Амброве дерево американське, ліквідамбар стираксовий (Liquidambar styraciflua) — листяне дерево з роду амброве дерево, що походить із теплих помірних областей східної Північної Америки та тропічних гірських регіонів Мексики та Центральної Америки. Амброве дерево є однією з основних цінних лісових порід на південному сході Сполучених Штатів і є популярним декоративним деревом у помірному кліматі. Його можна впізнати за поєднанням листя у формі п'ятикутної зірки (схоже на листя клена ) і твердих плодів з шипами. В даний час він класифікується до родини альтинґієвих (Altingiaceae), але раніше належав до родини чарівногоріхових.

Назва Назва роду цієї рослини Liquidambar була вперше дана Ліннеєм у 1753 році від латинського («рідина») та арабського («бурштин»), як натяк на запашну смолу або камедь, що виділяється з дерева. Його видовий епітет styraciflua — це стара аптечна назва, що означає «тече стираксом» (рослинною смолою). Назва «styrax» довгий час змінним чином застосовувалась до ароматичної камеді або смоли подібного виду, L. orientalis з Туреччини, а також до смоли, більш відомої як бензоїн з різних тропічних дерев роду Styrax.

Історія Найперша відома опублікована згадка про Liquidambar styraciflua міститься в праці іспанського натураліста Франциско Ернандеса, опублікованій посмертно в 1615 році, в якій він описує вид як велике дерево, що виділяє ароматну камедь, схожу на рідкий бурштин, звідки і назва роду Liquidambar. У «Historia Plantarum» Джона Рея (1686) вид називається Styrax liquida. Однак перша згадка про використання смоли описана Хуаном де Ґріхальва, племінником губернатора Куби, в 1517 році. Хуан де Ґріхальва розповідає про обмін подарунками з майя, «які дарували їм, серед іншого, порожнисті очеретини довжиною близько п'яді, наповнені сухими травами та ароматною рідкою смолою, яка, якщо її запалити у спосіб, показаний тубільцями, поширює приємні пахощі». Вид був завезений до Європи в 1681 році Джоном Баністером, місіонером-колекціонером, посланим єпископом Комптоном, який посадив його в садах палацу в Фулемі в Лондоні, Англія.

Скам'янілості Предок Liquidambar styraciflua відомий зі скам'янілостей третинного періоду на Алясці, в Гренландії та на середньоконтинентальному плато Північної Америки, набагато північніше, ніж зараз росте Liquidambar. Подібна рослина також зустрічається в міоценових відкладеннях третинної Європи.

Опис Розміри Амброве дерево американське — це дерево середнього або великого розміру, яке росте від 15—20 м у культурі і до 45 м у дикій природі з діаметром стовбура в середньому 60—90 см. Дерева можуть жити до 400 років . Дерево має симетричну форму, формуючи яйцеподібну крону, коли гілки важчають після перших двох років вирощування.

Кора і гілки Ще однією відмінною рисою дерева є своєрідний зовнішній вигляд його маленьких гілок і гілочок. Кора відшаровується від гілок пластинками вздовж гілки, а не впоперек, то ж шматок безлистої гілки з допомогою дрібки уяви легко набуває форму рептилії; через це дерево іноді називають «алігаторовим деревом». Кора світло-коричнева з червоним відтінком, іноді сіра з темними смугами і має щільність 590 кг/м³. Вона глибоко тріщинувата з лускатими гребнями. Гілки несуть шари корку. Гілки дрібні, багатокутні, крилаті, спочатку вкриті іржавими волосками, згодом стають червоно-бурими, сірими або темно-коричневими. Як декоративне дерево, має недолік — гілки можуть мати виступи або «крила», що збільшують загальну площу поверхні, а це впливає на налипання снігу та льоду на дереві. Деревина важка і тверда з переплетеними зернами.

Листя Листки зазвичай мають п'ять (але іноді три або сім) загострених пальчастих часток. Вони 8—13 см в середньому завширшки і мають три виразні судинні пучки.

Вони довгі та широкі, з 6–10 см черешком. Насичене темно-зелене, гладке, блискуче протягом сезону листя у формі зірки зазвичай набуває восени блискучого жовтого, помаранчевого, червоного та пурпурового кольорів. Це міндиве осіннє забарвлення вважається головною принадою дерева для його використання в озелененні. Його червоні та жовті кольори схожі на кольори кленів (Acer), а крім того, він має темно-пурпурові та димчасто-коричневі кольори ясена (Fraxinus). Однак у північній частині ареалу та там, де рослина вирощується в ще холодніших районах, листя часто в'яне від заморозків і опадає ще зеленим. З іншого боку, у крайніх південних або тропічних частинах ареалу деякі дерева вічнозелені або напіввічнозелені, з незначним осіннім забарвленням. Листкові пластинки 8—13 см завширшки із залозистими пилчастими зубцями по краю. При основі має клиновидний або трохи серцеподібний виріз. Навесну листя виходить із бруньки складчастим, опушеним, блідо-зеленим, після повного розвитку яскраво-зелене, гладке, блискуче зверху, блідіше знизу. У листі закумульовані дубильні речовини, які при розтиранні дають смолистий ароматNew-Hall, Charles (1890). .

Зірчасте п'ятикутне листя Liquidambar дещо нагадує листя деяких кленів (Acer), однак його легко відрізнити від клена тим, що листя більш блискуче, шкірясте, розташоване почережно, а не супротивно, як у клена. Листям харчуються гусениці молей Actias luna та Callosamia promethea.

Цвіт

Квіти зазвичай з'являються навесні і зберігаються до осені/осені, іноді зберігаються до зими. Вони, як правило, 25—40 мм в діаметрі і вкриті іржавими волосками. Квітки одностатеві зеленуватого кольору. Тичинкові квітки в кінцевих кистях завдовжки, маточка в одиночній голівці на тонкій ніжці, розташованій у пазусі верхнього листка. Тичинкові квітки без чашечки і віночка, але оточені волосистими приквітками. Тичинки невизначені; нитки короткі; пиляки внутрішні. Маточкові квіти з двогнізною зав'яззю з двома дзьобами, плодолистки утворюють довгу, зігнуту, стійку форму. Усі зав'язі більш-менш з'єднуються і твердіють у плодах. Утворюється багато яйцеклітин, але досягають зрілості небагато.

Плоди Характерний складний плід твердий, сухий і кулястий, 25—40 мм в діаметрі, складається з численних (40–60) капсул. Кожна коробочка, що містить одну–дві маленькі насінини, має пару кінцевих шипів (загалом 80–120 шипів у суплідді). Коли супліддя розкривається і насіння вивільняється, у кожній капсулі залишається маленький отвір (40–60 таких отворів на супліддя).

Під деревами часто багато опалих, відкритих плодів; їх у народі прозвали «кульки–колючки», «кульки з ґумки»,Missouri Botanical Garden: Liquidambar styraciflua «космічні жуки», «кульки–приліпки», «кульки з шипами» або «мавп'ячі м'ячики».

Супліддя являє собою комбновану колючу кульку, яка взимку висить на гілках. Здерев'янілі коробочки здебільшого заповнені абортивним насінням, що нагадує тирсу. Живе насіння близько 6 мм завтовшки, крилате, анемохорне (поширюється вітром). Чижі золоті, чечевиці кармінові, вивірки та бурундуки харчуються насінням дерева. Перед висіюванням насіння стратифікують протягом 30–90 днів при 1–5 °C або замочують у воді на 15–20 днів. Кульки плодів Liquidambar з довгими ніжками нагадують кульки платана західного (Platanus occidentalis), але є колючими і залишаються цілими після розсіювання насіння; м'які плоди Platanus розпадаються під час розповсюдження насіння. Опалі плоди довго зберігаються, і навіть заважають ходити, особливо босим; що є причиною заборони висаджування амбрового дерева американського в деяких конкретних місцях. У великій кількості вони можуть утворювати грудки, заважаючи утримувати в порядку газони. Зимові бруньки жовто-коричневі, 6 мм завдовжки, гострі. Внутрішні луски з ростом пагона збільшуються, стаючи 13 мм завдовжки, зелені з червоним кінчиком.

Поширенняя Амброве дерево американське є однією з найпоширеніших твердих порід деревини на південному сході Сполучених Штатів, де в природі зустрічається в низовинах від південно-західного Коннектикуту на південь до центральної Флориди, через центральне Огайо та на захід до Іллінойсу, південного Міссурі та східного Техасу, але не в холодніших високогірних районах Аппалачів або штатів Середнього Заходу. Вид також зустрічається в Мексиці від південного Нуево-Леона на південь до Чяпаса, а також у Гватемалі, Сальвадорі, Нікарагуа та Гондурасі. У Мексиці та Центральній Америці це характерна рослина гірських дощових лісів, що росте на середній висоті в різних гірських районах, де клімат вологий і більш помірний.

Урядові карти розповсюдження цього виду в США не цілком точні щодо південної межі поширення у Флориді. Цей вид у великій кількості зустрічається в парку штату Гайлендс-Гамок, Себрінґ, в окрузі Гайлендс на Флориді і навіть на південний захід від озера Окічобі. (див. Університет Південної Флориди Атлас рослин Флориди).

Вирощується як декоративне дерево в Австралії. Амброве дерево американське поширене на материковій частині Австралії від південно-західної частини Західної Австралії, південної частини Південної Австралії, Нового Південного Уельсу, Вікторії, аж до плато Атертон у Крайньому Північному КвінслендіLiquidambars by Burke's Backyard..

Використання

Деревина

Амброве дерево американське (Liquidambar styraciflua) є однією з найважливіших комерційних листяних порід на південному сході Сполучених Штатів. Його деревина яскраво-червонувато-коричнева ( заболонь майже біла) і може мати чорне зерно в серцевині; деревина важка, пряма, гладенька і дрібнозерниста, але не міцна. Прекрасно полірується, але сильно деформується під час висихання. Деревина має питому вагу 0,5910. Дуже легко загниває при використання надворі. У столярному виробництві деревину називають атласним горіхом і вважають одним із найкращих матеріалів для виготовлення фанери. Дерево використовують для виготовлення меблів, внутрішнього оздоблення, залізничних шпал, коробок для сигар, тари, підлог, бочок, дерев'яного посуду та деревної маси. Використовується також як шпон для фанери. Деревина дуже компактна і дрібнозерниста, серцевина деревини червонувата, а при розрізанні на дошки помічена поперечно чорнуватими смугами. Амброве дерево американське використовується в основному для пиломатеріалів, шпону, фанери, бондарних виробів, палива та балансової деревини. З пиломатеріалів виготовляють ящики і коробки, меблі, шафи для радіоприймачів, телевізорів і фонографів, внутрішнє оздоблення, столярні вироби. Шпон і фанера (зазвичай у поєднанні з іншими видами деревини, яка менше стискається і деформується) використовуються для коробок, піддонів, ящиків, кошиків та інших виробів з дерева для використання в приміщеннях. Раніше його використовували для внутрішньої обробки спальних вагонів. Оскільки воно легко фарбується в чорний колір, його іноді беруть як замінник чорного дерева для недорогих рамKormanik, Paul P. "Liquidambar styraciflua L. – Sweetgum" from Silvics of North America: Volume 2:Hardwoods.. Деревина також використовується для виготовлення паличок для їжі на східноазіатський ринку, оскільки вона має природний світлий колір і приваблива для певних сегментів азіатського ринку.

Смола Смола дерева, завдяки якій дерево і отримало назву, виділяється з кори дерева при пошкодженні. Вона має багато назв, у тому числі рідкий бурштин або копалмовий бальзам. Це різновид самородного бальзаму, або живиці, що нагадує терпентин. Вона може бути прозорою, червонуватою або жовтою, із приємним запахом, схожим на амбру. Коли смола старіє, вона твердне, до того стану, в якому вона історично експортувалася в бочках. Смолу отримують шляхом знімання з дерев, виварювання та випресовування з кори дерева. Камедь традиційно використовувалася в медицині, а також для виготовлення жувальної ґумки.

Шикімовая кислота Насіння амбрового дерева американського може бути поновлюваним джерелом шикімової кислотиLiquidambar styraciflua: a renewable source of shikimic acid..

Лікарський засіб