Старосілля (Ольжичі, Ольжич) — колишнє село Вищедубечанського району (нині — територія Вишгородського району) Київської області УРСР (нині на території України). Розташовувалося на лівому березі Дніпра. Було затоплено водами Київського водосховища у 1962 році, мешканці переселені до Нових Петрівців та Лебедівки. У середині XX століття було популярним серед київських дачників. У 1920-ті — 1930-ті роки в селі розташовувалися гідробіологічна станція Всеукраїнської академії наук та етнографічна науково-дослідна станція Кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка ВУАН. Тоді ж на навколишній території було створено один з найперших українських заповідників «Гористе», ліквідований 1951 року. Село підпорядковувалося Лебедівській сільській раді.

Історія

Село відоме принаймні з IX століття. За переказами саме мешканець Старосілля заснував поселення на місці сучасного Вишгорода.

У середині XVIII століття в село було хутором сусіднього Сваром'я і складалося з 5 хат, у яких мешкали підсусідки.

З початку 1650-х до 1781 року належало до Остерської сотні Київського полку як хутір села Сваром'яОписи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 95, 97-98.

У 1782—1923 роках Старосілля належало до Жукинської волості Остерського повіту. Спочатку повіт був створений у рамках Київського намісництва, невдовзі перенесений до Малоросійської губернії. З 1802 року — в Чернігівській губернії. У 1923 році Старосілля перейшло до Жукинського району Київської округи УСРР, центр району 1930 року було перенесено до Вищої Дубечні. У 1932 році Вищедубечанський район увійшов до складу Київської області.

Восени 1943 року в околицях села велися бої Червоної армії проти Вермахту. Війська 38-ї армії намагалися прорватися до Дніпра, а потім форсувати йогоГалушко К. Ю. упорядник ВИГНАННЯ ГІТЛЕРІВСЬКИХ ОКУПАНТІВ. ВОЄННІ ДІЇ 1943—1944 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — 842 с.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=2.17. 7 (останній перегляд: 17.11.2024). У бою поблизу Старосілля 27 вересня відзначився лейтенант Юрій Кургузов, який здобув звання Героя Радянського Союзу та загинув 3 дні по томуКургузов Юрій Павлович / А. К. Немикін // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Режим доступу : https://esu.com.ua/article-51820.

11 липня 1964 р., у зв’язку з переселенням жителів із зони затоплення, рішенням виконавчого комітету Київської обласної (сільської) ради депутатів трудящих №380 ―Про адміністративно-територіальні зміни в Київській області було виключено з облікових даних село Києво-Святошинського району: Старосілля.

Географія Старосілля було розташоване на лівому березі Дніпра, в 20 км на північ від КиєваКИЇВ: Провідник / За ред. Ф. Ернста. Н. К. О. – У. С. Р. Р. – Всеукраїнська академія наук, Комітет святкування 10-ти річного ювілею ВУАН. – К., 1930. – 800 с..

На початках свого існування село було розташовано в низовині, яка у 1920-ті роки мала назву «дворища», а під час весняного розливу Дніпра селяни з худобою та скарбом переселялися на найближчі пагорби в суміжному сосновому бору й мешкали там у куренях. Надалі село перемістилося на пагорби. Весняний паводок відокремлював село від іншого суходолу впродовж приблизно місяцяЗаглада, Н. Відділ монографічного дослідження села: (село Старосілля); Всеукр. АН, Провідник по музеї антропології та етнології ім. Хв. Вовка. — Київ: б. в., 1930. — 78 с. С. 7-9 .

На території села було багато озер: Старосілля, Аврамівка, Лебединка, Теснівка, Великий та Малий Глядин, а також дрібніші Чистий Ковтьоб, Некрут, Березовиця, Куток, В'юнище. Озера були з'єднані з Дніпром невеличкими струмками: Підбірський, Косар, Вершина. Навколо села існували болота, зокрема Орлове, Чаплище, Сердюкове та інші.

Населення

Основними заняттями мешканців села були рибальство, торгівля сіном та дровами, частина мешканців їздила на заробітки до степових сіл. У 1920-ті роки в селі зберігалися побутові та культурні пережитки ранньої сільської культури, а подекуди ознаки натурального господарства. Через це 1921 року в селі було створено стаціонарну етнографічну дослідну станцію, у рамках якої було детально описано побут і традиції селян.

У середині XVIII століття в хуторі Старосілля сусіднього Сваром'я було лише 5 хат.

Станом на 1926 рік у селі Старосілля було 121 селянське господарство та 2 господарства іншого типу — усього 123 господарства. У селі проживало 276 чоловіків і 330 жінок, разом населення становило 606 осіб, з них усі — українці.

Наприкінці 1920-х років у селі було 116 господарств (за радянською класифікацією 67 незаможних, 59 середняцьких), а населення складало 613 осіб, з яких 320 жінок та 297 чоловіків. Тоді ж було організовано скотарсько-молочарське товариство «Допомога» та рибальську артіль «Трудовий рибалка» з трьома колективами — неводничі, жаковики та сітковики. Також у 1920-ті роки було засновано трудову школу та хату-читальню.

Наукові дослідження У селі певний час мешкали чи працювали науковці Володимир Вернадський, Микола Холодний, Теодосій Добржанський, Борис Балінський, Олександр Богомолець тощо.

У селі знаходився метеорологічний пост, на якому проводили спостереження за опадами та атмосферними явищами принаймні з 1928 до 1937 року Галузевий державний архів матеріалів гідрометеорологічних спостережень ДСНС України. ДОВІДНИК ПЕРШОДЖЕРЕЛ МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ПО КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (оновлений) Частина І. Станції. Київ, 2024. С. 25

Археологічні дослідження Навколо села були відкриті 3 поселення дніпро-донецької культури, поселення ямно-катакомбного типу, чотири поселення середньодніпровської культури, сосницького типу, поселення та могильник тшинецької культури, знахідки білогрудівської культури, три поселення скіфського часу, поселення підгірцівської культури, могильник зарубинецької культури. Також при дослідженнях знайдено фрагмети посуду ранньої бронзової та ранньої залізної доби, слов'янську кераміку, побутові предмети XV — XVIII століттяАрхеологія та стародавня історія Вишгородського району. Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині.

Етнографічні дослідження Відділ етнології Кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка ВУАН у 1921 році організував у Старосілля науково-дослідну станцію з метою дослідження українських сел. Матеріал збирали Антін Онищук та Леоніла Заглада, допомагав їм сільський учитель Яким ШевченкоТаран О. Науково-теоретична діяльність Кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка при ВУАН // Vitaantiqua. 1999. № 2.

Дніпровська гідробіологічна станція

Дніпровську станцію заснував професор Кеппен на Трухановому острові в Києві 1909 року. 1918 року науковці прийняли рішення перенести її далі від Києва. У вересні Віктор Казановський, Олександр Фомін і Дмитро Белінг приїхали до Старосілля, де знайшли підхожу ділянку. З 1919 року станцію переміщено до Старосілля. Після смерті Казановського в 1920—1921 роках станцію очолював Фомін, у 1922—1937 роках — Белінг. 1921 року її було приєднано до ВУАН. 1934 року вона отримала статус окремої установи: Гідробіологічної станції ВУАН.Вернадський, В. І. Листування з українськими вченими / НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т історії України [та ін. ; ред. рада: Б. Є. Патон (голова) [та ін. ]. — К. : [б. и.], 2011 — . — (Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського ; т. 2) (До 150-річчя від дня народження видатного вченого і мислителя акад. В. І. Вернадського). Т. 2 ; Кн. 1 : Листування: А-Г / редкол. : О. С. Онищенко (голова) [та ін.]; авт.-уклад. : О. С. Онищенко, Л. А. Дубровіна, В. Ю. Афіані [та ін. ]. — 2011. — 824 c.] С. 141

Зі станцією пов'язана діяльність Володимира Вернадського. Уперше тут він побував у липні-серпні 1919 року. Тут він написав свою працю «Про участь живої речовини в утворенні ґрунтів». Разом з ним у той час на станції працювали Феодосій Добржанський, зоолог Михайло Леонідович П'ятаков, Вадим Совинський, Олександр Фомін.

У літній період 1928-1929 років за ініціативою Володимира Вернадського в Старосіллі працювала дослідницька експедиція вчених з Києва та Ленінграду, що вивчала проблеми "живої речовини". Керував дослідженнями Олександр Виноградов, до складу експедиції входили В. М. Дірш, Л. І. Кульчицька В. В. Совинський, Г. Г. Бергман, Н. М. Ельб, Ш. Є. Камінська, К. Г. Кунашева, Й. О. Старик. Між 17 і 30 серпня 1928 року станцію відвідував і сам Вернадський під час своєї подорожі до Києва та Подніпров'яВ. І. Вернадський і Україна: діяльність, оточення, зв’язки, пам’ять : довідник / авт.-упоряд.: С. М. Кіржаєв, К. Є. Новохатський, Л. М. Яременко ; редкол.: В. Г. Кошечко (голова), О. С. Онищенко (заст. голови) та ін. ; НАН України, Коміс. НАН України з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства. Текст. і граф. дані. Київ, 2023. 496 с., іл. С. 12-13, 58, 339.

На станції відбувалися зоологічні та ботанічні дослідження (під керівництвом Дмитра Свиренка). У її складі була низка риборозплідних ставківКорзун О. В. Сільськогосподарська дослідна справа в Україні в роки Другої світової війни (1939—1945): НААН, ННСГБ, Ін-т історії аграр. науки, освіти та техніки ; наук. ред. В. А. Вергунов. — Вінниця: ТОВ «ТВОРИ» 2019. 440 с. — (Історико-бібліографічна серія «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії» ; кн. 113.) С. 242.

У 1938-1940 роках у сусідньому заповіднику «Гористе» працював зоолог Борис Попов.

Мешканці Петро Олексійович Сіверцев (?, Твер — 1933, Старосілля) — лісничий, випускник природничого відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету та Петербурзького лісового інституту; працював у лабораторії Дмитра Менделєєва; У 1918—1933 був лісничим у СтаросілліН. Г. Холодный. Воспоминания и мысли натуралиста. У кн. ALMA MATER: Університет св. Володимира напередодні та в добу Української революції. 1917—1920. Матеріали, документи, спогади: У 3 кн., книга 1. С. 79-81М. Г. Холодний. Петро Олексійович Сіверцев (некролог). — Журн. біол.-ботан. циклу ВУАН, 1933, № 7-8, с. 211—213 Його донька Наталія Сіверцева-Добржанська (29(16).08.1901, Бузулуцький повіт, Самарська губернія, Російська імперія — 22.02.1969, Міддлтаун, США) 1924 року одружилася з Феодосієм Добржанським, надалі виїхала до США. Василь Карлович Куликов — старосельський лісничий у 1916 році, колезький асесор. С. 278 Яким Шевченко — сільський учитель у 1921 році

Примітки

Джерела Вінок пам'яті і шани. Вишгородський історико-культурний заповідник

Посилання Походження затопленого села Старосілля Вернадский В. И. на биостанции в Староселье. СЕМЕЙНЫЕ ИСТОРИИ Юрий Виленский. Неизвестный Богомолец. Дзеркало тижня, 09 квітня 1999

Література Заглада, Н. Відділ монографічного дослідження села : (село Старосілля); Всеукр. АН, Провідник по музеї антропології та етнології ім. Хв. Вовка. — Київ : б. в., 1930. — 78, 4 с. Матеріали до етнології = Recueil ethnologique: [в 3 т.] / Всеукр. акад. наук, Музей антропології та етнології імені Хведора Вовка. — Київ: Вип.3 : Матеріали до монографії с. Старосілля / Л. Шульгина, Н. Заглада ; мал. Ю. Ю. Павлович ; фот.: Д. П. Демуцький, М. П. Сталінський]. — 1931. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0010561