Коно́пниця — село в Україні, в Оброшинській сільській територіальної громаді, Львівського району, Львівської області, колишній центр сільської ради. Населення становить 562 особи.
Географія Село поділено на чотири частини: Підгостинець — район, що розташовується при головному шляхові, що прямує до Європи. Дяки — назва району походить від того, що тут в оселі Івана Малашняка мешкав монах Іван Юськів. Монах був надзвичайно освіченим, ерудованим, толерантним, високодуховним панотцем, разом з тим жертовним до віри. Він таємно сповідав односельців, а також при заслонених вікнах благословляв молоді подружжя, які ставали на рушник щастя, підпільно проводив богослужіння. Засланівка (або Кваснічівка) — назва району походить від узагальненої назви усіх поселенців інших національностей, яких колись називали засланцями (татар, поляків тощо). Царське село — район переважно сучасної елітної забудови.
Відстань до обласного та районного центрів становить 7 км, що проходить автошляхами міжнародного та місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Суховоля становить 5 км.
Населення За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 562 особи.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. КонопницяМоваЧисло ос.Відсоток українська 559 99,47 російська 3 0,53+
Топоніми Урбаноніми Вулиці:
Бандери Степана Городоцька Дорошенка Петра Івасюка Володимира Козацька Лесі Українки Миколайчука Івана Перемога Рудницького Степана Франка Івана Шептицького Андрея Шухевича Романа
Історія села Село Конопниця має досить унікальну, особливо цікаву, у порівнянні зі своїми сусідами, історію. Як село, Конопниця виникла на початку XX століття. Село розвивалося швидкими темпами. Заселене переселенцями з Західної Польщі, серед яких переважало польське населення — 98 %, а на інші національні групи (німці, євреї, українці) припадало всього 2 %. У довоєнні часи, під час приходу перших совітів, так і по закінченню другої світової війни у наслідок великих переселень, депортацій цілих народів радянською владою, склад населення повністю змінився. Село було заселене українцями, росіянами, переселеними з Надсяння, Східної і Південної України та інших місцевостей. Такої трагедії протягом півстоліття зазнавали рідко які населені пункти. Відродившись заново, село стало привабливим для проживання, особливо у часи незалежної України.
Перші згадки У Центральному державному історичному архіві України (м. Львів) у географічному каталозі село Конопниця не згадується зовсім. Єдиною прямою згадкою є запис в освітньому каталозі про відкриття школи в селі Конопниця, датований 1914 роком.
Оскільки мешканці села Конопниці були поляками і відповідно римо-католиками, тому записи метричних книг костелу святої Катерини села Зимна Вода є достовірним свідченням про село. Перший запис, у якому згадується село Конопниця, подані у «Метричній книзі костелу с. Зимна Вода 1890—1932 рр. (народження)» про народження 8 листопада 1903 року Владислава Гайдуґи. У 1904 році вже є чотири записи про народження дітей у селі Конопниця, у 1905 році — 4 записи, у 1906 році — 8 записів, у 1907 році — 8 записів, у 1908 році — 2 записи, у 1909 році — 13 записів, у 1910 році — 5 записів, у 1911 році — 17 записів, у 1912 році — 15 записів, у 1913 році — 11 записів, у 1914 році — 17 записів. Така кількість народжених дітей (більшість у різних сім'ях) свідчить про швидке заселення села на початку XX століття.
У «Метричній книзі костелу с. Зимна Вода 1859—1915 рр., 1936 (смерть)» є перший запис, у якому згадується село Конопниця — про смерть 29 серпня 1905 року Губерта Лємкнера у віці 4 місяців. 1906 року також померла ще одна дитина. Тобто село було заселене молодими людьми.
Важливими є записи у «Метричній книзі костелу с. Зимна Вода 1908—1920 рр.» про одруження жителів села Конопниця. В усіх пар, що одружувалися на початку XX століття й мешкали у Конопниці, місцем їхнього народження вказані інші населені пункти Львівського або Краківського воєводств.
Про появу села Конопниця на початку XX століття також свідчить карта, перероблена з мапи 1892 року та підписана 11 серпня 1904 року. На ній у селі Конопниця вже нараховується більше ніж двадцять будинків. Про зародження і розвиток села на початку XX століття також свідчить наказ про відкриття 1 вересня 1914 року школи у селі Конопниця. У 1930-х роках село Конопниця продовжувало розбудовуватися. Про це свідчить карта, видана у 1923 році Польським Військовим географічним інститутом.
Часи Австро-угорської імперії Вивчаючи матеріали Центрального державного історичного архіву України (м. Львів), Державного архіву Львівської області, можна зробити висновок, що село Конопниця виникло на початку XX століття.
Як показують географічні мапи, видані у XIX столітті, на території сучасного села Конопниця розташовувалися поодинокі маєтки (фільварки). Так на мапі 1855 року показано два фільварки — Францішкувка () та Лєснічувка (), а на більш пізній, виданій у 1894 році, окрім вище згаданих показано ще три двори.
Дуже важливим свідченням відсутності села Конопниця у XIX столітті — стаття про село Зимна Вода у «Словнику географічному Королівства Польського і інших країв слов'янських 1890—1902 років», з яким межує Конопниця, то там воно не згадується, ні в ролі сусідів, ні в приналежності до парафії костелу святої Катерини.
У часи Другої Речі Посполитої (1919—1939 рр.) Оскільки за національним складом населення села Конопниця було поляками, то, вочевидь, що з утворенням у 1918 році Польської Республіки розквіт села тривав.
За адміністративним поділом село входило у гміну Кальтвассер, яка належала до Львівського повіту, Львівського воєводства. У Державному архіві міста Львова збереглися документи правління Львівського староства повіту і Львівського воєводства. Серед них є такі, у яких згадується село Конопниця. Так про належність с. Конопниця до гміни Кальтвассер вказує поданий у 1931 році перелік населених пунктів, що входять до складу гміни для проведення перепису населення.
У Державному архіві міста Львова є список власників будинків у гмінах Львівського повіту станом на 1931 рік. У цьому списку с. Конопниця належить до гміни Кальтвассер (тепер це частина с. Зимна Вода) і вказане як присілок. Будинки № 1—35 належали до с. Кальтвассер, будинки № 36—65 знаходилися в с. Конопниця біля гостинця (на той час так називали нинішній автошлях «Львів—Краків»), а будинки № 66-117 — у селі Конопниця. Отже, хоча с. Конопниця входило в управління гміни с. Кальтвассер, але воно було значно більшим. Серед власників були в основному поляки, лише декілька українців (Заяць Іван, Паньо Северин, Карванський Ілько, Качмарик Василь) та єврейська родина Манделькон, в будинку останніх була корчма.
У 1937 році площа с. Кальтвассер разом з с. Конопниця становила 407,73 га. У той же час с. Зимна Вода мало площу 794,18 га, Зимна Відка — 962,73 га, Рудно — 679,31 га. У тому ж 1937 році гміна була у с. Зимна Вода, до якої належали громади сіл Кальтвассер, Білогорща, Рудно, Скнилів, Скнилівок та Зимна Відка. Тобто окремо від Кальтвассеру Конопницю не виділяли в окрему громаду.
24 листопада 1935 року в с. Конопниця була створена Читальня Товариства народної школи (затверджена повітовим староством 23 січня 1936 року). У це товариство входило 18 членів, ініціатором заснування Читальні був Еміль Чаплинський з Зимної Води. Було обрано керівництво у складі: Томаш Зубрицький (землероб і солтис) — голова; Владислав Стахак (землероб) — заступник голови; Ігнатій Чарніцький (землероб) — секретар; Король Ян (землероб) — заступник секретаря; Грибова Катерина (дружина землероба) — скарбник; Гриба Микола (землероб) — заступник скарбника; Шимак Йосип (керівник школи) — член правління. У 1938 році було переобрано нове правління Товариства. До його складу як бібліотекар увійшов новий керівник школи Владислав Лаба.
20 серпня 1937 року у с. Конопниця було організоване товариство «Коло господинь села» у складі 15 членкинь. Це товариство очолювали: Юзефа Пундукова — голова; Броніслава Стись — заступник голови; Катерина Марковска — секретарка; Францішка Крочак — заступник секретарки; Марія Рейнова — скабничка.
25 квітня 1938 року громада с. Кальтвассер звернулася до Повітового староства у Львові з проханням про перейменування села Кальтвассер на Конопницю. Обґрунтуванням було, по-перше, те, що у с. Кальтвассер (напевно разом з с. Конопниця) мешкало 75 % поляків та 25 % інших національностей, зокрема німців та русинів (українців), а по-друге, що поряд з назвою Кальтвассер використовується назва Конопниця. До звернення доклали 109 підписів жителів. На підтримку перейменування 1 грудня 1938 року до Повітового староства у Львові звернулося «Коло Товариства школи народної імені Владислава Реймонта у Зимній Воді-Рудному». На цьому ж листі 22 грудня 1938 року вказано, що справа про перейменування розглядається у Львівському воєводстві. Як видно з документів про вибори громадської ради 12 лютого 1939 року вже немає громади Кальтвассер, а є Воля Конопницька, яка й об'єднувала села Кальтвассер та Конопниця. У тому ж документі вказано, що на 31 липня 1939 року солтисом громади Волі Конопницької був Владислав Стахак (мешкав у с. Конопниця, а народився 6 вересня 1886 року у с. Русоциці біля Кракова). Підсолтисом був Ян Месснер, який народився 17 травня 1870 року та мешкав у селі Кальтвассер. Ті ж самі особи у 1937 році вказані як солтис і підсолтис у громаді Кальтвассер. Що і свідчить про перейменування с. Кальтвассер і с. Конопниця в одне село Воля Конопницька. Оскільки Друга Річ Посполита у вересні 1939 року на теренах Львівщини перестала існувати, тому нова назва Воля Конопницька не прижилася: Кальтвассер став частиною Зимної Води і залишився лише у пам'яті старожилів, а Конопниця залишилася окремим селом.
1940—1946 — виникнення сучасної української громади села Роки великих випробувань як для народу (нації) в цілому, так і для конкретної громади є народженням чогось нового, кращого. Так і для села Конопниці час Другої світової війни, неодноразової зміни кордонів держав, великих переселень народів є часом заснування сучасної української громади села. Як це було, свідчать спогади багатьох мешканців села, зокрема, Копитко (Горун) Анастасії Іванівни.
Як відомо, 1 вересня 1939 року розпочалася друга світова війна і вже 17 вересня 1939 року на теренах Західної України, у тому числі Львова й Конопниці, які були приєднані до УРСР, а відповідно до складу Радянського Союзу. На цей час на території Конопниці мешкали поляки і лише декілька родин українців (Паньо, Очерклевич, Заяць, Філяс). Також була корчма, яку утримували єврейські родини Майлях та Манделькон.
Прихід радянської влади був ніби мирним,але призвів для багатьох родин до жахливих наслідків. Основним завданням, яке вирішив здійснити мілітаризований Радянський Союз, це утворити на місці густонаселених районів військовий полігон (тепер відомий як Яворівський військовий полігон). Питання звільнення території під полігон вирішували глобально. Національних патріотів, заможних господарів вивезли до Сибіру. Вивозили з усіх населених пунктів Західної України, у тому числі заможних поляків з села Конопниця. На звільнені таким чином господарства привозили родини з сіл, призначених під полігон (Вишенька, Курники, Тростянець, Щирець).