Костянтин Олександрович Горчаков (5 грудня 1841, Санкт-Петербург, Російська імперія — 20 квітня 1926, Париж, Франція) — київський віце-губернатор (1877—1878), шталмейстер, таємний радник з роду Горчакових, князь.
Життєпис Народився в Санкт-Петербурзі 5 грудня 1841. Син і спадкоємець державного канцлера Олександра Михайловича Горчакова, власник пишного будинку № 17 на Великій Монетній, а також земель в Полтавській губернії.
Володів нерухомістю в Одесі, зокрема на Молдаванці — будинок № 15 по вулиці Степовій.
Після Жовтневої революції в еміграції у Франції.
Помер в 1926 в Парижі. Похований на кладовищі Батіньоль.
Родина
Дружина (з 7 квітня 1868) — княжна Марія Михайлівна Стурдза (1849-21.02.1905), дочка молдовського господаря Михайла Стурдзи від його шлюбу з Смарандой Вогоріде. За словами сучасниці, в 17 років княжна Стурдза була дуже непоганою дівчиною, незважаючи на «умисне спотворення її матір'ю»По словам Л. Автономовой, мать водила свою единственную дочь одетую, как прислуга, в «ужасных плоских шляпах на резинках под подбородком и в безобразных прюнелевых башмаках, как лодки». «Бедная юная княжна» была совершенно забита, но при этом поддерживала дружбу со своим братом, которого мать боготворила., яка нібито терпіти її не могла і дуже гнобилаЛ. И. Автономова. Воспоминания о жизни // Исторический вестник. — 1916. — № 9. — С. 611—612.. Шлюб її, укладений в Парижі, не був щасливим.
У 1886 діяльна княгиня Горчакова затіяла розлучення і добилася його через свої фанаріотські зв'язки. При цьому за грамотою на розлучини вона звернулася безпосередньо до константинопольського патріарха Іоакима IV, що Священний Синод визнав втручанням в свої справи. Хоча Костянтин Побєдоносцев відправив до Стамбула ноту протесту, розлучення було дано. Отримавши довгоочікувану свободу, Марія Михайлівна проживала в Парижі або на своїй віллі в Сорренто, де приймала багатьох високопоставлених гостей і дипломатів. Померла від туберкульозу в Монте-Карло, похована в Баден-Бадені. діти:
Марія (03.07.1871ЦГИА СПб. ф.19. оп. 124. д. 1095. с. 313. Метрические книги церкви Царскосельского дворца. -1924), фрейліна двору (01.04.1890); перший чоловік князь Олексій Олександрович КудашевВнучатый племянник Николая Даниловича Кудашева. (1861—1901); другий чоловік — публіцист правого спрямування Олександр Миколайович Брянчанінов (1874—1960). Після революції поїхала з дочками до Франції. Одна з них, княгиня Путятіна, прийняла постриг і повернулася в Москву, де була зведена патріархом Алексієм I в сан ігумені. Олена (1873—1948), фрейліна двору (01.01.1893), в 1901 році в Римі вінчалася з дипломатом Василем Васильовичем Солдатенковим (1879—1944). Він захоплювався спортом, витрачав величезні кошти на автомобілі та один з них назвав «Ліна» на честь красуні Ліни Кавальєрі, яку раніше підкорив. «Жінки сходили по ньому з розуму, — згадував Фелікс Юсупов, — він був розумний, спортивний, чарівний». Шлюб не був вдалим і в 1913 закінчився розлученням. Олександр (1875—1916), ротмістр, переяславський повітовий предводитель дворянства. Помер в Петрограді від ран, отриманих на фронті Першої світової війни. Борис (01.06.1879, Карлсруе — 10.11.1900), помер в Гардоні від туберкульозу. Михайло (1880—1961), камер-юнкер, монархічний діяч еміграції, колекціонер; одружений (з 24 листопада 1907; Париж)ЦГИА СПб. ф.19. оп.126. д. 1689. с. 92. Метрические книги православных церквей за границей. на графині Наталії Стенбок (1880—1939?), розлученій дружині П. М. Стенбока і дочки мільйонера ПавлаХаритоненко, спадкоємиці садиби Наталівка.
Примітки
Джерела Придворний календар на 1911 рік. — — С. 102. Список цивільним чинам перших трьох класів. Виправлений по 1 вересня 1914 року. — , 1914. — С. 298. Російське зарубіжжі у Франції 1919—2000 . / Л. Мнухін, М. Авриль, В. Лоський. — Наука; Будинок-музей Марини Цвєтаєвої, 2008.