Візова політика Австралії складається із законодавчої та нормативної бази, що регулює в'їзд іноземних громадян до Австралії, та визначає вимоги для отримання візи, яка дозволяє подорож, в'їзд і перебування в країні. Віза також може надавати додаткові привілеї, такі як право на роботу чи навчання, і може супроводжуватися певними умовами.
З 1994 року Австралія підтримує універсальний візовий режим, згідно з яким кож ен негромадянин, що перебуває в Австралії, повинен мати дійсну візу, незалежно від того, чи була вона отримана за заявою, чи надана автоматично за законом. Австралія не застосовує систему видачі віз по прибуттю, за винятком того, що громадянам Нової Зеландії, які відповідають вимогам, по прибутті надається Віза спеціальної категорії (Special Category Visa, підклас 444) відповідно до . Відвідувачі з паспортами певних країн можуть отримати візи за спрощеними процедурами:
Громадяни Нової Зеландії, які використовують дійсний новозеландський паспорт, отримують Візу спеціальної категорії (підклас 444) по прибутті відповідно до Транстасманської угоди про подорожі. Для цього не потрібні ані візова анкета, ані візовий збір. Громадяни 36 країн, до складу яких входять 27 держав-членів ЄС, чотири держави-члени ЄАВТ, Велика Британія та чотири європейські мікродержави, можуть подати заявку на отримання візи eVisitor (підклас 651) онлайн без стягнення візового збору. Громадяни 34 країн та територій можуть подати заявку на Електронний дозвіл на подорож (Electronic Travel Authority, підклас 601) через мобільний додаток Australian ETA за умови сплати сервісного збору.
Відповідно до Міграційних правил 1994 року (Migration Regulations 1994), деякі особи вважаються такими, що мають дійсну візу без проходження стандартного процесу отримання австралійської візи. Сюди входять певні відвідувачі (переважно ті, хто пов'язаний з іноземними урядами або збройними силами), які відповідають вимогам для в'їзду згідно з положеннями про (special purpose visa), встановленими Законом про міграцію 1958 року (Migration Act 1958) та відповідними правилами.
Громадяни всіх інших країн повинні подати заявку на візу перед поїздкою до Австралії.
З 1 вересня 2015 року Австралія припинила видавати візові наклейки (вклейки у паспорт) як підтвердження візового статусу; тепер усі візи видаються та реєструються в електронному вигляді. Власники віз можуть перевіряти свої візові записи та умови через сервіс Visa Entitlement Verification Online (VEVO) — службу цифрової перевірки, що надається .
Карта візової політики
Історія Формати віз в Австралії змінювалися з роками. У 1970-х роках Австралія, ймовірно, стала однією з перших країн, яка замінила чорнильні штампи на більш захищені наклейки.
У 1987 році тодішнє Міністерство імміграції та етнічних справ (Department of Immigration and Ethnic Affairs) ініціювало програму, яка вперше передбачала використання комп'ютерів для обробки заяв на отримання гостьових віз у закордонних представництвах Австралії.
У 1990 році на заміну оригінальній системі 1987 року було впроваджено друге покоління Системи імміграційних записів та інформації (Immigration Records and Information System, IRIS II). На той час IRIS II була найпередовішою системою обробки віз у світі, що спростило процеси проходження імміграційного контролю в аеропортах і дозволило видавати візи безпосередньо через віконце в австралійських дипломатичних представництвах. Це призвело до запровадження у вересні 1990 року спрощеного універсального штампа «Прибуття» (Arrival) для всіх, хто в'їжджав до країни — громадян та іноземців. Цей загальний дизайн використовується й досі, хоча тепер такий штамп ставиться лише за запитом.
У 1996 році була запущена система Електронного дозволу на подорож (Electronic Travel Authority, ETA). Ця система дозволяє видавати візи в електронному вигляді з прив'язкою до паспорта заявника, усуваючи необхідність паперових заяв. Австралія стала першою країною у світі, яка запровадила електронні візи.
У 1997 році Міністерство імміграції та етнічних справ було перейменовано просто на Міністерство імміграції, що спричинило незначну зміну дизайну штампа про виїзд: замість «Immigration and Ethnic Affairs» на ньому почали писати «Immigration Australia».
У 1998 році був запроваджений новий, менший формат карток прибуття і виїзду, і тоді ж припинилося штампування цих документів після їх обробки офіцером.
У 2012 році Міністерство імміграції опублікувало на своєму сайті повідомлення про те, що вони планують у тестовому режимі припинити штампування паспортів при виїзді з Австралії. Спочатку потрібно було внести зміни до законодавства, що призвело до того, що ця практика стала постійною до 2013 року. Це спричинило зникнення штампів зі стійок першої лінії. Проте на сайті завжди було зазначено, що ви можете попросити штамп, якщо вам потрібен доказ поїздки від офіцера прикордонної служби (зазвичай на вторинній стійці). Усе це відбувалося паралельно із впровадженням автоматизованих гейтів прикордонного контролю.
Австралія офіційно припинила видачу візових наклейок 1 вересня 2015 року, і всі візи тепер видаються та реєструються в електронному вигляді.
2016 рік став останнім, коли в іноземні паспорти автоматично ставили штамп по прибутті. Це призвело до прибирання штампів зі стійок першої лінії, що відповідало аналогічним крокам щодо припинення штампування паспортів при виїзді у 2013 році. Однак, як зазначається на урядовому сайті, мандрівники завжди можуть попросити штамп у офіцера прикордонної служби (зазвичай на вторинній стійці), якщо він потрібен як доказ подорожі. Ці зміни відбулися в рамках впровадження автоматизованих гейтів прикордонного контролю.
З липня 2017 року використання карток виїзду (outgoing departure cards) було припинено. Раніше пасажири повинні були заповнювати паперові декларації при виїзді з Австралії. Тепер ця сама інформація отримується автоматично через електронні системи.
До кінця 2017 року автоматичне штампування паспортів чорнильними штампами було припинено як стандартна процедура на першій лінії прибуття і виїзду на стійках з персоналом. Штамп як доказ поїздки все ще можна попросити на вторинній стійці з персоналом, яка зазвичай розташована відразу після першої лінії (навіть якщо ви скористалися системою для автоматичної обробки паспорта).
У лютому 2022 року фізичні картки прибуття (arrival cards) були замінені на мобільний додаток Цифрова декларація пасажира (Digital Passenger Declaration). У липні 2022 року фізичні паперові картки було повернуто, а додаток скасовано через поганий користувацький досвід та труднощі, які він створював для мандрівників, що не могли скористатися відповідним електронним пристроєм.
Правовий ґрунт Правила отримання віз викладені в Законі про міграцію 1958 року (Migration Act 1958) та Міграційних правилах (Migration Regulations), які адмініструються Департаментом внутрішніх справ.
Звільнення від віз Віза спеціального призначення Віза спеціального призначення (special purpose visa) — це звільнення від візових вимог, що надається в силу закону певним іноземним громадянам в Австралії, до яких не застосовуються стандартні правила оформлення віз та імміграційного контролю. Фактично вона звільняє певних осіб від стандартних процедур в'їзду в Австралію. До таких осіб належать: члени Королівської родини та члени Королівської делегації, гості уряду, члени збройних сил згідно з Угодою про статус сил (включаючи цивільний персонал), члени Азійсько-Тихоокеанських сил, члени збройних сил Співдружності, утриманці іноземних збройних сил, члени іноземних військово-морських сил, екіпажі авіакомпаній (ті, що працюють на борту, і ті, що прямують до місця роботи), транзитні пасажири, які відповідають вимогам, особи, що відвідують острів Маккуорі, діти, народжені в Австралії, які відповідають певним критеріям, а також індонезійські традиційні рибалки, які відвідують Територію островів Ашмор і Картьє.
Транзит без візи Деяким мандрівникам не потрібна Транзитна віза (підклас 771), якщо вони залишають Австралію повітряним транспортом протягом 8 годин після запланованого часу їхнього прибуття, мають підтверджене бронювання на подальший рейс і документи, необхідні для в'їзду до країни призначення, та залишаються в транзитному залі аеропорту (тобто їм не потрібно проходити імміграційний контроль, щоб перереєструвати багаж).
Власники паспортів наступних країн можуть здійснювати транзит без візи:
Усі держави-члени Європейського Союзу Усі держави-члени ЄАВТ
Власники дипломатичних паспортів, за винятком громадян таких країн: Алжир, Ангола, Афганістан, Бахрейн, Ємен, Єгипет, Зімбабве, Ірак, Іран, Йорданія, Коморські Острови, Північна Корея, Кувейт, Ліван, Лівія, Мавританія, Мадагаскар, Марокко, Пакистан, Росія, Саудівська Аравія, Сирія, Сомалі, Судан, Сьєрра-Леоне, Тайвань, Туніс, а також власники Арабських ненаціональних паспортів (Arab Non-National Passport Holders — ANNPH).
Транзитна віза потрібна в аеропорту Голд-Коста, а також в аеропортах Кернса та Сіднейя у разі ночівлі. Транзит без візи через Аделаїду дозволяється лише пасажирам, які вилітають тим самим літаком, якщо авіакомпанія не попередить про інше заздалегідь.KLM - Visa Information Крім того, ті, кому потрібно залишити транзитну зону з будь-якої причини, повинні мати дійсну австралійську візу.
Торресова протока Жителям тринадцяти прибережних сіл Папуа Нової Гвінеї дозволяється в'їжджати до «Охоронної зони» (Protected Zone) Торресової протоки (частина Квінсленду) з традиційними цілями. Це звільнення від паспортного контролю є частиною договору між Австралією та Папуа Новою Гвінеєю, укладеного після того, як ПНГ здобула незалежність від Австралії у 1975 році. Повний список сіл був затверджений у 2000 році та включає 13 поселень: Була (Bula), Марі (Mari), Джараі (Jarai), Таіс (Tais), Буджі/Бер (Buji/Ber), Сігабадару (Sigabadaru), Мабадауан (Mabadauan), Олд Маватта (Old Mawatta), Туре Туре (Ture Ture), Кадава (Kadawa), Кататай (Katatai), Парама (Parama) та Суї (Sui). Їхні жителі можуть здійснювати традиційні візити (вільне пересування без паспортів) на південь до 10 градусів 30 хвилин південної широти (поблизу рифу Number One Reef).
Австралійські традиційні мешканці походять із таких сіл: Баду (Badu), Бойгу (Boigu), Порума (Кокосовий острів — Coconut Island), Еруб (острів Дарнлі — Darnley Island), Дауан (Dauan), Кубін (Kubin), Сент-Полс (St Pauls), Мабуяг (Mabuiag), Мер (острів Мюррей — Murray Island), Сайбай (Saibai), Угар (острів Стівен — Stephen Island), Варрабер (острів Сью — Sue Island), Іама (острів Ям — Yam Island) та Масіг (острів Йорк — Yorke Island). Вони можуть здійснювати традиційні візити до Договірних сіл Папуа Нової Гвінеї (Treaty Villages) та подорожувати на північ до 9 градусів південної широти (трохи на північ від міста Дару).
Судна з інших частин Папуа Нової Гвінеї та інших країн, що намагаються перетнути кордон з Австралією або потрапити в її територіальні води, зупиняються (ABF) або Королівським австралійським військово-морським флотом.
Електронна віза онлайн З 2015 року всі австралійські візи є електронними, і дані про них зберігаються лише в базі імміграційної служби Австралії. Деталі візи в електронному вигляді прив'язані до паспортних даних мандрівника. Фізичні наклейки або штампи більше не потрібні. Майже всі австралійські візи можна оформити онлайн.
Короткострокові мандрівники з певними паспортами можуть скористатися взаємними угодами про безвізовий в'їзд з Австралією. Технічно цим подорожувальникам все ще потрібна віза, але вони отримують її через спрощену онлайн-процедуру за умови перебування в країні до 3 місяців. Залежно від громадянства, відповідні відвідувачі подають онлайн-заявку на Електронний дозвіл на подорож (Electronic Travel Authority, ETA) або візу eVisitor. Відвідувачі, які мають право на ETA, також можуть подавати заявки через деяких турагентів, авіакомпанії або спеціалізованих постачальників послуг. Більшість дозволів видається за лічені хвилини, проте в деяких випадках необхідна додаткова перевірка інформації.