Старомоско́вський ізво́д церковнослов'я́нської мо́ви () — найменування московської редакції або вимови (ізводу) церковнослов'янської мови середнього періоду. Розвинувся в XIV—XV століттях. Зберігається до теперішнього часу в книжній традиції російського старообрядництва. У Московському патріархаті був заступлений новомосковським ізводом у середині XVII століття в перебігу книжної справи патріарха Никона.
Новий напрямок реформування церковнослов'янської мови підтримував і пропагував у Москвії митрополит Кипріан, що трудився над виправленням книги псалмів, Служебника, перекладав гімнографічні тексти.
Див. також
Новомосковський ізвод
Київський ізвод
Примітки
Література