Віктор Антонович Сайко (, село Грушівка, тепер Грушівської сільської територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області — , місто Душанбе, тепер Таджикистан) — радянський партійний діяч, 1-й секретар Кулябського обласного комітету КП(б) Таджикистану, секретар ЦК КП(б) Таджикистану, заступник голови Ради міністрів Таджицької РСР. Депутат Верховної ради Таджицької РСР 1—7-го скликань.
Життєпис Народився в бідній селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 1916 році пастухом, потім був наймитом.
Освіта незакінчена середня. У 1919 році навчався в Херсонському військово-фельдшерському училищі.
З 1919 до 1920 року служив у радянському загоні особливого призначення, учасник громадянської війни.
З 1920 року працював робітником, ремонтником на залізниці. У 1925—1927 роках — відкатник, ремонтник на Покровському руднику Донбасу. Був головою Спілки незаможних селян села Грушівки Криворізької округи.
У 1927—1930 роках — рядовий прикордонного загону ДПУ біля міста Керкі (Туркменської РСР), учасник боїв із загонами басмачів.
Член ВКП(б) з 1929 року.
У січні 1930 — грудні 1933 року — завідувач організаційного відділу Курган-Тюбинського окружного комітету ЛКСМ Таджикистану; завідувач організаційного відділу Аральського районного комітету КП(б) Таджикистану; завідувач організаційного відділу Обі-Гармського районного комітету КП(б) Таджикистану.
У грудні 1933 — 1937 року — 1-й секретар Гармського районного комітету КП(б) Таджикистану.
У 1937—1938 роках — 1-й секретар Кулябського районного комітету КП(б) Таджикистану.
У 1938—1939 роках — 1-й секретар Кулябського окружного комітету КП(б) Таджикистану.
У 1939—1940 роках — 1-й секретар Кулябського обласного комітету КП(б) Таджикистану.
У 1940—1941 роках — слухач Вищої школи партійних організаторів при ЦК ВКП(б) у Москві.
20 березня 1941 — 1943 року — секретар ЦК КП(б) Таджикистану із транспорту.
У 1943—1947 роках — заступник секретаря ЦК КП(б) Таджикистану із промисловості та транспорту — завідувач відділу ЦК КП(б) Таджикистану із промисловості та транспорту.
У 1947—1956 роках — заступник голови Ради міністрів Таджицької РСР.
У 1956—1971 роках — міністр зв'язку Таджицької РСР.
з 1971 року — персональний пенсіонер у місті Душанбе.
Помер 25 серпня 1983 року в Душанбе.
Нагороди та відзнаки два ордени Леніна орден Вітчизняної війни І ст. три ордени Трудового Червоного Прапора три ордени «Знак Пошани» чотири медалі п'ять Почесних грамот Президії Верховної ради Таджицької РСР
Примітки
Джерела Энциклопедияи советии тоҷик. Ҷилди VI. Душанбе, 1986. С. 502. Сайко Виктор Антонович