Вече́рський Ві́ктор Васи́льович ( , Київ) — радянський, український архітектор, мистецтвознавець, діяч у сфері охорони культурної спадщини, заступник директора Департаменту культурної спадщини і культурних цінностей Міністерства культури України (2011—2014), кандидат архітектури (2001), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1998, 2007).
Біографія Народився 15 серпня 1958 року в Києві. Син графіка Василя Вечерського. У 1981 році закінчив архітектурний факультет Київського державного художнього інституту за фахом архітектор.
Історико-архітектурні дослідження провадить з 1976 р. Учень Юрія Асєєва.
2008–2010 рр. — заступник директора Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України.
2010–2011 рр. — перший заступник голови Державної служби з питань національної культурної спадщини.
Член-кореспондент Академії архітектури України. Дійсний член ICOMOS (Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць).
2011–2014 рр. — голова Науково-методичної ради Міністерства культури з питань охорони культурної спадщини та заступник голови Експертної комісії Міністерства культури з занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Праці
Автор численних науково-проєктних праць, серед яких найважливіші: проєкт реставрації Мовчанського монастиря в Путивлі (1981) проєкт регенерації середньовічних укріплень у Путивлі (1986) проєкт відтворення будинку-майстерні художника М.Пимоненка у с. Малютянці Києво-Святошинського району (1990)
Автор Історико-архітектурних опорних планів та проєктів зон охорони пам′яток історичних міст України: Глухова (1984—1992)Arnold Berke. Ukrainian Dawn // Historic Preservation. — 1993. — march/april. — P. 26-33, 93-96., Полтави (1984), Лебедина (1985), Чернівців (1986, 2006; у контексті номінації до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО)Ісаченко С. Відень, Париж і трішечки Грац // Дзеркало тижня. — № 12 (641), 31 березня 2007, Чигирина (1987), Путивля (1986—1987), Ромен (1987), Охтирки (1988), Тростянця (1989, 2015), Білопілля (1990, 2014), Конотопа (1991), Сум (1993, 2011), Одеси (2007), Василькова (2008), Вінниці (2009), Києва (2009—2010), Коропа (2014), Лохвиці (2015).
Автор проєктів створення історико-архітектурних заповідників у містах Путивлі (1986), Глухові (1992), Сумах (1993), проєкту реабілітації історико-архітектурного середовища міста Глухова (1997), Комплексної програми збереження історичної забудови Глухова (1999), Генеральних планів розвитку заповідників у Глухові (2003), Путивлі (2006), Чернігові (2008), Переяславі (2009), «Посулля» (2010).
Один із авторів першої фундаментальної «Історії української архітектури» (К., 2003) та «Історії українського мистецтва» (К., 2011).
Автор понад 600 наукових публікацій, 40 наукових монографій та науково-популярних книжок, у тому числі: Историко-архитектурные предпроектные исследования городов Украины (М., 1990) Державний реєстр національного культурного надбання (пам'ятки містобудування і архітектури України) (К., 1999) Глухів (К., 2003) Історико-містобудівні дослідження Одеси (К., 2008) Історико-містобудівні дослідження Чернівців (К., 2008) Історико-культурні заповідники (К., 2011) Історико-культурні заповідники: плани організації територій (К., 2011) Історико-містобудівні дослідження: Васильків, Вінниця, Горлівка, Ізмаїл (К., 2011) Історико-містобудівні дослідження Києва (К., 2011) Українська дерев'яна архітектура (К., 2013) Історико-містобудівні дослідження: Суми, Миргород, Корець (К., 2013)
Вперше в Україні сформував Державний реєстр національного культурного надбання.Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. — К.: Техніка, 2000.
Вперше в Україні створив і видав каталог знищених об'єктів архітектурної спадщини України, визначив політичні причини втрат.Геврик Т. Що втратила архітектурна спадщина України // Газ. «Свобода» (США). — 2003. — 24 квітня; Павленко С. Енциклопедія втраченої спадщини // Газ. «Голос України». — 2002. — 21 листопада.
Визначив містобудівні заходи, необхідні для збереження ландшафтного середовища могили Т.Шевченка у Каневі.Вечерський В. Історико-містобудівні засади збереження своєрідності Канева та його довкілля // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. — Вип. 11. — К., 2004. — С. 186—190.
Уперше в Києві запровадив у ВНЗ викладання повного курсу Всесвітньої історії архітектури українською мовою, написав і видав навчальний посібник.Марусик Т. Перший україномовний посібник з історії архітектури // Шлях перемоги. — 2006. — 5 липня; Бородюк Н. Від єгипетських пірамід до хмарочосів // Хрещатик. — 2006. — 6 липня.
Визначив найкращий проєкт створення пам'ятника Голодомору у Вашингтоні (США).Пам'ятник у Вашингтоні // Культура і життя. — 2009. — № 49/50. — 11-18 грудня. — С. 56-58.
1996–2002 — на посаді головного редактора забезпечив активну пам'яткоохоронну позицію фахового культурологічного часопису «Пам'ятки України: історія та культура».Ewa Rozalska. Konserwacja-restauracja zabytkow na Ukrainie // Biuletyn Informacyjny Konserwatorow Dziel Sztuki. — 2001. — № 2 (45). — S. 84-86
Фільми Автор повнометражних документальних фільмів про архітектурну спадщину України кінотетралогії «Світ України»: Храми України (1996) Українська еліта (2 серії) (1997) Український степ (2 серії) (1998) Крим (1999)
Відзнаки, почесні звання Заслужений працівник культури України (1995) лауреат державних премій в галузі архітектури (1998, 2007), лауреат премії в галузі містобудування і архітектури імені І.Моргилевського (1999). орден Преподобного Нестора Літописця Української Православної Церкви (2013), знак пошани Київського міського голови (2001), подяка Кабінету Міністрів України (2006).
Позиція з резонансних питань 1987 — врятував від знищення дерев'яну церкву св. Іллі початку 18 ст. у Камінь-Каширському Волинської області.Колосок Б. До історії церкви святого пророка Іллі в Камінь-Каширському // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Камінь-Каширський в історії Волині та України. Науковий збірник. — Вип. 20. — Луцьк, 2006. — С. 42-47.
2006 — виступив проти потворної сучасної забудови в історичному центрі Львова, підготував офіційні експертні висновки.Вечерський В. Проблема збереження традиційного характеру архітектурного середовища Львова // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. — Вип. 13. — К., 2006. — С. 180—185.
2006 — публічно виступив проти політики Головного управління охорони культурної спадщини Київської міськдержадміністрації, наполягаючи, що вона веде до фальсифікації історичного середовища Києва.Вечерський В. Київський «вінок несмаку і дивоглядів» // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. — Вип. 2. — К.: АртЕк, 2006. — С. 158—164.
2006 — закликав український бізнес професійно включитися у розв'язання проблеми використання вітчизняних пам'яток архітектури.Збереження замків — завдання для українського бізнесу // Бізнес України. — 2006. — Жовтень. — С. 68-73.
2007–2008 — активно обстоював необхідність ужиття державою надзвичайних заходів для порятунку дерев'яних церков.Полиненко В. Еще живая история // Комментарии. — 2007. — 21 сентября. — С. 30; Пересунько Т. В Музеї Івана Гончара презентували книгу «Українські дерев'яні храми» // Голос України. — 2008. — 4 квітня.
2009 — виступив проти намірів київської влади знести пам'ятник Григорію Сковороді на Контрактовій площі.Київська влада проти Григорія Сковороди // Культура і життя. — 2009. — № 39. — 2-8 жовтня. — С. 3.
2010 — забезпечив надання статусу ландшафтної пам'ятки історичному ландшафту Київських гір і долини р. Дніпра з метою вберегти їх від забудови.Звіряка А., Вечерський В. Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра як ландшафтна пам'ятка // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. — Вип. 5. — К.: Фенікс, 2010. — С. 198—235.
2010 — виступив проти поширеної в Україні практики підміни справжніх пам'яток їх сучасними муляжами.Вечерський В. Про Діснейленди та відродження «козацької слави убогих руїн» // Відлуння віків. — 2010. — № 1 (12). — С. 34-37.
2010 — підтримав приватизацію і передачу в концесію тих пам'яток, які держава не в змозі утримувати.Н. Бородюк. Якщо давня пам'ятка архітектури не використовується, вона гине // Урядовий кур'єр. — 2010. — 18 вересня
2011 — заявив, що будівництво підземного паркінку, яке ведеться поблизу Софії Київської є безпечним для цієї пам'тяки.«Софія Київська» стала на 14 гектарів «красивіша»
2011 — підтримав перепідпорядкування Національного заповідника «Софія Київська» Міністерству культури України, проти чого активно виступало керівництво заповідника і громадськість.
2012 — заявив, що будівлі радянської доби на Андріївському узвозі, попри те, що вулиця отримала статус комплексної пам'ятки містобудування і розташована на території історико-архітектурного заповідника, державою не охороняються, не мають ніякої цінності і можуть бути знесені без шкоди для вулиці.Скандальне будівництво на Андріївському // TBi
2012 — запропонував подати на включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО номінацію «Храми Київської Русі ХІ-ХІІІ ст.», яка має готуватися і вноситися спільно трьома країнами — Україною, Росією та Білоруссю, і включатиме 23 середньовічні храми на територіях цих країн (12 з них — на території України).Висунуто ідею нової серійної транскордонної номінації до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Храми Київської Русі ХІ-ХІІІ ст.» // Міністерство культури України, 23 квітня 2012
2012 — як повідомляють ЗМІ, підтримує запропонований архітектором Ларисою Скорик проєкт Музею пам'яті жертв Бабиного Яру у вигляді шестикутної «Зірки Давида».Музей Голокосту чи всіх жертв Бабиного Яру? // Історична правда, 9 квітня 2012 Музей Бабьего Яра или холокоста? // Еженедельник 2000, 18 квітня 2012
2013 — як повідомляє Укрінформ, заявив, що повалений у грудні 2013 р. пам'ятник Леніну в Києві не був об'єктом культурної спадщини і не був пам'яткою культурної спадщини.
Критика Занесений київською громадською ініціативою «Збережи старий Київ» до чорного списку осіб, які своїми діями сприяють знищенню культурної спадщини міста.Вечерський Віктор Васильович // Збережи старий Київ
За інформацією ЗМІ Віктор Вечерський розробив історико-містобудівне обґрунтування проєкту (2010) за яким було розпочато будівництво 9-поверхового офісно-торговельного центру в Києві за адресою вул. Сагайдачного, 1. Под Владимирской горкой планируют строительство монстра // Еженедельник 2000, 25 квітня 2012 Невдоволення фахівців і громадськості викликає той факт, що новий офісно-торговельний центр закриватиме Володимирську гірку. З приводу запланованої новобудови київський краєзнавець Михайло Дегтерєв дав наступний коментар: «коли побудують цю споруду, з лівого берега та Подолу пам'ятник Володимиру виглядатиме так, ніби стоїть на даху нов[будови». Задля цього будівництва було знесено садибу Казанського, пам'ятку архітектури 1909 року (яку попередньо позбавили статусу пам'ятки), що викликало протести громадськості.Дмитро Дерій, Михайло Кальницький. Вороги історичного Києва — «охоронець пам'яток» Вечерський, головний архітектор Целовальник… // Газета по-киевски В Киеве снесли старинный особняк, на его месте будет офисное здание // ТСН, 4 січня 2011
Книги Пам'ятки архітектури й містобудування України. Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / За ред. , К., 2000. — С. 45‒327 Вечерський В. Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини. Формування, дослідження, охорона — К.: Головкиївархітектура, 2001. — 350 с.: іл. Вечерський В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К.: НДІТІАМ, 2002. — 592 с.: іл. Вечерський В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам'яткоохоронних досліджень населених місць. — К.: НДІТІАМ, 2003. — 560 с.: іл.