Олександр Іванович Тихий (22 жовтня 1962, Київ — 2021) — український живописець і педагог; член Спілки художників України з 1994 рокуОлександр Тихий // Золота книга України. Вибирай українське 2010. Українська конфедерація журналістів..
Біографія Народився 22 жовтня 1962 року в місті Києві (нині Україна). Син художників Івана Тихого та Ніни Божко. Закінчив у Києві Республіканську художню школу імені Тараса Шевченка, після чого працював учбовим майстром на кафедрі графіки Київського художнього інституту. Протягом 1981—1987 років навчався у ньому на монументальному відділенні живописного факультету, був учнем Вілена Чеканюка, Миколи Стороженка.
Після строкової служби в Радянській армії працював у творчо-виробничому об'єднанні «Художник». Викладав у Київському національному університеті будівництва і архітектури. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Героїв Севастополя, № 17Б, квартира № 62Тихий Олександр Іванович // Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, С. 246.. Помер у 2021 роціРік смерті вказаний на надгробному пам'ятнику.. Похований разом із родиною на Лук'янівському кладовищі, поблизу склепа Сольських (ділянка № 9, ).
Творчість Працював у галузях станкового (писав тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти) і монументального живопису. Серед робіт: станковий живопис
«Вітер з гір» (1986); «В краю далекім» (1989); «Вечірній краєвид» (1989); «Туманний ранок» (1990); серія портретів українських гетьманів (1991); «Козацький курган» (1996); «Ноктюрн» (1998); «На Дніпрі» (2000); «Останній кошовий» (2007); «На річці Рось» (2007); «Під враженням Веласкеса» (2008); «Михайло Грушевський» (2008). </div> мозаїки «Кошовий Іван Сірко» (1991), «Гетьман Сагайдачний» (1993); у спорткомплексі Київського педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. (1992).
Роботи художника знаходяться в музеях Переяслава, Батурина, Канева, у приватних збірках в Україні, Канаді, Франції, Нідерландах та інших країнах.
Примітки