Прийняття григоріанського календаря — подія в ранній новітній історії більшості культур і суспільств, що ознаменувало перехід від традиційної (або «старого стилю») системи датування до сучасної (або «нового стилю») системи датування — григоріанського календаря — яка сьогодні використовується в усьому світі. Деякі держави прийняли григоріанський календар з 1582 року, деякі не зробили цього до початку XX століття, а інші зробили це в різні дати між ними. Деякі юрисдикції продовжують використовувати інший цивільний календарIntroduction to Calendars . United States Naval Observatory. Retrieved 15 January 2009.Calendars by L. E. Doggett. Section 2.The international standard for the representation of dates and times, ISO 8601, uses the Gregorian calendar. Section 3.2.1.. В деяких суспільствах календар нового стилю використовується лише для цивільних цілей, а календар старого стилю продовжує використовуватись в релігійному житті. Сьогодні григоріанський календар є найбільш поширеним у світі цивільним календарем. Під час, і деякий час після зміни між системами було звично використовувати терміни «старий стиль» і «новий стиль», коли вказували дати, щоб вказати, який календар використовувався для їх відліку.

Григоріанський календар було встановлено у 1582 році папською буллою Inter gravissimas, виданою папою Григорієм XIII, щоб виправити помилку в юліанському календарі, яка спричиняла помилкове обчислення дати Великодня. Юліанський календар базувався на тому, що рік тривав 365,25 днів, але цей розрахунок був трохи задовгий; насправді рік тривав приблизно 365,2422 днів, і тому протягом століть календар все більше не узгоджувався з орбітою Землі. Середня тривалість року за григоріанським календарем становить 365,2425 днів.

Незважаючи на те, що реформа Григорія XIII була прийнята в найурочистішій формі, доступній Церкві, булла не мала авторитету, окрім Католицької церкви та Папської держави. Зміни, які він пропонував, були змінами в цивільному календарі, над якими він не мав формальних повноважень. Вони вимагали встановлення цивільними органами влади кожної держави, щоб мати юридичну силу. Булла стала канонічним правом Католицької церкви в 1582 році, але її не визнавали протестантські церкви, східні православні церкви та деякі інші. Отже, дні, у які різні християнські церкви святкували Великдень (і пов'язані з ним події в літургійному календарі) відрізнялися.

Прийняття в католицьких державах

Першими на григоріанський календар перейшли такі католицькі держави, як Франція, італійські князівства, Річ Посполита, Габсбурзька Іспанія (разом з її європейськими та заморськими володіннями), Португалія та католицькі держави Священної Римської імперії. За четвергом, 4 жовтня 1582 року, прийшла п'ятниця, 15 жовтня 1582 року, з пропуском десяти днів. Держави, які не прийняли григоріанський календар до XVIII століття, на той час мали додатковий високосний рік (1700), що призвело до необхідності вилучення 11 днів. Деякі країни не приймали його аж до XIX і XX століть, що призвело до того, що з календаря потрібно було виключити ще один або два дні.

Король Іспанії Філіп II видав указ про перехід з юліанського календаря на григоріанський, що торкнулося більшої частини католицької Європи, оскільки Філіп був правителем Іберійської унії, а також більшої частини Італії. На цих територіях, а також у Речі Посполитій (під керівництвом Анни Ягеллонки) і в Папській державі новий календар був введений у дію з дати, визначеної буллою, з юліанського четверга, 4 жовтня 1582 року, за яким слідувала григоріанська п'ятниця, 15 жовтня 1582 року; іспанська та португальська колонії прийняли новий стиль де-факто пізніше через затримку зв'язку.

Невдовзі за ними прийняли новий стиль інші католицькі країни. Французьке королівство прийняло новий календар з неділі, 9 грудня 1582 року, за яким слідував понеділок, 20 грудня 1582 року. Нідерландські провінції Брабант і Зеландія, а також Генеральні штати прийняли його 25 грудня того ж року; провінції, що утворюють Південні Нідерланди (сучасна Бельгія), за винятком Брабантського герцогства, прийняли його 1 січня 1583 р.; провінція Голландія прийняла його 12 січня 1583 року. Сім католицьких швейцарських кантонів прийняли новий календар у січні 1684 року, тоді як Женева та кілька протестантських кантонів прийняли його в січні 1701 року або в інші дати протягом XVIII століття. Дві швейцарські муніципалітети Ширс і Грюш були останніми регіонами Західної та Центральної Європи, які перейшли на григоріанський календар у 1812 році.

Прийняття в протестантських державах Багато протестантських держав спочатку заперечували проти прийняття католицького нововведення; деякі протестанти побоювалися, що новий календар є частиною змови з метою повернути їх до католицизмуMoyer (1982).. В Англії королева Єлизавета I та її Таємна рада прихильно поставилися до рекомендації королівської комісії, подібної до григоріанського календаря, виключити 10 днів з календаря, але лютий спротив англіканських єпископів, які стверджували, що Папа, безсумнівно, був четвертим великим звіром Даниїла, змусив королеву дозволити тихо зняти це питання з порядку денного. У Чехії протестанти чинили опір календарю, нав'язаному Габсбурзькою монархією. У деяких частинах Ірландського королівства католицькі повстанці (аж до своєї поразки в Дев'ятирічній війні) дотримувалися «нового» Великодня всупереч лояльній до Англії владі; пізніше католики, які таємно існували, звернулися до Конгрегації євангелізації народів з проханням відмовитися від дотримання нового календаря, оскільки це свідчить про їхню нелояльність.

Пруссія Лютеранське Прусське герцогство, яке до 1657 року належало католицькій Польщі, було першою протестантською державою, яка прийняла григоріанський календар. Пруссія погодилась зробити це у 1611 році під впливом свого бепосереднього сеньйора, польського короля. Таким чином, 22 серпня прийшло 2 вересня 1612 року. Однак ця зміна календаря не поширювалася на інші території Гогенцоллернів, такі як берлінський Бранденбург, лен Священної Римської імперії.

Данія-Норвегія У 1700 році під впливом Оле Ромера Данія-Норвегія прийняла сонячну частину григоріанського календаря одночасно з Бранденбург-Померанія та іншими протестантськими маєтками Священної Римської імперії. За неділею, 18 лютого 1700 р., став понеділок, 1 березня 1700 рікNørby, Toke. The Perpetual Calendar. Жодна з цих держав не прийняла місячну частину, натомість обчисливши дату Великодня астрономічно, використовуючи момент весняного рівнодення та повні відповідно до Рудольфових таблиць Кеплера 1627; ця комбінація називалася протестантськими станами «покращеним календарем» (Verbesserte Kalender) і вважалася відмінною від григоріанського. Нарешті, 1774 року вони прийняли григоріанський розрахунок Великодня. Інші провінції Республіки Об'єднаних провінцій Нідерландів перейшли на григоріанський календар 12 липня 1700 (Гельдерланд), 12 грудня 1700 (Оверейссел і Утрехт), 12 січня 1701 (Фрісландія та Гронінген) і 12 травня 1701 (Дренте)Fruin (1934), pp. 10–11..

Швеція

Перехід Шведської імперії на григоріанський календар був важким і тривалим. Швеція почала переходити від юліанського календаря до григоріанського в 1700 році, але було вирішено зробити (на той час вже 11-денне) коригування поступово, виключивши високосні дні (29 лютого) з кожного з 11 послідовних високосних років, з 1700 по 1740 рік. Таким чином шведський календар не відповідав ані юліанському, ані григоріанському календарям протягом 40 років, при цьому різниця не буде постійною, а змінюватиметься кожні чотири роки. Ця система призвела до плутанини при встановленні дат подій шведської історії за цей 40-річний період. Плутанини додало те, що система була погано адміністрована, а високосні дні, які мали бути виключені в 1704 і 1708 роках, не були виключені. Шведський календар (відповідно до плану переходу) мав відставати від григоріанського на 8 днів, але відставав на 10 днів. Король Карл XII визнав, що поступовий перехід до нової системи не працює, і він відмовився від нього.

Замість переходу безпосередньо до григоріанського календаря було вирішено повернутися до юліанського. Цього вдалося досягти шляхом введення унікальної дати 30 лютого в 1712 році, скоригувавши розбіжність у календарях з 10 назад до 11 днів. Швеція остаточно прийняла сонячну частину григоріанського календаря в 1753 році, коли після середи, 17 лютого, прийшов четвер, 1 березня. Та територія, що пізніше стала Фінляндією, на той час було невід'ємною частиною Шведського королівства, отже, воно робило те саме.Mike Spathaky Old Style and New Style Dates and the change to the Gregorian Calendar: A summary for genealogists Завоювання Шведської Фінляндії Російською імперією у 1809 році не скасувало цього, оскільки було надано автономію, але урядові документи у Фінляндії датувалися як юліанським, так і григоріанським календарями. Ця практика припинилася після здобуття незалежності в 1917 році.

Королівство Великої Британії

Через прийняття 1750 року Королівство Великої Британії та її володіння (включаючи частини території, що зараз є Сполученими Штатами) прийняли григоріанський календар у 1752 році, до цього часу його необхідно було виправити на 11 днів. За середою, 2 вересня 1752 року, настав четвер, 14 вересня 1752 року. У Великій Британії термін «новий стиль» використовувався для календаря, і Закон не згадує Папу Римського Григорія: Додаток до Закону встановив обчислення дати Великодня, що дало той самий результат, що й правила Григорія, фактично не посилаючись на нього.

Цим самим актом Імперія (за винятком Шотландії, яка вже зробила це з 1600 року) змінила початок цивільного року з 5 квітня на 1 січня. Отже, звичай (зазначення дати як за старим, так і за новим стилями) може стосуватися зміни юліанського/григоріанського календаря, або зміни початку року, або обох.

Америка Європейські колонії американського континенту прийняли цю зміну разом із їхніми материнськими країнами. Нова Франція та Нова Іспанія прийняли новий календар у 1582 році. Григоріанський календар був застосований у британських колоніях у Канаді та майбутніх Сполучених Штатах на схід від Аппалачських гір у 1752 році.

Аляска залишалася за юліанським календарем разом з рештою Росії до 1867 року, коли її було продано Сполученим Штатам. Опівдні суботи, 7 жовтня 1867 року (за юліанським календарем), дата змінена на п'ятницю, 18 жовтня 1867 року (за григоріанським календарем). Хоча юліанський календар відставав від григоріанського на 12 днів, було пропущено лише 11 днів, оскільки Аляска також перемістилася з європейської сторони міжнародної лінії зміни дат на американську.Sumner 1875, p. 348

Прийняття в Східній Європі Багато країн Східної Європи були православними або ісламськими і прийняли григоріанський календар набагато пізніше, ніж західні християнські країни. Католицькі країни, такі як Річ Посполита, прийняли григоріанський календар за «новим стилем» у 1582 році, але в східних православних країнах перехід на григоріанський календар для цивільного використання відбувся аж у XX столітті — і деякі релігійні групи в деяких із цих країн досі використовують «старий стиль» для церковних цілей.

Третє Болгарське царство перейшло з юліанського на григоріанський календар у 1916 році під час Першої світової війни. 31 березня послідувало 14 квітня 1916 року.See .

Османської імперії, який використовувався для фінансових цілей, було переведено з юліанського на григоріанський, починаючи з 16 лютого / 1 березня 1917 року. Початок року почали відзначати з 1 січня, починаючи з 1918 року. Нумерація років, однак, залишалася виключно турецькою, доки григоріанський календар не був введений для загальних цілей 1 січня 1926 року.

Росія