Микола Павлович Бобир (14 січня 1854, Мала Загорівка Березнянського повіту Чернігівської губернії — 1920, Ялта) — російський генерал від кавалерії, комендант фортеці Новогеоргіївськ (1907—1915).
Біографія Народився у сім'ї полковника Павла Матвійовича Бобиря. Закінчив Петрівську Полтавську військову гімназію. У 1873 році закінчив Михайлівське артилерійське училище. Служив у кінній артилерії.
Під час російсько-турецької війни 1877—1878 знаходився у складі військ, що охороняли узбережжя Чорного моря в районі Одеси. Штабс-капітан (1879).
У квітні 1882 року закінчив Миколаївську академію Генерального штабу з 1-го розряду. Відряджений до штабу Харківського військового округу. З 24 листопада 1882 року — старший ад'ютант штабу 5-ї піхотної дивізії.
В Сибіру 28 жовтня 1884 року призначений виправлення посади штаб-офіцера для доручень при штабі Східно-Сибірського військового округу. З квітня 1884 року по січень 1885 року був відряджений на Камчатку для збирання статистичних відомостей про камчатських козаків. 20 липня 1884 року, при переформуванні Східно-Сибірського ВО на Іркутський ВО, призначений і.д. штаб-офіцера для спеціальних доручень при командувачі військ округу. Підполковник (1885). З травня до жовтня 1887 року очолював Саянську експедицію з дослідження прикордонного району Іркутської губернії. Полковник (1890).
У 1890—1891 рр. — начальник штабу 6-ї піхотної дивізії.
Служба у кавалерії З 27 лютого 1891 року — і.д. начальника штабу 2-ї кавалерійської дивізії. 23 грудня 1892 року відряджений до 8-го драгунського Смоленського полку для практичного вивчення умов кавалерійської служби. 5 листопада 1894 року відряджений до штабу Віленського військового округу. 9 січня 1895 року призначений начальником штабу 3-ї кавалерійської дивізії. 15 вересня 1895 року призначений командиром 49-го драгунського Архангелогородського полку. З березня до липня 1908 року тимчасово командував 1-ю окремою кавалерійською бригадою. З 1911 року — генерал від кавалерії.
Служба у фортецях 24 листопада 1899року призначений начальником штабу Ковенської фортеці. Генерал-майор (1899). З 24 липня 1900 року — начальник штабу Осовецької фортеці. 14 лютого 1907 року призначений комендантом Новогеоргіївської фортеці.
Під час Першої світової війни керував обороною Новогеоргіївської фортеці, будучи її комендантом у липні — серпні 1915 року. Торішнього серпня 1915 року від початку бомбардування німецькими військами Новогеоргиевской фортеці впав у паніку, перебіг до противника і вже з полону наказав капітуляції фортеці всьому її 83-тысячному гарнізону. Капітуляція Новогеоргіївська вважалася сучасниками найбільшою ганьбою російської армії у війні, оскільки в найневдаліших операціях, де російські війська зазнавали поразки, вони були змушені скласти зброю після вичерпання всіх засобів до опору, а Новогеоргіївськ упав практично без боротьби.Бахурин Ю. А. Причины падения крепости Новогеоргиевск в 1915 году. // Военно-исторический журнал. — 2009. — № 8. — С.71-76.
Після капітуляції фортеці перебував у офіцерському таборі у Бланкенбурзі у Німеччині.
Останні роки та загибель Після закінчення війни повернувся до Росії. Жив у Ялті на лікуванні та відпочинку, у Білій армії не служив. У грудні 1920 року розстріляний в Ялті за рішенням трійки Кримської ударної групи управління спеціальних відділів ВЧК при Реввійськраді Південного та Південно-Західного фронтів.
сім'я Був одружений із Софією Леонідівною Карпінською. Дочка Надія (1891—1907).
Нагороди Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (30 серпня 1884) Орден Святого Володимира 4-го ступеня (3 лютого 1886) Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (6 травня 1889) Орден Святої Анни 2-го ступеня (21 травня 1893) Орден Святого Володимира 3-го ступеня (14 травня 1886) Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (6 грудня 1903) Орден Святої Анни 1-го ступеня (1 січня 1906) Орден Святого Володимира 2-го ступеня (6 грудня 1909) Орден Білого Орла (6 грудня 1913) Орден Святого Олександра Невського (25 жовтня 1914)
Примітки
Література та посилання
Гущин Ф. А., Жебровський С. С. Полонені генерали Російської імператорської армії 1914—1917. — .: Російський шлях, 2010. — ISBN 978-5-85887-364-8
Світлина Афонасенко І. М., Бахурін Ю. А. Порт-Артур на Віслі Архивная копия