Галина Кобецкайте (народилася 20 грудня 1939 року в Тракаї) — литовська вчена, філософ, журналістка і перекладачка, активістка караїмської національної спільноти, довгострокова послиня Литви в Естонії, Туреччині, Азербайджані, Узбекистані та Фінляндії.

Біографія Народилася в місті Тракай у родині караїмів. Її батьком був Симон Кобецький. У 1962 році закінчила журналістику у Вільнюському державному університеті, а потім вивчила узбецьку філологію в Ташкентському державному університеті (1962–1963). Після повернення до Литви в 1964–1967 роках вона читала лекції з естетики в Каунаському медичному інституті. З 1967 по 1970 рр. Навчалася в аспірантурі МДУ, де в 1972 р. Здобула науковий ступінь кандидата філософських наук у галузі польської естетики, захистивши дисертацію на тему «Основні принципи аналізу художнього твору в польській естетиці». У 1971–1989 рр. Читала лекції у Вільнюському інституті техніки та будівництва (з 1976 р. доцентом).

Суспільно-політична діяльність У 1988 році вона приєдналася до Руху за перебудову "Sąjūdis", засідаючи в Сеймі та у Вільнюській міській раді групи. Вона стала брати участь у діяльності караїмської громади. У 1988–1994 роках вона була президентом Литовської культурної громади караїмів (лит. Lietuvos karaimų Kultūros bendrija). З квітня 1990 по 1994 рік вона очолювала Департамент національностей в уряді Литовської Республіки як перший генеральний директор. У 1992–1994 роках вона була президентом Литовсько-турецького товариства (Lietuvos-Turkijos draugija). З 1990 року входить до Спілки письменників Литви.

Дипломатична діяльність У вільній Литві вона присвятила себе дипломатії. Вона була першою жінкою в Литві у званні послині. З 1994 по 1997 рік вона була надзвичайною і повноважною послинею Литви в Естонській Республіці. У 1997–2004 роках вона виконувала подібну функцію в Турецькій Республіці (з 2001 року також акредитована в Азербайджані та Узбекистані). Після повернення з місії в 2004 році вона була радником президента Валдаса Адамкуса. У 2007–2011 рр. була послинею у Фінляндії.

Переклади Роками працює перекладачкою. Вона перекладає турецькі, польські та російські твори литовською, і перш за все перекладає з центральноазійських мов: азербайджанської, казахської, узбецької та туркменської. Публікує статті про художній переклад, естетику, теорію культури, історію та культуру караїмів.

Сім'я Чоловік Миколас Фірковічус (1924–2000) був інженером-будівельником, за радянських часів він нелегально виконував функції караїмського священника, з 1992 року голова Литовської релігійної громади караїмів (лит. Lietuvos karaimų religinės bendruomenė). Завдяки його зусиллям, громада караїмів відновила кенаси будівлі в Тракаї і Вільнюсі. Він написав підручник караїмської мови та молитовники. Миколас перекладав, серед інших псалми Давида та книга Притч. Він був одним із творців караїмського календаря 2001–2051 років. Дочка Каріна Фіркавічуте — одна з найвідоміших дослідниць караїмської музичної культури .

Вибрані публікації

Menas ir estetinis auklėjimas (praca zbiorowa), wyd. Mintis, Wilno 1989, Lietuvos Karaimai: Totorių ir karaimų įsikūrimo Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštysteje 600 metų jubiliejaus leidinys, wyd. Baltos lankos, Wilno 1997, Rozmówki polsko-karaimsko-litewskie, wyd. Bitik Oficyna Wydawnicza Związku Karaimów Polskich, Wrocław, 2011, .

Нагороди та нагороди

Командорський хрест ордена Великого князя Гедиміна (Литва, 1997) Маріанський Орден Хреста, 2 клас (Естонія, 1998) Медаль Незалежності Литви (Литва, 2000 р.) Медаль Міністерства закордонних справ Литви «За заслуги в дипломатичній службі Литовської Республіки» (Литва, 2004 р.) Командорський хрест ордена «За заслуги перед Литвою» (Литва, 2003 р.) Почесний знак Міністерства закордонних справ Литви «Зірка тисячоліття» (лит. Tūkstantmečio žvaigždė) (Литва, 2009) Почесний нагрудний знак Міністерства культури Литви «Принесіть своє світло і вірте» (Литва, 2014) Лицарський хрест Ордена «За заслуги перед Республікою Польща» (2025)

Виноски