Гіаци́нт Рі́ґо (, ; 18 липня 1659, Перпіньян, Франція — 27 грудня 1743, Париж) — французький художник каталонського походження, найвизначніший портретист епохи Людовіка XIV. Малював як офіційні, репрезентативні, так і неофіційні портрети. Залишив декілька релігійних композицій. Видатний представник французького бароко.
Біографія Народився в Перпіньяні. В хрестини отримав дуже довге ім'я (Hiacint Francesc Vathias Pere Martyr Andreu Joan Rigau). В історію мистецтв увійшов під ім'ям у французькій фонетичній формі — Іасент Ріго, бо працював у Парижі і Версалі.
З 1681 року оселився в Парижі. Навчався в Академії. У 1682 році за визначні успіхи в живопису отримав Римську премію, вищу нагороду учня.
З 1700 року член Академії, з 1710 року її професор, з 1733 року — директор.
Помер у Парижі.
Загальна характеристика художньої манери
Необхідність писати можновладців і нобілей, примусила художника укладатися в загально прийняті норми, канони парадного портрету, що були вироблені до нього і які він підтримував. Звідси розкішні перуки, величні пози осіб, позбавлених величі в житті і особистої значущості, пишні костюми посадовців, розкішна драперія майже в кожнім портреті.
У Ріго перш за все треба дивитися на обличчя моделей, що розкажуть про портретованого найбільше. Бо багата драперія і розкішний колорит слугують для репрезентивних цілей, це барокове тло, барокове середовище доби. В обличчях він зберігає правдиву лінію реалізму, що йде від портретистів Іспанії, не лестивших моделям-можновладцям, реалізму художників північної Італії (сучасника Ріго Вітторе Гісланді та ін.). Він не робив привабливою непривабливу модель.
Важливою особливістю віртуозних портретів Ріго була здібність відтворення в гравюрі без втрати повноцінних мистецьких якостей. Портрети в гравюрі лише втрачали кольори, а не характеристики моделей. Завдячуючи портретам Ріго, можна побачити зовнішність багатьох колег майстра — художників Себастьяна Бурдона, П'єра Міньяра, гравера П'єра Древе, вченого секретаря Французької Академії наук Фонтенеля.
Гравюри з портретів Іасента Ріго
Портрети колег
Жіночі портрети Ріго
Релігійні композиції Ріго
Королівські особи
Примітки
Джерела Claude Colomer: La famille et le milieu social du peintre Rigaud. Éditioin Sinthe, Perpignan 1973 (Connaissance du Roussillon; 2). Stéphan Perreau: Hyacinthe Rigaud (1659—1743). Le peintre des rois. Nouvelles Presses du Languedoc, Montpellier 2004, ISBN 2-85998-285-X. Гос. Эрмитаж. Картинная галерея, каталог 1, Л, «Аврора», 1976