Є́жи Пшездзе́цький (, 8 квітня 1927, Сосновець, Польща — 11 грудня 2020Prozaik, scenarzysta, dramaturg, Jerzy Tadeusz Przeździecki zmarł 11 grudnia 2020 w wieku 93 lat) — польський прозаїк, театральний і кіно-сценарист.
Біографія Закінчив Варшавську школу економіки, курс літератури в університеті Единбурга та пройшов стажування в Університеті Айови (1974—1975).
У період німецької окупації був учасником Опору у складі Армії Крайової. У 1945—1946 роках працював в академічному «Театрі на Віслі», післявоєнні гастролі цього театру Польщі описав у повісті «Знак життя». 1947 року був заарештований і провів п'ять місяців за ґратами. У 1949—1955 роках працював у Ліцеї театрального мистецтва у Варшаві, у 1965—1973 роках викладав у Державній театральній академії у Варшаві.
1955 року Пшездзецький дебютував у пресі й на радіо з повістю «Троє над Чорною річкою» (перевидання 1975, 1978, 1981, 2010). Цей твір удостоєний міжнародної премії Jeunesse du Monde. У наступні роки став автором нових творів — «Ягуар» (1959), «Кінець» (1962, російський переклад 1965; гострий і драматичний роман про польсько-радянську ворожнечу), «Рухомі камінці» (1964, став переможцем конкурсу і включений до збірки, виданої у Великій Британії), «Ясність ночі» (1976, 1979), «Знак життя» (1977), «Кіт» (1978, 1984), «Поворот» (1979), «Солістка» (1980, 1985, 200), «Опорна точка» (1982), «Екзекуція» (1983), «Урок гімнастики» (1984), «Запам'ятовування» (1984), «Аморальні історії» (1993), «Безумство ідей» (1994) «Наш брат Каїн» (1999, 2008), «Любов та інші серпневі потрясіння» (2001), «Звичайні речі» (2006).
З двадцяти семи п'єс Пшездзецького більшість поставлена в театрі — на польській та міжнародній сцені. Найбільш відомі з них: «День прозріння», «Жменька піску», «Останній поверх», «Вар'ят», «Діамант», «Рів», «Вердикт», «Височінь сибірська» та «Ви в настрої для кохання?». Вистави за творами Пшездзецького ставилися в Англії, Австралії, Болгарії, Угорщині, Німеччині, Ірані, Латвії, Нідерландах, Норвегії, Польщі, Румунії, Росії, США, Чехії, Швейцарії, Швеції, Шотландії.
Єжи Пшездзецький також є автором сценаріїв дванадцяти фільмів. Найбільш відомі: «Вирок» (1961), «День прозріння» (1969), «Зелені роки» (1979). Багато його фільмів на тему Другої світової війни, в СРСР за його повістю «Кінець» знято телефільм «Дорога додому» (1967).
Крім цього, письменник також є автором кількох десятків радіопрограм, як під псевдонімом «Фред Дженкінс», так і під своїм ім'ям; деякі з них виходили на закордонних радіостанціях.
За свою діяльність Єжи Пшезьдзецький отримав 19 нагород. Двічі він нагороджений «Спеціальною нагородою за творчість» Асоціації польських письменників, також отримав Золотий лицарський хрест за заслуги у відродженні Польщі, почесний титул «Ветеран боротьби за свободу та незалежність Вітчизни» та «Почесний філантроп».
Творчість
Проза
Troje znad Czarnej Rzeki, 1955 Jaguar 1959 Kres, 1962 Ruchome kamyki, 1964 Troje znad Czarnej Rzeki 1975, 1978, 1981, 2010 Jasność nocy, 1976, 1979 Znak życia, 1977 Kot, 1978, 1984 Zakręt, 1979 Solistka, 1980, 1985, 2007 Punkt odniesienia, 1982 Egzekucja, 1983 Lekcja gimnastyki, 1984 Zapamiętanie, 1984 Opowiadania niemoralne, 1993 Szał zamysłów, 1994 Nasz brat Kain, 1999, 2008 Miłość i inne sierpniowe wstrząsy, 2001 Rzeczy pospolite, 2006
Драматургія
Dzień oczyszczenia, 1963 Garść piasku Ostatnie piętro Wariat Brylant Rów, 1982 Werdykt Wyż syberyjski Masz ochotę na miłość? Pasja Bunkier, 2004 Tajemnica starego strychu, 2004, Rzut na taśmę, 2005 Korzenie traw, 2007 Korzenie traw Pola Elizejskie Włamanie Bazar
Кіносценарії
Wyrok, 1962 Dzien oczyszczenia, 1970 Pejzaz z bohaterem, 1971 Zielone lata, 1980 Wycinanki Zapalniczka Deep End Na samym dnie (разом з Й. Сколимівським) Wypadek Wszystko gra
Екранізації
1967 — Дорога додому (телефільм, СРСР)
Примітки
Посилання
Lesław Bartelski M.: Polscy pisarze współcześni, 1939—1991: Leksykon. Wydawn. Nauk. PWN. ISBN 83-01-11593-9 . imdb.com