Тиса

Ти́са (; ; ; ) — річка, найбільша ліва притока Дунаю (басейн Чорного моря). Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини та Сербії, частково державним кордоном між Україною та Румунією та Угорщиною, а також по кордону між Словаччиною та Угорщиною.

Характеристика Довжина річки — 966 км (у межах України — 201 км), від витоку Чорної Тиси — 1015 км. Площа басейну — 157 тис. км² (у межах України — 12,732 тис. км²).

Утворюється злиттям Чорної Тиси та Білої Тиси за 4 км вище міста Рахова.

На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на південно-західних схилах Українських Карпат і на Закарпатській низовині.

Площа басейну річки Тиса та середній стік (період 1946—2006) за країнами: Країни Басейн за країною Стік за країною (км2) (%) (м3/s) (км3) (%) 12,732 8,1 221 7 26,6 72,62 46,2 468 14,8 56,4 15,247 9,7 90 2,8 10,8 46,213 29,4 47 1,5 5,7 10,374 6,6 4 0,1 0,5 Басейн річки Тиси 157,186 100 830 26,2 100

Долина до села Великого Бичкова V-подібна (ширина 100—200 м), на окремих ділянках ущелиноподібна (ширина 30–50 м). Далі тече вздовж гір Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3–5 до 8–9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (Хустські ворота, ширина долини тут зменшується до 1,3–1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину.

Заплава у верхів'ї відсутня або представлена вузькою (30–60 м) смугою, нижче — часто одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5–2 км); є обваловані ділянки, річище у верхів'ї звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами. При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її досягає 150—170 м (подекуди 260 м). Похил річки — 1,2 м/км.

Живлення переважно снігове та дощове; виникають високі паводки. 40 % річного стоку припадає на весняний період.

Льодоутворення — з першої половини грудня (забереги, сало, шуга), льодостав нестійкий; весняний льодохід у березні, бувають затори.

Гідрологічні пости: біля Рахова (з 1949), Ділового (з 1913), Великого Бичкова (з 1945), Тячева (з 1942), Хуста (з 1946), Вилка (з 1886), Чопа (з 1950).

У межах України Тису використовують для водопостачання, рибництва, рекреації. Річковий басейн Тиси має виняткову природоохоронну та екологічну цінність завдяки наявності унікальних прісноводних водно-болотних екосистем, 167 великих озер-стариць і понад 300 водно-болотних угідь. Природоохоронні території в українській частині басейну Тиси займають близько 1600 км², що становить понад 12 % площі Закарпатської області.

На берегах річки Тиса розташовані міста: Рахів, Тячів, Хуст, Чоп (Україна); Сігету-Мармацієй (Румунія); Домбрад, Токай, Сольнок, Сегед (Угорщина).

У 1973 році в Угорщині на Тисі було створено водосховище Тиса ().

Основні притоки

Праві Апшиця, Косівська, Шопурка, Тересва, Дербачка, Теребля, Ріка, Боржава (в межах України); Лаборець (разом з Ужем), Бодрог (разом з Латорицею), Слана, Горнад, Егер, Загіва.

Ліві Сільський Потік, Білий, Батар, а також потоки Квасний і РадомирЭ. А. Лазаренко По вулканическим Карпатам: Путеводитель, — Ужгород: Карпати, 1978. — 96 с., ил., 16 л. ил. (у межах України); Вішеу, Іза, Самош, Кереш, Муреш, Бегей.

Назва Назву пов'язують з деревом тис, яке в давнину рясніло тут. Також український дослідник Валентин Стецюк виводить назву з булгарського слова «таса» — «чиста». У давньоримських джерелах Тиса відома під назвами — Tissus, Tisia, Pathissus.

У Плінія давньогрецькою річка називалася Патісс (Πάθισσος). У низці творів XIX і XX століть трапляється написання назви річки «Тисса» (з двома «с», наприклад, у Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона, у зведеннях боїв у Другій світовій війні та у фільмі 1958 року «Над Тиссою»).

У старих англійських джерелах вона може називатися Theiss, за назвою річки німецькою . Італійською мовою вона відома як «Tibisco», а в старих французьких джерелах (як, наприклад, у зв'язку з морськими битвами на Дунаї між Османською імперією та Габсбурзькою імперією у XVIII та XVIII століттях) річку найчастіше називали «Tibisque».

Тваринний світ Тиса має багатий і різноманітний тваринний світ. Понад 200 видів птахів мешкають у пташиному заповіднику Тисафюред. Заплави вздовж річки можуть похвалитися великою кількістю різноманітного рослинного і тваринного світу. Зокрема, щорічне «цвітіння» Тиси вважається місцевим природним дивом. Цвітіння приваблює величезну кількість комах, що є добре відомим видовищем.

У вересні 2020 року у річці були виявлені колонії велична моховатка.

Навігація Тиса судноплавна на більшій частині своєї течії. Річка відкрилася для міжнародного судноплавства лише нещодавно; раніше Угорщина розрізняла «національні річки» та «міжнародні річки», вказуючи, чи допускалися туди неугорські судна, чи ні. Після вступу Угорщини до Європейського Союзу ця відмінність була скасована, і судна були допущені на Тису в її угорській частині.

Умови судноплавства змінюються залежно від обставин: коли річка повноводна, вона часто є несудноплавною, так само як і під час сильної посухи.

ГЕС На річці розташована ГЕС Kisköre.

Галерея

Див. також «Тиса» — політична партія в Угорщині 13121 Тиса — астероїд, названий на честь річки. Інцидент у Бая-Маре призвів у 2000 році до зараження річки ціанідом. Токайський виноробний регіон на берегах Тиси — одна з пам'яток Всесвітньої спадщини. «В ім'я Тиси» — документальний фільм 2021 року про екологічні проблеми Тиси.

Примітки

Література Біорізноманіття території межиріччя Тиса-Тур: оцінка сучасного стану та заходи зі збереження: [монографія / С. О. Афанасьєв, О. М. Лєтицька, О. І. Станкевич-Волосянчук та ін.] ; наук. ред. Р. Я. Кіш, С. О. Афанасьєв, О. І. Станкевич. — Ужгород: РІК-У, 2017. — с. 172 — ISBN 617-7404-17-9 Ефективність протипаводкового захисту в басейні р. Тиса Закарпатської області: монографія / В. А. Сташук, Л. Ф. Кожушко, І. І. Овчаренко; Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. — Херсон: Грінь Д. С., 2013. — с. 235: рис., табл. — Бібліогр.: с. 191—212. — 400 прим. — ISBN 978-617-7123-46-9 / Г. І. Швець. — К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1957. — с. 192

Ресурси поверхностных вод СРСР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 1. Западная Украина и Молдавия / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — с. 245

Посилання