Гребе́ники — село в Україні, у Великомихайлівській селищній громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 1004 осіб. Відстань до центру громади становить понад 30 км і проходить автошляхом та .

Неподалік від села розташований пункт пропуску через українсько-молдавський кордон Гребеники — Тирасполь.

Археологія Біля села виявлена стоянка мисливців середньокам'яної доби тарденуазького типу за якою виділена гребениківська археологічна культура.

Історія Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 3 жителі села.

У 1924-1940 роках Гребеники входили до складу Тираспольського району (з 1935 року — Слободзейського району) Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (Українська РСР). З 1940 року у складі Гросулівського району Одеської області.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Великомихайлівської селищної територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Великомихайлівського району, село увійшло до складу новоутвореного Роздільнянського району.

У вересні 2025 року у Великомихайлівській громаді ухвалили рішення про перейменування вулиць села. Вулиця Комарова стала вулицею Дружби, а вулиця Пушкіна — вулицею Mupy.

Населення Згідно з переписом 1989 року населення села становило , з яких та .

За переписом населення 2001 року в селі .

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 87,45 % російська 8,86 % румунська 2,59 % гагаузька 0,6 % білоруська 0,3 % болгарська 0,2 %

Охорона природи

В околицях села розташована геологічна пам'ятка природи місцевого значення «Гребеники».

З околиць села Гребеники в середині тридцятих років XX століття була вперше відмічена та описана для науки рідкісна, ендемічна для Західного Причорномор'я рослина — Пізньоцвіт Фоміна (Colchicum fominii). На жаль, немає сучасних підтверджень щодо існування цього виду в околицях села Гребеники. Пізньоцвіт Фоміна занесений до Червоної книги України та включений до додатку Бернської конвенції.Дятлов С. Е. Новые местонахождения безвременника Фомина на территории Одесской области. — В кн.: Мат. науч. конф. молодых ученых Одесского университета. Сер. биол. — Одесса. — 1985. — С. 142—143.Крицька Л. І., Дятлов С. Є. Пізньоцвіт Фоміна (Colchicum fominii Bordz.) // Червона книга України. Рослинний світ / За ред. Я. П. Дідуха. — Київ: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 78. — ISBN 978-966-97059-1-4.

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

Посилання