Алди-Бельська культура — один з етапів розвитку Уюцької культури залізної доби скіфо-сибірських кочівників в Туві на півдні Сибіру, археологічні пам'ятки датовані VIII — VI століттями до н. е..Savinov D.G., Early nomads, pp. 94–95

Пам'ятки Алди-Бельської культури були виявлені А. Д. Грачом та І. Ю. Самбу і опубліковані в 1971. Культура названа на честь місця розташування кургану Алди-Бель I. У межах Алди-Бельської культури виявлено понад 30 курганних поховальних комплексів.

Культура межувала з кочовою пазирицькою культурою на Алтаї.

Пам'ятники алди-бельської культури синхронні і багато в чому схожі з пам'ятками майемирської культури Алтайського краю та тасмолинської культури Центрального Казахстану. Географічне поширення охоплює правий берег Єнісею на південь від хребта Уюк, річку Хемчик, вглиб Саянського каньйону і Західний Саян. Типологічно пам'ятники суміжні з аналогічними курганними похованнями в різних районах Туви.

Д. Г. Савінов припускає, що наприкінці VIII — початку VII ст до н. е. представники Алди-Бельської культури входили до складу аржанського племінного союзу, що утворив алди-бельську культуру, на чолі з правлячою династією.

Аржанський царський курган розташований в районі на південь від хребта Уюк і з'єднаний перевалами з основним ареалом алди-бельської культури. Після розпаду аржанського племінного союзу представники Алди-Бельської культури тривалий час зберігали свою незалежність, принаймні протягом VIII–VI століть до н. е., але через особливості їх соціальної організації у них не виникло елітного правлячої верстви, подібної до аржанців.Savinov D.G., Early nomads, pp. 78–79, 100–101

Курганні поховання Алди-Бельська культура відома своїми курганами — округлими або овальними з валунів або уламків скель з більшими каменями в основі, від 8 до 12 м у поперечнику та в середньому за 1 м заввишки, згруповані попарно або іноді по три, розташовані поруч один з одним уздовж осі північ-південь.

Як правило, у кургані є кілька поховань, до семи і більше: центральне поховання в ящику з масивних кам’яних плит, інші могили молодших людей і дітей у менших кам’яних або дерев’яних ящиках з боків, крім східної сторони. Могили вкриті кам'яними плитами.

Кургани містять змішані типи могил, зі зрубами, кам'яними ящиками та землянками. Поховання переважно одиночні. Поховані покладені в скорченому положенні, переважно на лівому боці. Основне поховання орієнтоване головою на захід, інші можуть дещо відхилятися залежно від розташування в кургані. Характерною рисою є розміщення кінської збруї збоку від центральної могильної ями, але на відміну від пам’яток аржанського періоду супутніх кінських поховань, як правило, немає.Savinov D.G., Early nomads, pp. 84–85

У Туві також відомі так звані «вусаті кургани» з кам'яними вигинами, найхарактерніші для ранніх кочівників Казахстану. Кам'яні споруди зі сферичними вершинами на кінцях «вусів» в Казахстані аналогічні накладним спорудам Алди-Бель в Туві. Деякі непорушені кургани містять in situ добре збережені огорожі та оленячі камені з чудовим супутнім комплексом артефактів, подібних до інших пам’яток на Алтаї, що також зближує пам’ятники Алди-Беля з Тасмолінською культурою у центральному Казахстані.

Мистецтво Мистецтво Алді-Бел зображує тварин навшпиньках і композиції з переплетених фігур у вигляді «таємничої картини». Мистецький комплекс Алди-Бель численний і різноманітний, найхарактерніший для ранньоскіфського часу, що відображає дуже стійку культурну традицію. Savinov D.G., Early nomads, pp. 83–84 Серед таких мистецьких рис можна відзначити знаки типу копит, які сягають раннього скіфського часу та зустрічаються в культурах кочівників Середньої Азії, Центрального Казахстану та культури Алди-Бель.Savinov D.G., Early nomads, pp. 93–94

Генетика У 2019 році генетичне дослідження останків культури Алди-Бель було опубліковано в . Автори визначили батьківські гаплогрупи 16 чоловіків Aldy Bel. 9 із 16 зразків (56,25%) виявилися носіями західноєвразійської гаплогрупи R1a, а 7 зразків (43,75%) належали до східноєвразійських гаплогруп і N-M231.

Автори також проаналізували материнські гаплогрупи 26 останків сибірських скіфів з Аржана. 50% останків мали східноєвразійську гаплогрупу, включаючи , , і , тоді як 50 % мали західноєвразійську гаплогрупу H, U або T. На відміну від батьківської лінії, материнська лінія була надзвичайно різноманітною. Найпоширенішими лініями були варіанти гаплогрупи C4.

Між східними скіфами та західними скіфами Причерноморського степу виявлено суттєві генетичні відмінності. Схоже, що ці дві групи мали абсолютно різне батьківське походження, між ними майже не було потоку батьківських генів. З іншого боку, є вагомі докази спільної материнської ДНК між скіфськими культурами, що вказує на материнський генний потік зі Східної Євразії до Західної Євразії. "Mitochondrial haplogroup analyses of the NPR Scythians from this study and those from Rostov-on-Don and Pazyryks from Altai and Inner Mongolia, reveal that, for the most part, the same lineages are found in all three groups and are often singularly represented in each group...Otherwise, mt lineage composition is comparable in all three groups of the Scythian horizon which supports their shared maternal genetic roots founded on the common east and west Eurasian substrate with an input from neighboring populations. The genetic influx of East Eurasian haplotypes might be the result of establishing relationships between migrants with European ancestry and women of east Eurasian origin as was previously proposed by66 in case of Iron Age south Siberian populations." "These findings are consistent with the appearance of east Eurasian mitochondrial lineages in the western Scythians during the Iron Age, and imply gene-flow or migration over the Eurasian Steppe belt carrying East Asian/North Siberian ancestry from the East to the West as far as the Don-Volga region in southern Russia."

Генетичне дослідження останків припустило, що приблизно 60% скіфів Алди-Бель мали західноєвразійське походження та 40% східноєвразійське походження. See Fig. 3A.

Населення Популяція Алди-Бель була досліджена краніологічно, одонтологічно та генетично, що дало змогу дослідникам простежити популяцію та її зміни в часі. З погляду фізичної антропології населення алди-бельської культури, яке проживало в гірських районах Алтаю і Саян (центральна Тува), було тісно пов'язане з ранніми скіфами Північного Алтаю. "Moreover, craniometric data published by Chikisheva (2008) supports the hypothesis that populations of Tuva and Altai were also anthropologically linked to each other. In her study, Chikisheva (2008) focused on cranial variation, tracking affinities with diverse population groups in the Scythian period. According to the research, the population of Tuva was probably related to the Early Scythian population of Northern Altai."

Споріднені культури На додаток до спорідненості з сусідніми культурами майемирською та тасмолинською, багато структурних і художніх подібностей Алди-Бельської культури спостерігаються далі на захід, до комплексів Тагіскен і Уйгарак у Центральній Азії.

На думку Д. Г. Савінова, широкий регіон від центрального Казахстану до Єнісею був охоплений не виявленими археологічними міграціями, головним чином із заходу на схід. Деяка частина цього населення, найпомітніша в тасмолинській культурі, злилася з новою Алди-Бельською культурою.

Примітки

Джерела Savinov D.G., Ранние кочевники Верхнего Енисея. Археологические культуры и культурогенез. (Early nomads of Upper Yenisei. Archaeological culture and cultural genesis), St. Petersburg, St. Petersburg State University, 2002, Chikisheva T.A., Dynamics of anthropological differentiation in population of southern Western Siberia in Neolithic – Early Iron Age, Professorial dissertation, Novosibirsk, 2010, section Conclusions http://www.dissercat.com/content/dinamika-antropologicheskoi-differentsiatsii-naseleniya-yuga-zapadnoi-sibiri-v-epokhi-neolit