Поліцейська дільниця () — адміністративно-територіальна одиниця розподілу великих міст, яка існувала в Російській імперії з XVIII до початку XX століття.
Історія Поняття «частина» використовувалося для адміністративних одиниць у складі Санкт-Петербурга з 1737 (поряд із «сторонами»)Санкт-Петербург: Енциклопедія. — М.: Російська політична енциклопедія. 2006. С. 949, у складі Москви з початку 1760-х гг. До цього часу їм відповідали «поліцейські команди».
Систематичний поділ міст на поліцейські частини було введено відповідно до «Статуту благочиння, або поліцейському», підписаного імператрицею Катериною II в 1762 році. Згідно з цим документом, поділу підлягали міста понад 4 тис. дворів. У кожній частині мало бути від 200 до 700 дворів.
Поліцією частини керував приватний пристав. Частини поділялися на квартали розміром по 50-100 дворів, в яких поліцією керував квартальний наглядач (). Адміністративним будинком частини була канцелярія приватного пристава, яка називалася «приватним будинком» (), «з'їжджим будинком» () або просто «частиною» ().
Окрім типових поліцейських функцій, частина відповідала і за пожежною охороною, для чого були організовані пожежні команди, які, як правило, розміщувалися в тих же приватних будинках. У частині також велося спрощене судочинство. Поділ на поліцейські частини та квартали використовувався для адресації домоволодіньАверьянов К. А. Из истории переименований московских улиц, стр. 337—354, а також для статистичних цілей.
У 1866-1867гг. в Санкт-Петербурзі, пізніше і в інших містах (наприклад в 1881 році в МосквіРуденцова К. А. Из истории административно-территориального деления города Москвы, стр. 15—38) було замінено розподілом на ділянки. При цьому ділянки були більші за квартали, так, у Петербурзі замість 58 кварталів було сформовано 38 ділянок.
Поділ міст на поліцейські частини було замінено розподілом на райони після Лютневої і Жовтневої революцій.
Примітки