Євге́н Павлович Побігу́щий (псевдо: Євген Рен) (, с. Постолівка, Австро-Угорщина — , м. Гаар, Німеччина) — український військовик-офіцер, доброволець УГА, член УВО й ОУН командир куреня легіону «Роланд», полковник дивізії «Галичина», автор двох томів спогадів «Мозаїка моїх споминів».

Відповідно до українського законодавства є борцем за незалежність України у ХХ столітті.

Життєпис Ранні роки Народився 15 листопада 1901 року в с. Постолівці Чортківського повіту на Тернопільщині в родині українських вчителів. Юнацькі роки провів у селі Воскресінці біля Коломиї.

До середньої школи ходив у місті Коломиї. З проголошенням Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) 1 листопада 1918 року, не маючи повних 17 років, вступив добровольцем до лав Української Галицької Армії (УГА). Незабаром отримав підстаршинський ступінь.

Як підстаршина української армії, став учасником польсько-української і радянсько-української воєн (1918–20): боїв поблизу м. Рава-Руська (нині Львівського р-ну Львівської області), Чортківської офензиви, походу УГА і Армії УНР на Київ і Одесу. Потрапив у "чотирикутник смерті", перехворів на тиф у Вінниці, перебував у Збірній станиці УГА в Одесі (1920).

Міжвоєнний період Після закінчення польсько-української війни в Галичині продовжив своє навчання, отримав ступінь магістра з політичної економії у Познанському Університеті. Навчався на філософському факультеті Українського таємного університету (Львів, 1922), у греко-католицькому ліцеї у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ, 1923–25).

Згодом став вояком польської армії. Пізніше, у званні капітана (сотник) провадив підстаршинські вишколи.

З 1921 року стає членом УВО, а з 1929 року ОУН.

В роки Другої світової війни У вересні 1939 року взяв участь у німецько-польській війні. Він командував батальйоном польської армії, потім потрапив у німецький полон. Після звільнення 1940–41 працював у міському архіві Познані. У лютому 1941 за дорученням ОУН(б) організував вишкіл українських старшин у Берліні, також за дорученням командування вермахту був перекладачем. У травні 1941 року Євген Побігущий у званні майора переведений до Відня і м. Зайберсдорф (Австрія) для участі у формуванні Дружин українських націоналістів  (ДУН), учасник їхнього походу в Угорщину й Румунію. Командир куреня "Ролянд" (1941).

Батальйон «Роланд»

Брав активну участь у вишколі вояків, які під назвою Дружини українських націоналістів (ДУН) з початком німецько-радянської війни рушили на Схід. Він командував одним із двох українських батальйонів (куренів) («Роланд»). У середині липня 1941 «Роланд» виїхав на фронт у напрямі на Одесу, але з Балти перебазований у Франкфурт-на-Одері, частина легіону 26 серпня 1941 — у Фокшани (Румунія).

201-й шуцманшафт-батальйон До кінця листопада 1941 року весь «Український легіон» («Роланд» і «Нахтігаль») у складі близько 650 вояків та старшин, після укладання індивідуальних контрактів на службу в німецькій армії строком на 1 рік (з 1 грудня 1941 року до 1 грудня 1942), реорганізований у 201-й шуцманшафт-батальйон і висланий після вишколу до Білорусі для боротьби з радянськими партизанами.

Батальйон рівно дев'ять місяців пробув на партизанському фронті в Білорусі, хоча спеціально не готувався до партизанської війни, і здобув у цій боротьбі великий бойовий досвід. За приблизними підрахунками, легіонери знищили понад 2000 радянських партизанів. У боях відділ втратив 49 вояків вбитими й 40 пораненими.

Батальйон формально очолив гауптман Євген Побігущий, хоча фактичне керівництво здійснював німець — гауптман СД В. Моха. Його заступником призначений гауптман Роман Шухевич. Формування складалося з чотирьох рот (сотень), командирами яких були сотник Шухевич, сотник Бриґідер, поручник Сидор і поручник Павлик.

Після закінчення терміну контракту, батальйон, який налічував 650 солдатів і сержантів і 22 офіцери-галичанина, роззброєний і протягом місяця (з 5 грудня 1942 до 14 січня 1943) частинами перекидався до Львова. Через деякий час після приїзду до Львова частина офіцерів затримано СД, частина, серед яких був і Шухевич, перейшла на нелегальне становище і взяла участь у формуванні УПА. Незабаром всі затримані офіцери батальйону були звільнені і приєдналися або до УПА або до 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина».

14-та Дивізія Ваффен-СС «Галичина»

Після чергового навчання, став влітку 1943 року командиром батальйону дивізії. Брав участь в урочистостях у Львові 18 липня 1943 року з нагоди виїзду перших добровольців. У Дивізії Побігущий займав різні командні становища, в тому числі командира 29-го полку. Був учасником боїв під Фельдбахом. Пізніше командування УНА підвищило Євгена Побігущого до рангу полковника.

В еміграції

Після закінчення війни, попри постійні вимоги радянського уряду видати його до СРСР, поринув у вир громадянсько-суспільної праці, працюючи в різних ділянках та українських товариствах, які постали в той час у Німеччині. Довший час працював старшиною у Вартівничих Сотнях при англійській армії в Німеччині.

Крім громадської праці, чимало часу присвятив політичній діяльності, зокрема в Організації Українських Націоналістів, працював в її установах, а також у міжнародній організації Антибільшовицького Блоку Народів.

В 1985 році він зазначив:"Сьогодні – я так би мовити, один із національної "старої ґвардії", яка відходить у вічність, передавши естафету українського національного духа молодшим поколінням, залишаючи їм заповіт – продовжувати нашу боротьбу, нашу працю для здійснення великої мети – визволення України й української нації." Євген Побігущий помер 28 травня 1995 року в Гаарі біля Мюнхена (Німеччина). Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф (Мюнхен), сектор 421-III поруч з могилою Я.Стецька.

Твори У 1982 році видав перший том мемуарів «Мозаїка моїх споминів» (Мюнхен-Лондон).

У 1985 у Мюнхені накладом автора й Об'єднання бувших вояків-українців у Великій Британії вийшов другий том мемуарів «Мозаїка моїх споминів».

Пам'ять За активну працю на релігійному полі Папа Павло VI надав йому титул Командора, Лицаря Ордену Святого Папи Сильвестра. Центральне представництво української еміграції в Німеччині надало йому звання почесного члена.

Примітки

Посилання