Мода на зачіски в Римі постійно змінювалася, і в період Римської імперії існувала ціла низка різних способів укладання волосся. Як і з одягом, існувало кілька зачісок, які могли носити люди з обмеженого кола стародавнього суспільства. Стилі настільки своєрідні, що дозволяють вченим сьогодні відворити хронологію римських скульптур; ми можемо з'ясувати дату зображень імператриць на монетах або встановити особистість людини на бюстах залежно від їх зачіски.

Значення

Як і сьогодні, волосся для римлян було проявом особистої ідентичності, подібно одягу. Зачіски визначалися низкою факторів, а саме статтю, віком, соціальним статусом, багатством і професією. Жіноча зачіска виражала її індивідуальність у стародавньому римському світі. Те, як людина укладала своє волосся, було ознакою її статусу та ролі в суспільстві.

Волосся у римлян вважалося дуже еротичною ділянкою жіночого тіла, і привабливість жінки була напряму пов'язана з його зовнішнім виглядом. Як наслідок, для жінок вважалося доречним витрачати час на своє волосся, щоб виглядати спокусливо. Створення зачісок та невід'ємна частина цього процесу — споглядання себе у дзеркалі, сприймалися як суто жіночі заняття. Довгі сеанси догляду за собою для жінок допускалися, незважаючи на те, що такі письменники, як Тертуліан і Пліній, коментували їх огиду до часу та енергії, які жінки присвячують своєму волоссю. Тим не менш, численні зображення жінок, що займаються перукарськими послугами та споглядають у дзеркало. на рельєфах гробниць та портретах, є свідченням того, наскільки перукарське мистецтво вважалося частиною жіночої сфери.

Перукарське ремесло існувало не тільки заради привабливості — воно було дозвіллям культурної, елегантної жінки. Волосся розглядалося і як ознака багатства та соціального статусу, і як смаку і моди. Але на відміну від сучасних зачісок, комфорт і природність для римлян відійшли на другий план порівняно до тих, які максимально демонстрували багатство власника. Іншими словами, складна і неприродна зачіска була б краща, ніж проста, тому що це продемонструвало б багатство власника, який може дозволити собі витратити час на укладку волосся. Модна зачіска у жінок означала, що вони є частиною елегантної римської культури.

«Природний» стиль асоціювався з варварами, у яких, на думку римлян, не було ні грошей, ні освіти для створення складних зачісок. «Природність» свідчила про відсутність культури, а догляд за волоссям йшов пліч-о-пліч із належанням до вищого суспільства. Асоціація з варварами була причиною того, що римські чоловіки коротко стригли волосся. Робота перукарів-рабів під назвою Ornatrices — створювати для свого господаря нову зачіску щодня, а також позбавлятися сивого волосся.

Крім суспільної цінності, волосся символічно використовували для позначення обрядів переходу; наприклад, розпущене волосся було звичайним явищем на похоронах, а seni crines була зачіска, яку носили наречені та весталки ; розділяли й заплітали на шість кісок, а у нареченої — списом. Волосся нареченої поділялося за допомогою hasta recurva або Hasta caelibaris,- зігнутим залізним вістрям, і було увінчано квітами. Крім церемоній, зачіска визначала вік жінки. Була помітна різниця у волоссі, прийнятна для дівчат-підлітків і статевозрілих жінок. Дівчата-підлітки часто мали довге волосся, що спускалося вниз по спині, в той час як у жінок було таке ж довге волосся, але вони його заплітали та підв'язували.

Головний убір

Накривало Можливо, через еротичну асоціацію волосся часто пов'язували з римськими ідеями жіночої скромності та честі. Ми знаємо, що накривала були важливими в цьому випадку, оскільки вони захищали від (або заохочували, за словами Сенеки Старшого) домагань чоловіків.Seneca the Elder., Controversiae 2.7.6 Палла була ознакою одруженої, поважної жінки. Це був шматок тканини, обмотаний навколо тіла з одним кінцем через плече. Існують докази того, що палла також носилася перекинутою через потилицю як накривало.Olson (2008), 33

Палла нібито означала гідність і цнотливість одруженої жінки, але через її обтяжливу текстуру як накривало, було багато дискусій, чи носила її на публіці лише аристократія, або працюючі жінки з нижчих класів.Fantham (2008), 166-7; Olsen (2008), 33-6 both offer discussion on this Вітти були вовняними стрічками, якими обв'язували волосся одруженої жінки. Вони були ще одною ознакою скромності та чистоти дружини і розглядалися як частина одягу та зовнішнього вигляду матрони.Olson (2008), 36 Вітти могли бути прикрашені дорогоцінним камінням, або стрічками фіолетового кольору.

Перуки

Через будову волосся і відносно вологий клімат у верхів'ях Римської імперії, є дуже мало зразків перук, які збереглися до наших днів. Жінки носили перуки незалежно від того, були вони лисі чи ні. Так само робили чоловіки; Імператор Отон носив перуку, як і Доміціан.Suetonius., Life of Otho, 12 ; Morgan (1997), 214 Перуки дозволяли жінкам краще досягати типу «високих» зачісок, які особливо підкреслювали епохи Флавіїв і Траяна (наприклад, періоди 69–96 та 98–117 рр. н. е.). Ці зачіски були настільки високі, що античний письменник Ювенал порівнює їх з багатоповерховими будинками.

Перуки робили з людського волосся; світле волосся з Німеччини та чорне з Індії особливо цінувалися, особливо якщо волосся походило з голови людини підкореної цивілізації.Ovid, Amores, 1:14:45-6 ; Bartman (2001), 14 Світле волосся різних германських народів символізували військову здобич. У випадках, коли перуки використовувалися для приховування облисіння, перевага надавалася натуральному вигляду, тому носили перуку з кольором волосся, схожим на оригінальний колір власника. Але в тих випадках, коли перуку носили з метою похизуватися, натуралізм не відігравав великої ролі. Очевидно, перевагу віддавали штучним перукам, іноді переплетеним з двома контрастними кольорами волосся зі світлим волоссям з Німеччини та чорним з Індії. Золотий пил також додавав вигляду світлого волосся і покращував його вигляд. Вважалося, що імператор Луцій Вер (161—169 рр. н. е.), який мав природне світле волосся, посипав свою голову золотим пилом, щоб зробити себе ще світлішим.Michael Grant (1994). The Antonines: The Roman Empire in Transition . London & New York: Routledge. , pp 27-28.

Зручність перук, які використовували римляни, полягає в тому, що їх можна було закріпити безпосередньо на голові власника, що означає, що вигляду зачіски можна було б досягти набагато швидше, ніж якби це було зроблено зі справжнього їх волосся. Крім того, це зменшить незручності від необхідності відрощувати власне волосся занадто довгим. Було припущено, що необхідна довжина для щоденного створення таких зачісок буде значно нижче плеча, можливо, до талії.

У римські часи існувало два типи перуки: повна перука, яка називається capillamentum, і половинна перука, яка називається galerus.Olson (2008), 74 Галерус міг бути у формі стрічки вовняного волосся, яке використовувалося як тупеї для створення вишуканого стилю, або як парик на потилиці або передній частині голови. Парики прикріплювали шпильками або пришивали їх на шматок шкіри та прикріплювали як перуку. Крім того, можна використовувати клей, щоб прикріпити його до шкіри голови, або, як ілюструє бюст з Британського музею, парик можна заплітати в існуюче волосся.Bust of Matidia, London, The British Museum 1805.7-3.96; Bartman (2001), 10

Джанет Стівенс — археолог-аматор і перукар, яка реконструювала деякі зачіски Стародавнього Риму, намагаючись довести, що вони робилися не за допомогою перук, як прийнято вважати, а з власного волосся людини.

Знімні мармурові перуки Самі бюсти могли мати знімні перуки. Було багато пропозицій щодо того, чому деякі бюсти були створені зі знімними перуками, а деякі без них. Можливо, головною причиною було те, щоб бюст виглядав сучасним. Замовляти новий бюст щоразу, коли змінюється мода на зачіски, було б надто дорого, тому для жінок з меншими коштами був би кращим комбінований бюст.Kleiner and Matheson (1996), 174 Можливо, ще одна причина полягала в тому, щоб пристосувати сирійський ритуал помазання олією черепа бюсту.

Крім того, у випадках, коли бюст був похоронним замовленням, можна сміливо припустити, що людина, зображена на ньому, не мала б можливості позувати для іншого портрету після своєї смерті.Fittschen and Zanker (1983), 105 Хоча точно невідомо, як були прикріплені ці мармурові перуки, ймовірна складність ефективної заміни «перук», відштовхнула б багатьох жінок від вибору знімного і незнімного бюста.

Інструменти торгівлі

Барвники Фарбування волосся було популярним серед жінок, хоча часте фарбування часто робило його слабкішим. Тертуліан розповідав про фарбу для волосся, яка обпікала шкіру голови і була шкідливою для голови. Штучні барвники застосовувалися у вигляді порошків і гелів. Щоб зробити волосся більш слухняним, можна нанести хну або тваринний жир.Bartman (2001), 12 Hair and the Artifice of Roman Female Adornment ; Allason-Jones (1989), 133-7 Щоб запобігти посивінню, деякі римляни наносили на ніч пасту з трав і дощових черв'яків; крім того, голубиний гній використовували для освітлення волосся. Щоб пофарбувати волосся в чорний колір, Пліній Старший пропонував застосовувати п'явок, які гнили в червоному вині протягом 40 днів.Pliny the Elder., Natural History, 32:23

Фарбування волосся в рудий колір містило в собі суміш тваринного жиру та попелу букаPliny the Elder., Natural History, 28:51 тоді як шафран використовувався для золотистих тонів. Овідій згадував кілька рослинних барвників. Для лікування таких захворювань, як випадання волосся, Пліній пропонував застосовувати жовчний міхур свиноматки, змішаний з сечею бика, або попелом геніталій осла, або іншими сумішами, такими як попіл рогів оленя, змішаний з вином. Крім того, вважалося що козяче молоко або козячий гній лікують вошей.Pliny the Elder., Natural History, 28:46

Плойки, шпильки та сітки для волосся Каламіструм — назва римської плойки. Він складався з порожнистого металевого зовнішнього циліндра та меншого суцільного циліндра всередині нього. Волосся обвивалося навколо твердого циліндра і вставлялося в металевий накінечник. Зовнішня металева частина нагрівалася у вогні, що робило волосся кучерявим. Повідомлялося, що через частоту та температуру, при якій волосся завивалося, витончення та пошкоджене волосся були поширеними серед жінок.Olson (2008), 73

У той час як гель і хна, як згадувалося вище, використовувалися для догляду за волоссям, сітки і шпильки також були поширеними. Бідніші жінки використовували дерев'яні шпильки, тоді як аристократія використовувала золото, слонові кістки, кришталь, срібло або розписані кістки. Шпильки прикрашались різьбленням богів, бісером і підвісками.Kleiner and Matheson (1996), 162; Olson (2008), 75-6

Зачіски з часом Римські зачіски змінилися, але було кілька постійних зачісок, які використовувалися постійно, наприклад, пачка або пучок. Вулик, шолом, букет для волосся або дот — це сучасні назви римських зачісок.

Тутулус Спочатку тутулус була етруською зачіскою, яку часто носили наприкінці 6-го і на початку 5-го століття до нашої ери (основному materfamilias, матері сім'ї.)Olson (2008), 39 Вона залишалася популярною, навіть коли мода змінювалася. Щоб зробити цю зачіску, волосся розділяли, укладали високо і формували в пучок, після чого зав'язували фіолетовими стрічками з вовни. В результаті волосся має бути конусоподібної форми. Це була також зачіска, яку носили фламініки.

Стилі республіканського періоду та епохи Августа