Кам'яні́ Пото́ки — село в Україні, центр Кам'янопотоківської сільської громади Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 3.7 тисяч осіб у 2025 році. Орган місцевого самоврядування — Кам'янопотоківська сільська рада.
Географія Село Кам'яні Потоки лежить на правому березі річки Дніпро, вище за течією примикає село Садки, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Чикалівка. Вважається, що біля села Кам'яні Потоки починається Кам'янське водосховище. Через село проходить автомобільна дорога .
Символіка Село має історичний герб 1686 року. У лазуровому щиті золота восьмипроменева гранована зірка, що супроводжується знизу срібним півмісяцем.Історичний герб села Історія
Засновання Поселення на місці сучасних Кам'яних Потоків відоме з XVII століття. У документах того часу воно фігурує як село Кам'янка. Землі в цьому регіоні здавна належали до козаків Криловської сотні Чигиринського полку. Про це свідчать купчі записи 1650–1680-х років, де згадуються криловські козаки, які володіли пасіками, млинами та хуторами на берегах Тясмину, Лобачівки та в Чорному лісі — аж до Дніпра, на території майбутньої Кам'янки.
У 1646 році Кам'янка згадується в переліку населених пунктів, прилеглих до Кременчука. Археологічні знахідки свідчать, що поселення могло існувати тут і в більш ранні часи.
На початку XVIII століття, після Прутського трактату 1711 року, Задніпрські землі опинилися під контролем Речі Посполитої. У 1732 році комісія на чолі з генерал-квартирмейстером Карлом фон Штофелем провела демаркацію кордону, відібрала Кам'янку в поляків і повернула під владу Російської імперії. Опис Штофеля фіксує її як «старинне село», захоплене поляками разом із сусідніми поселеннями.
1740–1752: відновлення після війни та приєднання до Потоцької сотні Під час російсько-турецької війни (1735–1739) населення Кам'янки було евакуйоване на лівий берег Дніпра, у містечко Потоки та навколишні села. У 1740 році, після завершення війни, мешканці — переважно з родин, які володіли тут землями здавна (Росохи, Литієвичі, Онуфрієви, Булахи, Шираї, Лиходеї, Бегменки та ін.) — повернулися й відбудували село. Того ж року Кам'янка була офіційно приписана до Потоцької сотні Миргородського полку (звідки згодом походить друга частина сучасної назви — «Потоки»).
За описом 1745 року, у селі налічувалося 30 козацьких і 50 посполитих (селянських) дворів, діяла церква. За ревізією 1752 року, тут проживали 59 козаків та 34 посполиті. Козаки поділялися на майнові категорії: виборні (заможні), підпомічники (бідніші) та крайньонищетні (найбідніші). Основою господарства були землеробство, скотарство, рибальство в Дніпрових плавнях, бортництво в Чорному лісі та млинарство на річках Омельничок і Кам'янка. Частина козаків, які не мали власної землі, зберігали право на промисли — риболовлю, збір меду, полювання.
1752–1764: Нова Сербія У 1752 році на землях Задніпрських місць було створено військову колонію Нова Сербія. Козацькі землі конфіскували, а населення виселили або підпорядкували новій адміністрації. Кам'янка стала центром 4-ї роти Пандурського полку — так званим Каменським шанцем. Це було укріплене поселення, де розміщувалися сербські, волоські та молдавські солдати, покликані охороняти південні кордони імперії.
1764–1932 У 1764 році Нову Сербію ліквідували, а її територію включили до Новоросійської губернії. Кам'янка втратила статус військового поселення і стала звичайним державним (казенним) селом. Сербських солдатів, які залишилися, поступово асимілювало українське населення: вони переходили на українську мову та звичаї.
Станом на 1886 рік у селі Павлиської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешкало 2246 осіб, налічувалось 523 дворових господарства, існували православна церква, школа та лавка.
6 грудня 1932 року Постановою Політбюро ЦК КП(б)У та Раднаркому УСРР село занесене на "чорну дошку" сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі.
Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська340192.87%російська2496.80%румунська50.14%білоруська40.11%вірменська20.05%гагаузька10.03%Усього3662100%
Інфраструктура У селищі діє школа, сільська лікарська амбулаторія, відділення поштового зв'язку.
Також, в селі працює Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа, вихованці якої, мають здобутки національного рівня.
Пам'ятки Див. також: Пам'ятки Кременчуцького району «Довгораківський заказник» — ботанічний заказник місцевого значення. «Виходи гранодіоритів» — геологічна пам'ятка природи місцевого значення.
Відомі люди
Народились Білий Андрій Сергійович (* 1995) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Головченко Володимир Іванович — дослідник історії української дипломатії, політичної думки, громадських рухів і політичних партій, міжнародних відносин у Азійсько-Тихоокеанському регіоні, політичної історії країн Азії і Африки, доктор політичних наук, професор. Некос Володимир Юхимович — географ, еколог, доктор географічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України. Ялов Захар Петрович — (1870— 1923 )український борець, чемпіон світу з вільної боротьби.
Галерея <small>Школа I—III ступенів<small>Лікарська амбулаторія<small>Кам'янопотоківська сільська рада<small>Школа I—II ступенів
<small>Пам'ятник М. О. Щорсу<small>Свято-Покровська церква<small>Пам'ятна табличкаКарлінському Івану Михайловичу<small>Братська могила
Примітки
Посилання Погода в селі Кам'яні Потоки