Межі між континентами

Визначення меж між континентами зазвичай є питанням географічної умовності та консенсусу.

Застосовується кілька дещо відмінних умовностей. Кількість континентів найчастіше вважається рівною семи (в англомовних країнах), але може зменшуватися до чотирьох, коли Афроєвразія та Америка розглядаються як єдині континенти.

Острів може вважатися пов'язаним із певним континетом або через його розташування на суміжному континентальному шельфі континенту (наприклад, Сінгапур, Британські острови), або як частина мікроконтиненту на тій самій основній тектонічній плиті (наприклад, Мадагаскар і Сейшельські Острови). Острів також може бути повністю океанічним, залишаючись при цьому пов'язаним із континетом за геологією (наприклад, Бермудські острови, Території Австралії в Індійському океані) або за загальною геополітичною умовністю (наприклад, Острів Вознесіння, Південна Джорджія та Південні Сандвічеві Острови). Іншим прикладом є об'єднання Тихоокеанських островів з Австралією та Зеландією в Океанію.

Існує три сухопутні кордони, що підлягають визначенню: між Африкою та Азією (поділ Афро-Євразії на Африку та Євразію): по Суецькому перешийку; між Азією та Європою (поділ Євразії): уздовж Турецьких проток, Кавказу, а також Уралу та річки Урал (історично також на північ від Кавказу, уздовж Кумо-Маницької западини або вздовж річки Дон); між Північною Америкою та Південною Америкою (поділ Америки): у певній точці на Дарієнських горах (вододіл уздовж кордону Колумбії та Панами, де перешийок з'єднується з Південноамериканським континентом, див. Дар'єнський провал).

Хоча сьогодні перешийок між Азією та Африкою є судноплавним завдяки Суецькому каналу, а між Північною та Південною Америкою — завдяки Панамському каналу, ці штучні канали зазвичай не приймаються як континентоутворюючі межі самі по собі. Суецький канал проходить через Суецький перешийок між Середземним та Червоним морями, розділяючи Африку та Азію. Континентальні кордони вважаються такими, що проходять у межах дуже вузьких сухопутних сполучень, що з'єднують материки.

Решта кордонів стосуються приналежності островів та архіпелагів до конкретних континентів, зокрема: розмежування між Африкою, Азією та Європою в Середземному морі; розмежування між Азією та Європою в Північному Льодовитому океані; розмежування між Європою та Північною Америкою в північній частині Атлантичного океану; розмежування між Північною та Південною Америкою в Карибському морі; розмежування Антарктиди від Африки, Австралії та Південної Америки в Індійському, південній частині Тихого та південній частині Атлантичного океанів відповідно (деякі географи називають їх колективно Південним океаном або Антарктичним океаном); розмежування Азії від Австралії в морях Серам, Арафурському, Тиморському, Хальмахера та регіоні Воллесія Індонезійського архіпелагу; розмежування Азії від Північної Америки в північній частині Тихого океану.

Африка та Азія

Історично в греко-римській географії «Африка» означала давню Лівію, а її східний кордон пролягав навколо Мармарики, біля Катабатма Великого. Це не вважалося континентом. З розвитком ширших географічних знань обриси африканського масиву суші (і «природне» включення Єгипту до нього) стали очевидними. У 1806 році Вільям Джордж Браун усе ще озаглавив свій дорожній нарис «Подорожі в Африку, Єгипті та Сирії». Подібним чином Джеймс Брюс у 1835 році опублікував «Подорожі через частину Африки, Сирії, Єгипту та Аравії». З іншого боку, ще в 1670 році Джон Огілбі під назвою «Африка» опублікував «точний опис регіонів Єгипту, Барбарії, Лівії та Білледулжеріда, Землі негрів, Гвінеї, Ефіопії та Абіссінії з усіма прилеглими островами, що належать до них у Середземному, Атлантичному, Південному чи Східному морях».

Звична лінія, що розділяє Африку та Азію сьогодні, проходить по Суецькому перешийку — найвужчому проміжку між Середземним морем і Суецькою затокою, маршрутом, яким сьогодні прокладено Суецький канал. Це робить Синайський півострів географічно азійським, а Єгипет — трансконтинентальною країною. Менше 2% єгипетського населення проживає на Синайському півострові, і тому Єгипет, хоч і є технічно трансконтинентальним, зазвичай вважається африканською країною повністю, а не частково азійською. Проте під час обговорення геополітичного регіону Близького Сходу та Північної Африки Єгипет зазвичай групують із Західноазійськими країнами як частину Близького Сходу, тоді як західний сусід Єгипту Лівія групується з рештою Північноафриканських країн як Магриб. Обидві країни є членами Африканського союзу. Однак геологічний кордон розташований далі на схід, уздовж затоки Акаба та трансформної розломної зони Мертвого моря, причому Синайський півострів, Ізраїль, Палестина, значна частина Лівану та прибережні мухафази Сирії розташовані на Африканській плиті.

Коморські Острови, Мадагаскар, Маврикій і Сейшельські Острови — це острівні держави в Індійському океані, які номінально асоціюються з Африкою. Архіпелаг Сокотра може вважатися африканським, оскільки лежить на його континентальному шельфі; однак політично він є частиною Ємену, азійської країни.

Африка та Європа

Материкові частини Африки та Європи не межують безпосередньо, тому розмежування між цими континентами є виключно питанням того, які острови з яким континентом асоціювати.

Португальське атлантичне острівне володіння Азори розташоване за від Європи та за від Африки, і його іноді групують з Європою. Натомість Канарські острови та архіпелаг Мадейра (останній також включає острови Дезерташ і Селваженш) біля атлантичного узбережжя Марокко набагато ближчі до Африки і зазвичай групуються з нею; Канарські острови лежать лише за від африканського материка в найближчій точці та за від європейського материка, тоді як Мадейра — за від африканського і за від європейського материків.; У своїй книзі 1895 року «Африка: Том 2» автор Августус Генрі Кін зазначав: «У Північній Атлантиці є чотири острівні групи — Мадейра, Канарські острови, Кабо-Верде та Азори, які зазвичай відносять до Африки, хоча географічно до цього континенту належать лише Канарські острови та Кабо-Верде, а Азори, так би мовити, загублені посеред Атлантики».

Середземноморська острівна держава Мальта століттями вважалася частиною Африки.Falconer, William; Falconer, Thomas. Dissertation on St. Paul's Voyage , BiblioLife (BiblioBazaar), 1872. (1817.), p. 50, These islands Pliny, as well as Strabo and Ptolemy, included in the African sea Однак вона набагато ближча до узбережжя Сицилії (відстань близько ), ніж до африканського материка (приблизно за ). Сусідній італійський острів Лампедуза (головний острів Пелагських островів) розташований за від Сицилії та лише за від африканського материка; подібно до цього, острів Пантеллерія лежить за від Сицилії і лише за від африканського узбережжя. Усі ці середземноморські острови, включно з Мальтою та Сицилією, фактично розташовані на Африканській плиті, тому геологічно їх можна вважати частиною африканського континенту. Проте з політичних і культурних міркувань на картах їх зазвичай зображують як частину Європи.

Єдиний іспанський острівець, відомий як Острів Альборан, також спірно розташований або на Африканській, або на Євразійській плиті. Цей острів лежить у морі Альборан, за 50 км на північ від узбережжя Марокко та за 90 км на південь від Іспанії.

Території під управлінням європейських держав в Африці Існує шість чітких випадків, коли території беззаперечно є частиною африканського континенту, але юридично управляються якоюсь європейською державою. Три з них керуються Францією, а інші три — Іспанією. Існування цих територій ще більше розмиває межі між Африкою та Європою, особливо щодо іспанських володінь, які розташовані безпосередньо біля африканського материка або з'єднані з ним. Французькі території лежать в Індійському океані і, відповідно, є більш віддаленими від основної лінії розмежування між двома контитентами.

Безлюдні іспанські неінкорпоровані заморські малі території, відомі як Пласас-де-соберанія («місця суверенітету»), є невеликими островами, що лежать безпосередньо біля північноафриканського узбережжя, за винятком скелі Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера, яка спочатку була островом, як і інші «місця», але згодом стала безпосередньо з'єднаною з марокканським (африканським) материком. Двома іншими іспанськими територіями є ексклави Сеута та Мелілья — два густонаселені прибережні міста, розташовані безпосередньо на африканському материку і межують лише з Марокко.

Двома французькими територіями є заселені заморські департаменти та регіони Майотта та Реюньйон. Майотта — острівна територія на захід від острівної держави Мадагаскар у Мозамбіцькій протоці. Реюньйон — острівна територія поблизу острівної держави Маврикій та на схід від Мадагаскару (обидва номінально вважаються частиною африканського континенту). Останньою територією є Розсіяні острови в Індійському океані, які адміністративно є частиною Французькі Південні і Антарктичні Території. Ця французька територія складається з низки дрібних безлюдних атолів в Індійському океані, що лежать у відкритому морі навколо Мадагаскару.

Антарктида Антарктида разом зі своїми прилеглими островами не має постійного населення. Усі територіальні претензії на південь від 60° південної широти призупинено згідно з Системою Договору про Антарктику.

Австралійські Острови Герд і Макдональд (зовнішня територія Австралії) та французькі острови Кергелен розташовані на Кергеленському плато, на антарктичній континентальній плиті. Обидва архіпелаги лежать у межах Індійського океану. Організація Об'єднаних Націй класифікує острови Герд і Макдональд, які політично належать Австралії, як частину Океанії. Острови розташовані за 4 000 км від австралійського Перту і ніколи не були населені корінними народами Океанії чи будь-якими іншими людьми. Острів Герд за всю свою історію відвідували лише 240 разів, а острови Макдональд — лише двічі, у 1971 та 1980 роках. The World Factbook класифікує ці острови як частину Антарктиди, а не Океанії.

Французькі Острови Крозе, острів Амстердам, острів Сен-Поль та норвезький острів Буве також розташовані на антарктичній континентальній плиті й зазвичай не асоціюються з іншими континетами. Організація Об'єднаних Націй класифікує острів Буве як частину Південної Америки, тоді як World Factbook зараховує його до Антарктиди.

Південна Джорджія та Південні Сандвічеві Острови розташовані ближче до Антарктиди, ніж до будь-якого іншого континенту. Проте політично вони пов'язані з Фолклендськими островами, які менш географічно ізольовані від Південної Америки. Крім того, Аргентина, південноамериканська країна, висуває свої іредентистські претензії на всі ці острови, які керуються Великобританією. ООН вважає їх частиною Південної Америки. Визначення Південної Америки, які виключають Галапагоські острови та Острови Хуан-Фернандес (обидва мають океанічне походження), зазвичай все ж включають Фолклендські острови, чия біота має схожість із Патагонією та Вогняною Землею, і які розташовані на південноамериканському континентальному шельфі. Фолклендські острови, а також Південна Джорджія і Південні Сандвічеві Острови були безлюдними на момент їх відкриття європейцями, хоча існують теорії про можливе відвідування Фолклендів корінними народами Америки в доісторичні часи. Ці теорії зазвичай вважаються сумнівними, оскільки немає жодних археологічних доказів доісторичного заселення Фолклендів. Південна Джорджія та Південні Сандвічеві Острови не мають постійних мешканців. Фолклендські острови історично мають переважно британське населення та культуру, відмінну від культури материкової Південної Америки. У 1982 році між Аргентиною та Великою Британією сталася запекла війна за володіння островами, і попри географічну близькість, жителі Фолклендів наразі не бажають асоціюватися з Південною Америкою.

Острови Принца Едуарда розташовані між Африкою та Антарктидою і є територією Південно-Африканської Республіки, африканської країни.