Прабалто-слов'янська (ПБС) — реконструйована прамова, що походить від праіндоєвропейської (ПІЄ). Вважається, що з прабалто-слов'янської мови розвинулися пізніші балто-слов'янські мови, які склалися в групу балтійської та слов'янської, зокрема сучасної білоруської, болгарської, жмудської, латґальської, латвійської, литовської, лужицької (верхньолужицької та нижньолужицької), македонської, польської, російської,сербохорватської (боснійської, сербської, хорватської та чорногорської), сілезької, словацької, словенської, української та чеської.
Як і більшість інших прамов, вона не підтверджена жодними збереженими текстами, однак була реконструйована за допомогою порівняльного методу. Є кілька ізоглосаїв, які балтійські та слов'янські мови поділяють у фонології, морфології й акцентології, мають спільності з праіндоєвропейських часів і можуть бути упорядковані в хронологічному порядку.
Фонологія
Голосні У прабалто-слов'янській мові збереглася значна частина пізньої праіндоєвропейської системи голосних. Коротке *o було злито в *a, а колишнє *eu стало *jau. КороткіДовгіДифтонгПередніЗадніПередніЗадніПередніЗадніВисокіiuīūСередніeēōeiНизькіаāaiau Прабалто-слов'янська мова також володіла «сонорними дифтонгами», що складалися з короткого голосного, за яким слідували *l, *m, *n або *r. Вони були успадковані від праіндоєвропейської мови та утворилися заново із складових сонорантів ПІЄ. Хоча вони не були дифтонгами в традиційному розумінні, вони були односкладовом ядром у прабалто-слов'янській мові й могли передавати короткі звуки, як довгі голосні та звичайні дифтонги. -l-m-n-ra-alamanare-elemeneri-iliminiru-ulumunur
Приголосні Праіндоєвропейські дзвінкі аспіровані зупинки втратили прагнення в прабалто-слов'янській мові. Зупинки більше не розрізнялися між fortis і aspirated, але були безголосими і голосними.Kortlandt (2002:3) Проте з'явилося кілька нових піднебінних (постальвеолярних) приголосних: *ś і *ź від ранніх піднебінних вибухових і *š від *s в результаті Педерсенівого закону.
Прабалто-слов'янські приголосні ГубніПередньоязиковіСередньопіднебінніЗадньоязиковіНосовіmnПроривніpbtdkgФрикативніс(z)ś, šźДрижачіrБоковіlАпроксимантиwj
з'явився як алофон /s/ перед дзвінким приголосним у прабалто-слов'янській мові.
Наголос Більшість прабалто-слов'янських слів могли мати наголос на будь-якому складі, як у праіндоєвропейській мові. Серед лінгвістів досі існують певні розбіжності щодо точного положення наголосу в кожній прабалто-слов'янській формі та правил, які регулюють ці зміни.
Чергування Прабалто-слов'янська мова зберегла систему аблауту від своєї прамови. Чергування голосних часто нівелювалося, але важко визначити наскільки.
Праслов'янська мова зберегла багато таких використань подовжених класів у морфології. Розрізнення довжини відображаються як відмінні якості голосних у пізньобміннослов'янських (LCS) і пізніших слов'янських мовах:
Прабалто-слов'янська *ślāˀwāˀ > ранньопраслов'янська *slāwā «слава, слава» > пізня праслов'янська * slava vs. прабалто-слов'янське *ślawas > ранньопраслов'янське *slawa «слово» > пізньопраслов'янське * slovo Прабалто-слов'янська *twāris > ранньопраслов'янська *twāri «речовина» > пізня праслов'янська * tvarь vs. прабалто-слов'янська *twárīˀtei > ранньопраслов'янська *twarītei «утворювати, творити» > пізньопраслов'янська * tvoriti)
Ось подібні приклади литовською:
Литовське prõtas «інтелект, розум» (< *prātas) проти pràsti «розуміти» литовське gė̃ris «добро» (< *gēris) проти gẽras «добро»
На основі існуючих чергувань довжини, успадкованих від праіндоєвропейської, виникли нові чергування між довгими *ī, *ū та короткими *i, *u. Цей останній тип апофонії не був продуктивним у ПІЄ:
Литовське mū̃šis «битва» проти mùšti «вбити, вдарити» Литовське lỹkis «залишок» проти lìkti «залишитися, зберегти»
Новий тип апофонічної довжини особливо використовувався в праслов'янській мові при утворенні дієслів тривалого, повторюваного та недоконаного виду:
Прабалто-слов'янська *dírāˀtei > ранньопраслов'янська *dirātei «рвати (доконана)» > пізньопраслов'янська * dьrati) проти. Ранньопраслов'янське *arz-dīrātei («рвати (недоконана)») > пізньопраслов'янське *orzdirati > OCS razdirati Прабалто-слов'янська *bírāˀtei > Ранньопраслов'янська *birātei «вибирати» > пізня праслов'янська * bьrati) проти. Ранньопраслов'янське *bīrātei «вибирати» > пізньопраслов'янське *birati
Певні пари слів показують зміну старішого початкового *a- (з ПІЄ , , , ) на *e-, що іноді називають «правилом Розвадовського». Точна умова цієї зміни в даний час недостатньо зрозуміла, але призвела до чергувань між *e- і *a- у споріднених словах або навіть як альтернативних формах того самого слова. Чергування часто змінювало різні початкові голосні в різних мовах. Кілька слів зберегли чергування і до праслов'янських часів, яке стало чергуванням між *(j)e- і *o-:
Прабалто-слов'янське *elawa / *alawa «повести» > болгарське (діал.) élavo, польське ołów, російське ólovo, давньопруське elwas ~ alwis. Прабалто-слов'янська * éźera / *áźera «озеро» > болгарський ézero, ézer (діал.), польське jezioro, латвійське ezers, литовське ẽžeras ; Російська ózero, ózer (діал.), давньопруський ассаран, латгальські азари.
Розвиток з праіндоєвропейської мови Австрійський балто-славіст Ґеорг Гольцер відновив відносну хронологію 50 балто-слов'янських звукових змін, посилаючись лише на фонологію, а не на акцентуацію, від прабалто-слов'янської до сучасних дочірніх мов.Holzer 2001, 2007 Однак лише перші 12 є загальнобалтослов'янськими і тому актуальні:
Педерсенів закон: *s > *š після *r, *u, *k або *i. Гортанні губляться між приголосними в непочаткових складах. Вінтерів закон: короткі голосні подовжуються, коли слідує зупинка без придиху (у деяких рахунках тільки в закритому складі). *o > *a. Аспіровані дзвінкі упори втрачають свою спрямованість і зливаються з звичайними дзвінкими упорами. Лабіовелярні зупинки втрачають лабіалізацію і зливаються з рівними веларами. Сатемізація: *ḱ, *ǵ > *ś, *ź. *ewV > *awV. *i (іноді *u) вставляється перед силабічними сонорантами, створюючи нові рідкі дифтонги. *wl, *wr > *l, *r слово спочатку.
Сатемізація Прабалто-слов'янська мова зазвичай демонструє сатемські рефлекси трьох велярних рядів: лабіовеляри зливаються в звичайні велари, тоді як піднебінні розвиваються в шиплячі (*ś і *ź).
У балто-слов'янській мові є ряд слів, які натомість показують рефлекси Centum, причому палатовеляри виглядають як звичайні велари. Дещо можна пояснити звичайними законами, але деякі закони були затьмарені численними аналогічними розробками. Інші вважаються запозиченнями з мов Centum.
Наприклад, прабалто-слов'янське *kárˀwāˀ 'корова' (литовське kárvė, OCS krava, рос. koróva), ймовірно, є похідним жіночого роду від втраченого іменника чоловічого роду, який, ймовірно, був запозичений з *karwos «олень» (середній Weddle Welsh), середньобретонське karo, середньокорнуолське carow), що, у свою чергу, є регулярним рефлексом ПІЄ . Було запропоновано кілька правил депалаталізації балтослов'янської мовиFor an alternative formulation, see . За словами Матасовича. For a more precise formulation of the rule, see , депалаталізація піднебінних відбулася перед сонорним, за яким слідував голосний заднього ряду: Ḱ > K/_RV back. Це пояснює такі рефлекси Centum, як ці:
Литовські akmuõ, латвійські akmens та пізньопрослов'янські * kamy мали б регулярне від прабалто-слов'янського * akmō на відміну від санскритського áśmā < ПІЄ * h₂éḱmō «камінь». Пізньопраслов’янське * svekry < прабалто-слов'янське *swekrūˀ < ПІЄ * sweḱrúh₂ «свекруха». Давньопруська balgnan < прабалто-слов'янська *balgna < ПІЄ «сідло».
Інша точка зору полягає в тому, що сатемізація відбулася в балтійській та слов'янській мовах незалежно після того, як слов'яни відокремилися.
Педерсенів закон ПІЄ *s зберігся в балто-слов'янській мові в більшості позицій. Відповідно до Педерсенівого закону, воно ставало *š , коли перед ним стояли *r, *u, *k або *i. Він також включав дифтонги, що закінчуються на *u або *i, довгі голосні *ū і *ī (незалежно від того, оригінальні чи з наступного гортані), і дзвінкий веляр *g.
Серед балто-слов'янських мов свідчення Педерсенівого закону можна розпізнати лише в литовській та слов'янській мовах, оскільки в інших мовах *š, *ś і *s всі зливаються в звичайні *s. У литовській мові *š і *ś об'єднуються з *š, залишаючись відмінними від *s. У слов'янській мові *ś зливається з s, але *š залишається відмінним (і стає *x перед голосними ззаду).
Більшість довідників на основі литовських матеріалів стверджують, що в Балтійських Руках закон застосовувався лише частково. Найпоширеніша твердження полягає в тому, що закон беззастережно застосовується в литовській мові лише після *r, тоді як після *u, *k і *i, обидва *s і *š зустрічаються. Порівняти:
Литовське aušrà «світанок» < прабалто-слов'янське *aušrāˀ < ПІЄ (порівняйте лат. aurōra, санскритське uṣás), із застосуванням Педерсенівого закону. Литовське ausìs «вухо» < пралитовське *ausis < ПІЄ (порівняйте латинське auris) відображає *s, а слов'янське *uxo < праслов'янське *auš- натомість відображає *š. Литовське maĩšas «мішок» < прабалто-слов'янське *maišás < ПІЄ (порівняйте санскритське meṣá) відображає *š, відповідаючи слов'янському *měxъ. Литовське teisùs < пралитовське *teisus відображає *s, а слов'янське *tixъ < праслов'янське *teišus відображає *š.
Немає простого рішення для таких подвійних рефлексів Педерсенівого закону в литовській мові, а отже, немає простої відповіді на питання, чи є закон Рукі загальною балто-слов'янською ізоглосою чи ні. Найімовірнішою відповіддю, здається, є припущення, що ПІЄ *s змінювався на *š після *r, *u, *k, *i повністю регулярно в межах власне балтослов'янської мови, але сліди дії Педерсенівого закону були стерті наступні зміни в литовській мові, наприклад зміна кінцевого слова *-š на *-s.
Загалом можна констатувати, що литовська мова виявляє дію Педерсенівого закону лише у старих словах, успадкованих від балтослов'янського періоду, тому литовська š зустрічається у словах, які мають повну формаційну та морфологічну відповідність у слов'янській мові (виключаючи можливість випадкових, паралельних утворень).
Схоже, що до дії закону RUKI піднебінні давали фрикативи в прабалто-слов'янській мові, тому з'являється просто як *ś:
Пізнє праслов'янське* desn «вправо (тобто протилежно зліва)» (OCS desn', російський désnyj, сербсько-хорватська dèsnī), литовський dẽšinas <Прабалто-слов'янська * deśinas <ПІЄ (лат Декстер, санскрит Дакшіна) Пізньопраслов'янське *osь «вісь, вісь» (OCS osь, рос. os', SCr. ȏs), литовське ašis < прабалто-слов'янське *aśís < ПІЄ (лат. axis, санскр. ákṣas)
Акцентна рухливість І в праіндоєвропейській, і в прабалто-слов'янській існували системи наголосної рухливости, при якій наголос ставився на різних складах у різних флексіях одного слова. Однак системи двох мов дуже відрізняються в деталях. ПІЄ мобільність і балто-слов'янська мобільність не пов'язані; Балто-слов'янська рухливість не успадкована від праіндоєвропейської, а сформувалася цілком заново. Рухливість ПІЄ була повністю втрачена на ранніх етапах прабалто-слов'янської через усунення акцентної різниці між «сильними» і «слабкими» формами (наголошеними далі ліворуч і праворуч відповідно), як правило, на користь слабкі форми, тобто наголос на суфіксальному складі для протерокінетичних основ. Гістерокінетичні основи вже ефективно фіксували наголос на першому складі після кореня і зберігали його. До цього шаблону приєдналися амфікінетичні стебла.