Роберт Фладд (, 1574, , Кент, Велика Британія — 1637, Лондон) — англійський лікар, філософ-містик, автор праць латиною; астролог, музикознавець та теоретик музики.
Життєпис З англіканської сім'ї, син високого урядовця, серед предків — вождь одного з кельтських племен Кунеда ап Едерн (бл. 390—460/441). Навчався в Оксфордському університеті; спочатку був військовим, потім зайнявся вивченням богослов'я, медицини та таємних наук, довго подорожував Францією, Іспанією, Італією та Німеччиною, де познайомився з багатьма видатними вченими і набув значної ерудиції.
Повернувшись до Англії, отримав учений ступінь доктора медицини в Оксфордському університеті, який 1606 року порушив проти нього переслідування за негативне ставлення до вчення Галена.
Оселившись у Лондоні, зайнявся лікарською практикою та літературною діяльністю. Фладд листувався з Йоганном Кеплером із приводу герметичних традицій. Полемізував з Мерсенном та Ґассенді.
Праці Твори Фладда становлять 8 томів in folio. Він писав як під своїм ім'ям, так і під псевдонімом Rudolf Otreb та Joachim Frizius.
У медицині був послідовником Парацельса, у філософії — прихильником гностичних та неоплатонічних уявлень. Фладд постійно у своїх міркуваннях залучав алхімію та астрологію, іноді навіть ототожнюючи філософський камінь із Христом.
Йому належать кілька проєктів вічного двигуна. Вивчав механізм кровообігу, виходячи з аналогії макро- та мікрокосму, його спостереження підтвердив на дослідній основі Вільям Гарвей.
Членство Флада в ордені розенкрейцерів не доведено, але він написав два трактати на їхній захист. Відомості про його приналежність до Пріорату Сіону, як і про сам Пріорат, відносять до історичних містифікацій.
Серед філософських трактатів Фладда слід згадати:
«Philosophia mosaica» (1638), «Philosophia sacra et vere christiana» (1629), «Utriusque cosmi maioris scilicet et minoris Metaphysica, physica atque technica Historia» (1617), «De naturali, supernaturali, praeternaturali et contranaturali microcosmi historia» (1619—1621).
У цих трактатах загальні питання часто чергуються із частковими; так, за описом небес емпірейського (coeli empyrei), ефірного та елементарного йде низка псевдонаукових трактатів, у яких розглядаються і військове мистецтво, і застосування геометрії до живопису, і будівництво фортець тощо.
Твори
Tractatus apologeticus integritatem Societatis de Rosea Cruce defendens (1617) Tractatus theologico-philosophicus (1617) Utriusque cosmi maioris scilicet et minoris Metaphysica, physica atque technica Historia (1617) Tractatus secundus. De naturae simia seu technica macrocosmi historia (1618) Monochordium Mundi symphoniacum J. Kepplero oppositum (1622) Philosophia sacra et vera christiana seu Meteorologia cosmica (1626) Sophiae cum memoria certamen (1629) Medicina Catholica (1629) Clavis philosophiae et alchymiae (1633) Philosophia Moysaica (1638)
Вчення У філософії Φладда стільки різноманітних елементів і вони переплетені настільки штучно, що автор відчував постійну необхідність у наочному зображенні своїх абстрактних поглядів; тому його твори, і особливо трактат «Utriusque cosmi metaphysica, physica atque technica historia», переповнені химерними гравюрами, у яких автор намагається роз'яснити стосунок Божества до елементів тощо. Ці гравюри багато разів відтворювали пізніші автори в книгах з «таємних наук».
Короткий критичний виклад філософських поглядів Фладда, даний Гассенді, зводиться до викладеного нижче«Epistolica exercitatio, in qua principia philosophiae Roberti Fluddi medici reteguntur», 1630; см. .
Філософія (божественне одкровення) Фладд упевнений, що його філософія є викладом одкровення, дарованого першій людині, яке перейшло через перекази до Мойсея. Христос вдруге дав людському роду це вчення. У давнину Піфагор, Платон і Гермес Трисмегіст, які знали книгу Мойсея, частково висловили у своїх творах справжню філософію, замовчавши її джерела.
Бог Бог є початок і кінець усього; все з нього виникає і все до нього повертається. Бога можна розглядати двоїсто: по-перше, до його виявлення у створеному ним світі; по-друге, у його виявленнях. У першому розумінні Бог є незбагненна єдність, у якій розрізнення зникло; у другому — виявлення тих прихованих протилежностей, які у світі існують як діяльний формальний початок світла та пасивний матеріальний початок темряви. Світло є божественна сила, темрява — початок небуття (noluntas divina), порожнеча. Зі взаємодії світла і темряви виникає світ і все, що в ньому міститься, тобто початкові елементи і якості: зі світла народжується тепло, яке народжує рух; холод, навпаки, властивий небуттю, темряві. Сухе виникає з розділення тепла і холоду, сире — з їхньої взаємодії. Діями цих начал виникають чотири елементи: незриме повітря та ефір, що створює небо; вода, що під впливом холодного повітря стає землею, а земля під впливом світла стає вогнем. Всі предмети складаються з цих чотирьох елементів і є речовиною, яка різною мірою пройнята формальним, діяльним началом світла. Таким чином, усе, що існує, можна подати у формі піраміди, в основі якої розьашована земля, а на вершині — чисте світло.
Бог виявляється у трьох світах:
у світі чистих духів, у макрокосмі (тобто у світі небесного ефіру); у мікрокосмі, в якому панує людина завдяки мистецтву, яке Фладд називає «мавпою природи».
Макрокосм є створення і відображення божественної трійці і своєю чергою ділиться на три області, відповідні трьом особам божества.
Людина (мікрокосм) У людині, або мікрокосмі, знаходимо повторення у малому вигляді частин макрокосму. Голова відповідає області «Емпірей» (лат. Empyreum), груди — небесному ефіру, живіт — області елементарній. За цими трьома областями розподілені й три ступені одухотворення людини: душа розумна, чутлива і рослинна. У грудях живе життєвий дух — посередник між розумом (формою) та рослинною душею (матерією). Цей посередник є не що інше, як частина світової душі, яку Флад ототожнює зі світлом і Христом як безпосереднім виразом Божества.
Розум непогрішимий і після смерті людини повертається у наднебесний світ; навпаки, рослинна душа за своєю природою завжди вабить людину до гріха, як представниця в людині темного начала. Життєвий дух, поміщений між розумом і рослинною душею з її темними потягами, може дати перевагу в житті людини або розуму, або темним потягам; таким чином, свобода вибору залежить від духу життя.
Алхімія та геомантія З таємних наук особливо цікавився алхімією та геомантією; перша зблизила його з розенкрейцерами, друга накликала на нього переслідування єзуїтів, про що розповів сам Фладд у своїй Геомантії, що становить частину його «Historiae utriusque cosmi».
Одна з улюблених теорій Фладда — музика сфер, яку він запозичив у Платона та піфагорійців, викликала полеміку Фладда з Йоганном Кеплером.
Визнання та спадщина Праці Фладда знав Лейбніц, його твір «Про життя, смерть і воскресіння» він згадує в трактаті «Теодіцея» (1710).
Книги Фладда фігурують у новелі Хорхе Луїса Борхеса «» (1942).
Різні сторони його спадщини вивчала історикиня Френсіс Єйтс (1899—1981).
Примітки
Література
Hutin S. Robert Fludd (1574—1637) — Alchimiste et philosophe rosicrucien. Paris: Omnium Littéraire, 1971 Godwin J. Robert Fludd: hermetic philosopher and surveyor of two worlds. London: Thames and Hudson, 1979 Huffman W.H. Robert Fludd and the end of the Renaissance. London; New York: Routledge, 1988 Legood A. Robert Fludd of Bearsted. Kent: Bearsted & District Local History Society, 2006 Йейтс Ф. Искусство памяти. СПб: Университетская книга, 1997, с.393-453 Йейтс Ф. Розенкрейцерское Просвещение. М.: Алетейа; Энигма, 1999, с.137-171 Йейтс Ф. Джордано Бруно и герметическая традиция. М.: Новое литературное обозрение, с.382-403 Артемьева Т. В. Британские мистики в России XVIII века // Философский век. Альманах. Вып.17. История идей как методология гуманитарных исследований. Часть I./ Отв. редакторы Т. В. Артемьева, М. И. Микешин. -СПб.: Санкт-Петербургский Центр Истории Идей,2001. — С. 313—341. ISBN 5-7187-0372-8
Посилання Fludd R. Utriusque cosmi maioris scilicet et minoris Metaphysica, physica atque technica Historia, 1617 Robert Fludd chronology