Числі́вник — самостійна частина мови, що позначає кількість предметів або їхній порядок при лічбі та відповідає на питання скільки?, котрий?
Числівники за значенням поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні бувають збірні, дробові, неозначено-кількісні і власне кількісні.
Українські числівники змінюються за відмінками, деякі — за родами та числами.
За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні числівники означають одне число або кількість і відповідають на питання «скільки?» (три, одинадцять, тридцять чотири, семеро, три восьмих). Питомою ознакою кількісних числівників є те, що більшість з них (за винятком слів один, тисяча, мільйон і вище) не мають числа і родових форм. Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі та відповідають на питання «котрий?», «котра?», «котре?», «котрі?» (третій, одинадцята, тридцять четверте, двадцяті). З граматичного погляду, порядкові числівники ближчі до прикметників і мають спільну з ними словозміну.
В українській мові Українські числівники за способом утворення поділяються на прості, складні й складені. Простий числівник має один корінь. Складний числівник має два корені. Складений числівник складається з кількох слів.
Історія
Числівник у праслов'янській і давньоруській (давньоукраїнській) мовах був семантичною (назви чисел), а не граматичною категорією. Граматично слова були прикметниками, що відмінялися за родами й відмінками (а також за числами) і сполучалися з іменником в однині (), двоїні (, також ) або множині (, ).
Слово змінювалося і за родами, і за числами. Парадигма відмінювання його було аналогічною парадигмі займенника . Форми двоїни і множини вживали рідко.
Відмінок Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід Однина Двоїна Множина Однина Двоїна Множина Однина Двоїна Множина Називний Родовий Давальний Знахідний Орудний Місцевий
Слово узгоджувалося з наступним іменником ().
Прикметник змінювався за родами (), як і (), перші були формами чоловічого, другі — жіночого та середнього роду (цим дещо відрізнялися від сучасних українських форм).
Прикметники також мали родові форми (), причому перші форми були формами чоловічого, другі — жіночого та середнього родів.
Прикметник відмінювався як форма двоїни займенника: називний у нього збігався зі знахідним, родовий — з місцевим, а давальний — з орудним. Прикметник відмінювався як форма множини іменника з основою на *-ĭ (аналогічно ), — як форма множини іменника з основою на приголосний (аналогічно ).
Відмінок Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід Називний Родовий Давальний Знахідний Орудний Місцевий
Після вживалися форми називного відмінка двоїни (). Після — вже форми множини (), що узгоджувалися з ними в роді. Відмінювалися у цих сполученнях обидва складових. Сучасні слов'янські мови зберегли родові форми числівників «один» і «два» (один, одна, одне, одні, два, дві), але в сучасній українській форма середнього роду числівників два і оба збігається не з формою жіночого, а з формою чоловічого. Числівники «три» і «чотири» втратили рід у всіх слов'янських мовах, причому для першого словенська мова зберегла лише форму чоловічого (trije), інші — форму жіночого та середнього (, , , ), для другого форма чоловічого залишилася тільки в російській мові (четыре), у решті слов'янських мов узвичаїлися форми жіночого та середнього (, , , , , ).
Слова для позначення чисел від 5 до 10 були вже іменниками. З огляду на особливості відмінювання 5-9 були жіночого роду, які відмінювалися як звичайні іменники з основою на *-ĭ (аналогічно ) і були близькі за значенням до сучасних «п'ятірка», «шістка», «сімка», «вісімка», «дев'ятка». Після них вживався родовий відмінок множини (). Відмінювалася у цих сполученнях лише перша частина (). Числа від 11 до 99 позначалися комбінацією простих числівників: одинъ на десѧте («11»), дъвадесѧти («20»), пѧть десѧтъ («50»). Називний Родовий Давальний Знахідний Орудний Місцевий
Сучасні форми шість, сім пояснюються переходом -е- у закритому складі в «новий ять», а далі в -і-. Форма вісім утворилася від виникненням протетичного в- і вставного -ь- (що потім перейшов в -е-, «новий ять» і -і-), зникненням редукованого -ь. Окрім того, з'явилися паралельні форми родового, давального і місцевого відмінків на -ьох, -ьом, а форма орудного змінилася під впливом аналогічної відмінкової форми числівників три, чотири.
Слово було іменником, близьким до значення «десяток/десятка» і в своїй парадигмі поєднувало ознаки іменника чоловічого роду з основою на *-ŏ () та іменника жіночого роду з основою на *-ĭ (). Відмінок Однина Двоїна Множина Називний Родовий Давальний Знахідний Орудний Місцевий
У східних слов'ян замість четыредесѧть поширилося не пов'язане морфологічно з іншими числівниками слово («40»), а замість — . Вони відмінювалися як іменники з основою на *-ŏ.
Слово съто було іменником середнього роду і також відмінювалося аналогічно іменникам на *-o.
Відмінок Однина Двоїна Множина Називний Родовий Давальний Знахідний Орудний Місцевий
У сучасній мові відмінювання слів сорок, дев'яносто і сто значно спростилося: вони мають лише дві відмінкових форми (сорок/сорока, дев'яносто/дев'яноста, сто/ста).
Вищі розряди
Числа до 1000 позначалися комбінацією сотень, десятків і одиниць: дъвѣстѣ («200», слово съто тут стоїть у двоїні), трисъта («300», слово съто стоїть уже в множині), пѧть сътъ («500»).
Слово тысѧча було іменником жіночого роду і відмінювалося як іменники з основою на *-a. Воно досі зберегло своє іменникове відмінювання і належить до жіночого роду.
Унаслідок занепаду двоїни, з XV—XVI ст. форми множини стали вживатися також при числівнику два (але зі старим наголосом двоїни — два бр́ати), а під впливом конструкцій з два — чотири узгодження поширилося також на вищі назви чисел, але тільки тоді, коли числівник стояв у формі непрямого відмінка (сучасне п'ять слуг, але п'яти слугам). Це викликало також морфологічне вирівнювання і поруч форм давального-місцевого-родового типу п'яти (за зразком трьом-двом тощо) постали форми типу п'ятьом, п'ятьох (з XVI ст.). Отже, зі зникненням категорії двоїни з родовим відмінком стали вживатися іменники після числівників «два», а потім і «три», «чотири» (два слова, три жінки, чотири штуки). У чоловічому роді замість закінчення -а вживається закінчення множини -и (-і), але наголос зберігається як у родового відмінка або колишньої двоїни (два чолові́ки, три бра́ти, чотири си́ни при формах множини чоловіки́, брати́, сини́).
В орудному відмінку за аналогією з формою двоїни (двома) нова форма типу п'ятьма (замість старої пятью) стала єдиною можливою. Унаслідок цих змін, властивих тільки назвам чисел, витворилася для таких слів окрема система відмінювання і синтаксичних зв'язків, що дає можливість говорити про числівник як окрему частину мови. Але ці процеси не закінчені, і такі слова, як «тисяча» або «мільйон» і далі зберігають властивості іменника.
Порядкові числівники Порядкові числівники не відрізнялися від прикметників. Вони утворювалися від кількісних (). Винятком є («перший») і («другий»). Від цих коротких форм утворювалися повні, аналогічно повним формам прикметників: доданням вказівних займенників (). Відмінювалися як повні прикметники твердого типу (аналогічно ), а — як повні прикметники м'якого типу (аналогічно ). При відмінюванні складених порядкових числівників відмінювалася тільки перша частина: .
Слово пізніше утворило форму вищого ступеня («більш перший»), від якого й походить сучасне . Давня основа збереглася у словах первісний, первинний, первенець, первісток тощо. Щодо , воно надалі витіснилося колишнім займенником другий, а давній корінь *vъtor- зберігся у словах півтора, півтори (від , буквально — «половина другого», «половина другої»), вівторок (від , буквально — «другий день тижня»), вторувати, вторити («співати або казати другим»), повторювати, повторяти («робити другий раз»), вторинний. Дробові числівники Відмінювання багатьох дробових числівників було аналогічне відмінюванню іменників. Числівник відмінювався як іменник з основою на *-ŭ, числівники і — як іменники з основою на *-ĭ, числівники і — як іменники з основою на *-ā.
Збірні числівники Збірні числівники рідко трапляються в давньоруських пам'ятках, тому відновити систему їх відмінювання утруднено. Найуживанішими були , а такі як відмічені в незначному числі випадків.
Нечисленні приклади свідчать про те, що вони почасти відмінювалися як іменники, почасти як займенники. Вони мали форму числа, що узгоджувалися з іменником: («подвійне нарікання») ; . Пам'ятники писемності відбивають таку особливість збірних назв, як вживання їх у ролі іменників, насамперед це стосується слів : .
Слово одні мовознавці тлумачать як займенник, другі — як кількісний числівник, треті — як збірний. Така розбіжність у визначеннях пов'язана з семантикою і вживанням цього слова. Зв'язок цього слова зі збірним числівниками полягає в тому, що виникнення його нових форм йшло під впливом збірного числівника Собирательные числительные и их история.
У сучасній мові вони втратили окреме відмінювання, форми непрямих відмінків у них збігаються з формами кількісних числівників (двоє — двох тощо).
В англійській мові Англійський числівник — морфологічно незмінна частина мови. Залежно від текстового регістру, дискурсу кількісні числівники можуть позначати точну, неточну, невизначену кількість, а у складі фразеологізмів — десемантизуватися та спустошуватися. Порядкові числівники англійської мови — носії квантитативно-квалітативної семантики, що в умовах контексту набувають додаткових оцінних значень. Спільну з числівниками функцію кількісних атрибутів виконують лічильні слова, вимірювачі.
Див. також Відмінок в українській мові
Джерела
ftp://lib.sumdu.edu.ua/Books/Shvachko.doc ftp://lib.sumdu.edu.ua/Books/Zasobu%20kvantufikacii.rar http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/2753/3/chisl.doc
Посилання
Примітки