століть нашої ери за 1,5 км на північний захід від центру села на мисі берега річки на території електропідстанції;
Маяки V — за 1 км на північ від центру села на березі річки;
Маяки VI — на західній околиці села на березі річки на північ від обсерваторії;
Маяки VIII — за 2 км на південь від села на мисі берега річки, із заходу та з півночі обмежено лісосмугою, площа 150 на 60 метрів;
Маяки VIII за 2,5 км на південь від села на мисі берега річки, площа 120 на 100 метрів.
Поселення перших століть нашої ери на південній околиці села, протяжність уздовж берега річки Дністер 1–1,5 км.
Декілька курганів на південь від села між поселеннями Маяки I та Маяки II; три кургани на захід від села, за 1–1,5 км на південь від шосе Одеса-Яські на плато з обох боків дороги на село Маяки в районі яру Гайдамацького; вісім курганів уздовж дороги Велика Аккаржа — Маяки на березі лиману, один з них біля дороги поряд зі спуском у долину річки Дністер; шість курганів за три кілометри на схід від північної околиці села на плато. Розкопані.
Десять курганів на березі річки Дністер за 0,2 км на північний захід від усатовського селища, п'ять із них розкопано.
Мідна римська монета Юстиніана I, карбована у 538 539 роках та срібна східна монета знайдена на території села.
За століття археологічних досліджень, які ведуться з 1920-х років, розкопано 23 (3 79 могилами) кургани в зонах новобудов на плато у 1968, 1982—1983 роках і ще 5 насипів на могильнику Маяки у 1974 (22 могили під одним насипом) і 1975 (4 кургани) роках. Крім них, з 1961 року тут знайшли 8 стоянок і місцезнаходжень, та до 10 поселень (кілька двошарових), які розташовані на терасі долини р. Дністер.
Вони демонструють широкий хронологічний спектр присутності тут населення від 22-20 тис. років тому до XI ст.. Найповніше пам'ятками заповнена мідно-кам'яна доба, презентована підкурганними похованнями та значним поселенням Маяки; епоха бронзи здебільшого могилами майже всіх періодів і культур, а також наконечником спису: ранньозалізний вік кіммерійським та скіфськими похованнями, античний період. низкою давньогрецьких поселень і поховань; римський період сарматськими могилами та поселеннями черняхівської культури (готів); середньовіччя візантійськими монетами та могилами пізніх кочовиків. Якщо ж додати до цього письмові згадки про литовський замок початку XV ст. і руїни мусульманської мечеті або мавзолею XVI—XVII ст., які ще треба віднайти (розд. 2), то ми отримуємо вражаюче своєю повнотою історичне полотно, яким може похвалитися далеко не кожне місто України.
Історія Село Маяки розташовано у Північному Причорномор'ї — це історично-географічний район на півдні України. Частина Дикого поля.
Античний період Першими на території Північного Причорномор'я поселилися неандертальці — відносяться до епохи палеоліту (60-40 ст. до н. е.). Зрубна культурно-історична спільність (XVIII—XII ст. до н. е.) Кімерійці (IX—VII століттях до н. е.) Назва племені кімерійців не є їх самоназвою, оскільки ця назва була дана ассирійцями стосовно всіх племен Північного Причорномор'я.
Маяки — один з найстаріших населених пунктів сучасної України. Поселення людей на місці селища існували ще в античні часи, IV—III ст. до н. е.. Про це свідчать археологічні знахідки біля, так званого, Гайдамацького Яру де в кургані виявлено плиту, скелет та рештки від глиняних конічних амфор північнопричорноморського типу. Трипільська культура. Трипільський археологічний комплекс протягом усіх періодів (бл. 4800-3000 рр. до н. е.).
Катакомбна археологічна культура (3600—2300 до н. е.) Також тут знайдені рештки поселення і могильник часів міді (3-тє тисячоліття до н. е., Усатівська культура).
Археологічні знахідки: У 1927 році при відбиранні глини випадково було виявлено та зруйновано поховання у садибі, що належала Д. Бойку.
С. С. Дложевський, який відвідав місце знахідки, повідомляє, що йому були пред'явлені череп дорослого чоловіка і ребра дитячого кістяка, а також частина похоронного інвентарю, що збереглася, передана потім до Одеського музею.
Знахідки ці такі: гостродонна амфора з прямокутним тавром, яку С. Дложевський датує кінцем IV та початком III ст. до н. е.; чорнолакова чашка товстостінна із загнутим усередину краєм, на кільцевій підставці, усередині дна штамп пальметти та кільце з насічками; чорнолакова чашка зі штампом із трьох пальмет з кільцем із великими насічками; блюдо з «солонкою»: два вдавлені пояски по краю, ангоб темно-сірий; 8 бронзових тригранних наконечників стріл з вусиками, з шийками і без шийок; вироблене з кістки кільце — пронизане; таке ж кам'яне; Cyprea moneta. Ямна археологічна культура. Була розповсюджена у 2700—2000 рр. до н. е. З VII по II століття до н. е плем'я скіфів жило в диких степах Причорномор'яhttps://dnister.in.ua/articles/148598/dnk-zemli-yaki-narodiv-zhili-u-ponizzi-dnistra-poruch-z-bilyaivkoyu-ta-yaki-kulturi-panuvali-tut-. Внаслідок грецької колонізації (V—IV століття до н. е.) в регіоні виникли античні міста-держави. У III столітті до н. е. скіфів зі степів витиснули більш войовничі сармати. 1 ст. н. е.— згідно з Орігеном місіонерська подорож апостола Андрія в Скіфію. I—III століття — північно-західний район Причорномор'я був завойований римлянами. Кінець існування грецьких колоній також значною мірою зумовлений вторгненням на ці землі гунів у 375 році під час Великого переселення народів. У II—VI століттях на землях теперішньої Одещини проживали племена черняхівської культури. Близько 830 року територія була завойована мадярами.
Середньовіччя Антський племінний союз — так деякі вчені вважають, що візантійці називали антами ту частину східних слов'ян, що в IV—VII століттях були об'єднані в міцному міжплемінному союзі. У Повісті минулих літ «Несторів літопис» свідчить про те, що в VIII—X століттях на берегах Північного Причорномор'я жили давньослов'янські племена тиверців і уличів.