Петро Порфирович Тарасенко ( 25 липня 1927, Андріївка — 4 червня 2005, Київ) — український майстер художньої кераміки.
Біографія Народився 25 липня 1927 року в селі Андріївці (нині Новоукраїнський район Кіровоградської області, Україна). Закінчив середню школу. У 1944—1953 роках проходив військову службу в Одеському військовому окрузіЛюдмила Карпінська-Романюк. Тернопільський фарфоровий. Петро Порфирович Тарасенко. Наразі петицію підтримало 75 людей… / Українська порцеляна.. Член ВКП(б) з 1948 року. Упродовж 1955—1960 років навчався на керамічному відділені в Одеському художньому училищі, був учнем Ірини Сакович.
Після здобуття фахової освіти у 1960 році отримав скерування на Баранівський фарфоровий завод, де працював як живописець, а з 1962 року став начальником живописного цеху. У 1964 році був запрошений на Тернопільський фарфоровий завод, де з 1967 року обіймав посаду головного художника. Протягом 1978—2005 років працював на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі/ВАТ «ДЕФФА» (у 1980—1986 роках обіймав посаду головного художника)М. Г. Лампека. Порцеляна Київського експериментального керамікохудожнього заводу в контексті мистецької культури України ХХ — початку ХХІ століть. Київ. 2021.. Помер у Києві 4 червня 2005 року.
Творчість На Тернопільському фарфоровому заводі створив чайні сервізи «Два кольори» (1970; експонувалися на республіканській художній виставці до 100-річчя від дня народження Володимира Леніна); «Золотий вітерець» (1972; експонувався на виставці до 50-річчя утворення СРСР); «Лілея» (1972; експонувався на виставці до 100-річчя від дня народження Володимира Леніна. Відмічений 2-ю премією у конкурсі Міністерства легкої промисловості УРСР); «Святковий» (1972; експонувався на виставці до 50-річчя утворення СРСР. Відмічений 3-ю премією у конкурсі Міністерства легкої промисловості УРСР); «50 років Радянської влади»; кавові сервізи «Циліндр» (1969; експонувався на виставці робіт художників Тернопільського та Бориславського фарфорових заводів); «Юність» (1975); декоративне блюдо до 25-річчя перемоги над фашистською Німеччиною (1970); плесканці «Закувала та сива зозуля» (1967; за мотивами української однойменної пісні на слова Петра Ніщинського); «Півень»; вази «Живи, Україно, прекрасна і сильна, в Радянськім Союзі ти щастя знайшла» (1967); «Коні й квіти» (1967); «Чумацька» (1972; експонувалася на художній виставці народного декоративного мистецтва до 50-річчя створення СРСР); декоративну скульптуру. На Київському експериментальному кераміко-художньому заводі створив
зразки наборів для напоїв «Березень» (1979); «Левада» (1982); «Полуниці» (1986); «Нарцис» (1986); «Джерельце» (1986); набори його чайників завжди «Яблучко» (1978); «Черешенька» (1984); «Ягідка» (1984); «Колобок» (1985); «Зефір» (1986); «Подарунковий» (1987); «Ажурний» (1991); сервіз «Соняшник» (1979); набір «Тета-тет» (1984); набори для заливних страв; наборами для вареників; чайник заварний «Сюрприз» (1983); келих «Дзвіночок» (1986); оселедниці (2000); дощечки для сиру. </div> Брав участь в республіканських, всесоюзних, міжнародних виставках з 1968 року.
Окремі роботи майстра зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Канівському музею декоративного мистецтва, Запорізькому та Одеському художніх музеях, Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.
Примітки
Література Тарасенко Петро Порфирович //