Чула́тів — село в Україні, у Новгород-Сіверській міській громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Населення становить 137 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Команська сільська рада.

Археологічні розвідки Поблизу села були знайдені стоянки людини періоду палеоліту Крейдяний майдан, Робітничий рів, багатошарова пам’ятка поселення Заровська Круча.

Історія

«Сельцо Чюлатова» вперше значиться у грамоті 1602 р. щодо споконвічних володінь Новгород-Сіверського Спаського монастиря по Десні. Зокрема, одне з монастирських бортних (медових) угідь тягнулося 3 версти вниз по Десні від монастиря до селища Анчютова (нині село Чернацьке), тобто до перевозу через Десну (нині наплавний міст). Перевізний лог був межею з оброчними угіддями "сельца Чюлатова" .

У 1619 р. за влади поляків в Чулатові нараховувалося 4 двори (дими) Івана та Костянтина Стромоухових. Раніше, за москалів, до 1618 р. Стромоухови сплачували Спаському монастирю щорічний податок (оброк) медом у 6 пудів . Мабуть, такий же податок Стромоухови сплачували й польським католикам домініканцям, новим власникам монастирських бортних угідь.

За універсалом гетьмана Івана Самойловича від 21 серпня 1673 р., Чулатів було передано від Новгород-Сіверського Спаського монастиря, тобто від Новгород-Сіверської архімандрії до Чернігівської архієскопії, до її Борисоглібського кафедрального монастиря у Чернігові .

Чулатівські козаки входили до складу Арапівського куреня Новгородської сотні Стародубського полку. За даними Генерального опису Лівобережної України - Гетьманщини 1768 р., у "деревне" Чулатів нараховувалося 3 двори козаків на прізвища: Гладких, Кириєнко та Никитин. Вони були козаками з предків, зі своїми «издревле козачими грунтами» .

У відомості 1768 р., складеній ієромонахом Борисоглібського кафедрального Чернігівського монастиря під час Генерального опису Гетьманщини, зазначено, що «деревня Чулатова» Свиржської волості була розташована за 4 версти від сотенного міста Новгородка та за 74 версти від полкового міста Стародуба.

У Чулатові нараховувалося 13 дворів та 7 бездворових хат, 162 душі (83 ч., 79 ж.) монастирських підданих на такі прізвища: Горох, Горуй, Гришак, Івченко, Коняшенко, Коструба, Кравцов, Литвинов, Пацуй, Роздобара, Савкин, Савченко, Салиха (удова), Столпин, Точилин,  Хвещенко, Чорний. У підданих було 62 коня, 24 жеребця, 2 бики, 37 корів, 21 теля, 142 вівці, 62 свині. Орної землі було 188 нив, городів – 28. Щороку кожен двір підданих сплачував податок – «консистенскую дачу» – 1 рубль 2 копійки на утримання консистентів, окупаційних військ москалів в Новгороді-Сіверському, в Гетьманщині. Ніякої грошової сплати Чернігівському монастирю чулатівці не давали, а відробляли по розпорядженню «пешо и конно, пригоном подвод по надобности». Ніякими промислами чулатівські землероби не займалися, крім риболовства Савкина та Савченка, вказаного за ними  в опису 1768 р.

Чернігівському монастирю належав у Чулатові шинок на Малому провулку по дорозі на Новгород-Сіверський. У шинку продавав горілку чарками Трохим Коструба, чулатівець, 39 р., посполитий. Він проживав разом з родиною, жінкою та 2 дітьми на шинковому дворі, де знаходились хата з світлицею, 2 кліті для поклажі, 2 плетені сараї, 1 овин. Монастир мав ще сінокіс посередньої трави за 2 версти від Чулатова в урочищі Березова Гряда за річкою Команкою. Там накошувалося 10 скирт сіна, по 20 возів у кожній. А монастирський вигон для худоби чулатівців (500 х 300 сажнів) знаходився понад річкою Команкою.

Монастир мав крім Чулатова ще й вапняний завод з двома печами за версту над Десною. При заводі були 2 світлиці з сінцями, 1 хата, три кімнати та лазня все під одним дахом. На заводі проживав Гаврило Киполений, 32 р., посполитий з Чернацького, проживав разом з родиною, жінкою та 4 дітьми.

Ниви чулатівців знаходилися поблизу не більше ніж за версту від Чулатова в таких урочищах: Вапенний завод (за 0,5 версти), Гора, Городи, Городище (1 в.), Довге (1 в.), Дробишівська Дорога (1 в.), Загородний Шлях, Квасова дорога (0,5 в.), Киреєвка, Комарне (0,5 в.), Косогір (0,5 в), Кругле ( 1,5 в.), Кулизе (0,5 в.), Курганки (0,5 в.), Міська Дорога (1 в.), Могилки (0,5 в.), Обаполки (0,5 в), Ораповська дорога (1 в.), Під Дубом (0,5 в.), Під Липою (0,5 в),  Полуєв Клин (0,5 в.), Ростонки (1 в.), Рядові Груші (0,5 в.), Селенська дорога (0,5 в.), Селище (0,5 в.), Срібний Рів (0,5 в.), Черторей (0,5 в.), Шматовка (1 в.).

Сінокоси чулатівців знаходилися в неподалік в деснянському лузі за 1-2 версти в урочищах: Берегове (1 в.), Березова Гряда (за рікою Команкою, за 2 версти), Ведмежки (1 в.), В’язки (2 в.), Коростовня (1 в.), Кусове (1 в.), Левченкова Груша (1 в.), Ляхове озеро (1 в.), Лозки (1,5 в.), Медведки (2 в.), Осинки (1 в.), Солоник (1,5 в.), Чисті Коляги (1 в.). А ось два сінокоси були дальніми. Перший  – в урочище Коробове, за 3 версти за Десною край млина Холодовича на Івотці. Другий – в урочищі Стрілиці, за 4 версти за Десною під Остроушками берегом до Чернецького перевозу.

У опису 1768 р. значаться: березняк 60х50 сажнів в урочищі Городище; дубина 20х15 сажнів в урочищі Чорторей та 5 малих березових та осинових гайків в урочищі В’язки. Усі вони були придатні тільки на дрова й належали чулатівцям: Савкину, Савченку, Чорному, Точилину, Роздобарі, Кострубі .

У 1771 р. в Чулатові була збудована перша дерев’яна Дмитрівська церква . Церква була трьохпрестольною – на честь святого Димитрія Солунського, святого Миколая та блаженного князя Михайла.

За даними опису Новгород-Сіверського намісництва 1779–1781 рр., село Чулатів Новгородської сотні Стародубського полку належало Чернігівському кафедральному монастирю. Село знаходилося за 5 верст від Новгородка, за пів версти від села «Коменца (Коменя)», за 2 версти від «деревни» Дробишове. У Чулатові була одна дерев’яна церква, один священник Яків Яковенко та один церковник. Був 1 двір (1 хата) виборного козака, 3 дворів (3 хати) підпомічників, 17 дворів (20 хат), 1 бездворова хата монастирських посполитих. Діяв монастирський вапняний завод з двома печами від горою на Десні .

У Державному архіві Чернігівської області збереглися сповідальні відомості чулатівської Дмитрівської церкви за 1784–1792 рр. та метричні книги за 1786–1919 рр.].

За переписом 1859 р. у козацькому селі Чулатів Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії нараховувалося 43 двори, де мешкало (141 чоловічої статі та 157 — жіночої), була 1 православна церква та сільська розправа Список населенных мест по сведениям 1859. Том XLVIII. Черниговская губерния.  – СПб., 1866. с.114..

У жовтні 1860 р. при Дмитрівській церкві відкрилася церковно-приходська школа. У ній був 1 наставник та 32 учні (19 хлопчиків та 13 дівчаток) .

У 1871 р. чулатівська церква була розширена , бо за століття свого служіння вона стала замалою для прихожан села Чулатів, кількість яких зросла за цей час удвічі, перевалила за три сотні душ.

Станом на 1886 р. у селі Чулатів Риківської волості нараховувалося 73 двори, де мешкало , була православна церква та вітряний млин .

За даними 1893 р. в Чулатові нараховувалося 82 двори, де мешкало (241 чоловічої статі та 232 — жіночої) .

За страховим описом від 17 серпня 1910 р., дерев’яна трьохпрестольна Дмитрівська церква в селі Чулатів 2-го благочинного округу Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії стояла на цегляному цоколі, була обшита тесом і пофарбована як зовні, так і всередині олійною фарбою; зверху покрита залізом, пофарбованим зеленою олійною фарбою. Довжина церкви становила 9 сажнів 2 аршини (20,6 м), найбільша ширина – 6 саж. (12,3 м), висота до верху карниза – 4 сажні (8,5 м). На церкві була одна велика глава та чотири малих, улаштовано великих вікон – 18 шт., малих в главці – 8 шт. та 2 шт. над боковими південними та північними дверима. Налічувалось дверей зовнішніх, стулкових – 3 шт. (з них обшитих залізом – 2 шт.) та 1 внутрішні двері, стулчасті, обшиті залізом. Іконостас мав загальну довжину у 18 арш. (12,8 м), висота головного престолу складала 8 арш. (5,7 м), довжина –теж 8 арш., з боків довжин – 5 арш. (3,6 м), висота – 4 арш. (2,8 м). Церква не опалювалась. Дзвіниця в два яруси мала загальну висоту до верху карниза 5 сажнів (10,7 м) розширена .

У 1930-х рр. в Дмитрівській церкві на вулиці Хрещатик в Чулатові розмістили дитячий садок, в будинку священника відкрили клуб. За переказом, старий священник сильно бідував, не мав можливості влаштуватися й заробити собі на хліб, помер просто неба. У війну садок і клуб згоріли. Нині на місці церкви знаходиться приватна забудова.

У 2013 р. в селі Чулатів був куток – ХУТАР . Колишнє урочище Березова Гряда 1768 р. за річкою Команкою нині зветься Березовою Гривою, що є найвищою в чулатівському лузі. Там на гриві й найкращий сінокіс. Також в чулатівському лузі є Савкіне озеро, мабуть, воно  належало рибалці Савкину 1768 р. Й досі вважається рибним Коробове урочище в місці впадіння Івотки в Десну. Взагалі нині маємо такі чулатівські урочища-озера: Подновосєк, Черторєйка, Гнила Черторєйка, Чисті, Малі чисті, Зємничіна, Церковна (мабуть належала церкві), Солоник, Громадська, Трьохрожна, Грубишев, Озерцо, Затонь, Колдибаня, Язікова, Мартиніхіна, Плаксіна, Колодлівая, Вєрєпская.

12 червня 2020 р., село Чулатів, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Новгород-Сіверської міської громади.

19 липня 2020 р., в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації колишнього Новгород-Сіверського району, село Чулатів увійшло до новоствореного Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

Примітки

Посилання Відео: святкування дня села http://wikimapia.org/10604688/Chulativ Погода в селі Чулатів http://h.ua/story/8572/ http://siver.com.ua https://web.archive.org/web/20110429175630/http://www.birdlife.org.ua/con-loc5.htm http://www.pomnite-nas.ru/mshow.php?s_int=%F7%F3%EB%E0%F2%EE%E2 http://kozaki.at.ua/news/pokrova/2009-10-18-5 http://www.zp-pravda.info/index.php?option=com_content&view=article&id=155:2009-05-13-20-20-56&catid=1:latest-news