Юрій Іванович Краснощок ( 30 квітня 1927, Чернігів — 23 вересня 2009) — український письменник та публіцист, член Національної спілки письменників України (з 27 травня 2002).
Життєпис Народився 30 квітня 1927 року в Чернігові. Учасник бойових дій німецько-радянської війни. Закінчив у 1962 році факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Творчість Автор книжок документальних детективів: «Смерч», «Гільйотина для маршалів», «Диявольська гра», «Лідера знайти і знищити!!!», «Агент в комбінації»;
п'єс: «Магічна сімка», «Оранжевий скорпіон»;
збірок памфлетів, гуморесок, фейлетонів: «Муха в патоці», «Рецепти кохання».
15 серпня та 27 жовтня 1998 р. в газеті «Урядовий кур'єр» було надруковано під рубрикою «Версії» статті «Пекло Хрещатика» та «Ціна, яку сплачуємо…» Юрія Краснощока, де він звинуватив НКВСників у вчиненні «…засекречених страшних злочинів…», зокрема — «…знищення культурного центру Києва та Хрещатика…», застосовуючи «…таємничу зброю — радіоміни Ф-10». Ці публікації викликали хвилю обурення в учасників більшовицького підпілля в роки німецько-радянської війни. Також Юрій Краснощок звинуватив Сталіна, Берію та енкавеесівців в тому, що ті своїми терористичними підривами і підпалами в Києві спровокували бузувірське знищення гітлерівцями євреїв в Бабиному Яру. Українська студія телевізійних фільмів за сценарієм Юрія Краснощока відзняла телевізійний фільм «Розстріляна незалежність» про те, як спеціальні терористичні бригади НКВС підірвали в 1941 році культурний центр міста Києва, вулицю Хрещатик та Успенський собор Києво-Печерської лаври.
Нагороди Лауреат премії імені І. Багряного Лауреат премії Спілки журналістів «Золоте перо». Стипендіат Президента України в галузі журналістики.
Примітки
Джерела