Косте́л Свято́ї Трі́йці — парафіяльний римо-католицький храм у місті Любомлі Волинської області України, найдавніша (серед збережених до нашого часу) римо-католицька культова споруда на ВолиніОстапюк О. З історії костелу Святої Трійці в місті Любомль… — С. .. Костел належить до Луцького деканату Луцької дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні.
Перший костел у Любомлі був дерев'яним, збудував його король Владислав II Ягайло у 1409 році на честь Святої Трійці. Вже в 1412 році замість дерев'яного Ягайло збудував новий мурований Троїцький костел в готичному стилі. Костел неодноразово горів та перебудовувався. З 18 століття храм набув барокового вигляду і більше не перебудовувався, лише періодично проводились ремонти. Найбільших втрат костел зазнав у 1945-1980-тих роках. Протягом цього періоду було викрадено мідну бляху з покрівлі, розграбовано всі захоронення у підземеллі храму, розібрано бабинець і бічну каплицю, прибудовану до 500-річчя костелу, знищено фреску з розп'яттям у ніші на зовнішній стороні вівтаря. Усі книги та документація були спалені. Орган та вівтар були розбиті і знищені. Богослужіння відновлені з 1992 року.
Храм, споруджений у 1412 році, та дзвіниця, збудована у 1764 році, є пам'ятками архітектури та містобудування національного значення. Охоронний номер у комплексі № 133/0, охоронний номер костелу № 133/1, дзвіниці № 133/2.
Історія костелу
15—17 століття
Спорудження костелу пов'язане з польським королем Владиславом II Ягайлом, який неодноразово відвідував Любомль. Територія навколо міста була оточена великими лісовими пущами, де король часто проводив своє дозвілля, полюючи на звірину. У 1409 році він побудував тут дерев'яний парафіяльний костел Святої Трійці для місцевих католиків. Описуючи період підготовки війни Польщі з Тевтонським орденом хрестоносців, польський історик Ян Длугош детально інформує у своїх працях про приїзди польського короля в Любомль і дає першу згадку про побудову костелу в місті Любомль. Він відзначає, що:
У 1412 році замість дерев'яного король Ягайло збудував новий мурований костел в готичному стилі під тою ж назвою Святої Трійці. Храм був збудований на невеликому пагорбі у північній частині укріпленого міста. На північ від нього майже одразу починався оборонний вал і рів. Костел був розрахований і для оборони міста, про що свідчать два круглі вікна на північній стіні. До нас не дійшли відомості про тих, хто будував храм, відомо лише з літописів, що знаним у ті часи був Гайль — маляр і священик одночасно. Він виконував замовлення короля Владислава II Ягайла. Можливо, він і був тим майстром, який прикрашав костелЛюбомль.ком. Костел Святої Трійці (процитовано 11 лютого 2010 року).
Як фундатор костелу Ягайло у 1412 році наділив його своїми привілеями. Ще через два роки в Красноставі 16 серпня 1414 року король надав любомльському костелу додаткові пожалування на утримання плебана, слуг костельних та інші потреби навічно.
У 1552 році храм був освячений холмським єпископом Якубом Уханьським.
Прибутки любомльського костелу і його плебана польський король Сигізмунд III пізніше підвищив своїм привілеєм, даним у Варшаві 20 серпня 1599 року. У цьому привілеї згадується і шпиталь, який здавна існував при храмі.
Не завжди відносини між римо-католиками Любомля, іншими конфесіями та міською владою були задовільними. Після прийняття унії, вже на початку 17 століття, свій буйний характер показав Холмський канонік і декан, він же Любомльський плебан Каспер Мистковський. Наприклад, 21 червня 1607 року Любомльська міська управа скаржилася на плебана Мистковського, його вікарія, бакалавра і слуг за те, що вони вночі напали на міських сторожів і одному з них, Роману, нанесли рани, внаслідок чого він навіть не зміг з'явитися в суд, і пред'явили суду палаш, віднятий у патера. Скаржилися на плебана і євреї за те, що він нападав на їхні будинки, виламував двері і наносив побої їхнім близьким. У 1620 році жителі одного з містечок, не витримавши напруги, вбили Каспера Мистковського.
У скарзі від 29 липня 1638 року любомльські міщани скаржилися в суд вже на іншого ксьондза, Севастіана Андришевського, за несправедливе стягнення десятини. Греко-католицький єпископ Яків Суша писав, що деякі плебани, принісши неправдиву присягу по десятинній справі, раптово померли. Це сталось і з любомльським плебаном Андришевським.
Частина ксьондзів Любомльського костелу мала авторитет і була відома за межами округи. У Холмських гродських книгах згадується в 1647 році плебан костелу в місті Любомль Микола Свірський, який в той час займав також посади суфрагана Холмського, каноніка, вікарія з духовних справ, генерального офіціала Холмського і королівського секретаря.
18-19 століття Костел неодноразово горів і перебудовувався. У 1731 році до нього із західного боку було добудовано ще один об'єм. Загалом, з 18 століття храм набув барокового вигляду і більше не перебудовувався, лише періодично проводились ремонти.
Головною святинею костелу був чудотворний образ Божої Матері з Дитятком, також відомий під назвою ікони Божої Матері Любомльської. У документах ікона вперше згадується у 1750 році.
При храмі знаходилось кладовище. У 1764 році поруч з костелом за кошти воєводи Волинської, старостини Любомльської Антоніни Жевуської була побудована дзвіниця. Вона мала три дзвони. Дзвонили перед всіма молебнями, на свята і при похоронах.
У візитації 1799 року, в якій описується костел, розповідається, що на передньому фасаді храму були розміщені дві глиняні таблиці, вкриті зеленою поливою. На тій, що вище, напис: «IN DOMINI IBIMUS», а на другій нижній — «CANTATE DOMINO CANTIEUM NOWUM». Це були два фрагменти одного напису, який приблизно перекладається так: «В оновленому Домі Божому вознеси хвалу Господу». Всього у храмі було 5 вівтарів. За результатами візитації декана у 1715 році записаний орган на вісім регістрів, що стояв на музичних хорах, які спирались на два муровані стовпи.
При любомльському костелі існувало Рожанцьове братство, засноване старанням суфрагана Холмського, Любомльського пробоща Свірського. Це братство не мало ніякого декрету на заснування, ні окремої фундації, а традиційно поповнювалось із внесків від ксьондзів, шляхти і міщан.
Крім пробоща і промотора до костельного штату належали органіст, ризничий і сторож. Згідно з документами за 1799 рік парафія мала у своєму складі одне містечко і 30 сіл. Парафіян налічувалось 1681 осіб. Річні витрати промотора на діяльність костелу в 1799 році становили 2203 злотих.
Під час пожежі у 18 столітті згоріло приміщення костельного шпиталю, яке розміщувалось по вулиці Матвіївській. Раніше у ньому мешкали вбогі, які мали при шпиталі сад і город, до 7 осіб. Більше приміщення шпиталю не відбудовувалось.
На північ від костелу стоїть споруджений у 18 столітті мурований стовп з нішею, у якій раніше перебувала фігура святого Яна Непомука.
У збірці документів костелу наприкінці 18 століття зберігались оригінали 5 візитацій та інші документи, але всі тільки за 18 століття.
До власності костелу здавна відносилось село Бір (нині Бірки), до обов'язків жителів якого входило багато повинностей. У 1841 році це село було забране від костелу російською владою і селяни стали державними.
Станом на 1884 рік храм мав 3562 парафіян.
20—21 століття
У 1908 році кількість парафіян становила 5262 особи.
У жовтні 1910 року розпочався ремонт костелу, в період підготовки до святкування його 500-річчя. У 1912 році у святкуванні брали участь біскуп і 12 ксьондзів. На згадку про цю дату до північної стіни була прибудована капличка з написом та виготовлено ювілейний медальйон, який жінки носили на шиї разом з іншими прикрасами.
У 1918 році, в період австро-угорської окупації, Любомльський магістрат замовив у Празі серію марок з видами Любомля. На двох з них зображено костел Святої Трійці.
За період з Першої світової війни кількість парафіян при костелі значно зменшилась. Так, у 1931 році 1552 віруючих, а станом на 1935 рік — 2000. До парафії, окрім Любомля, ще належали 52 населених пункти, які розташовані на теренах сучасного Любомльського та Шацького районів.
16 липня 1944 року, ще до визволення міста від німецьких загарбників Червоною Армією, ксьондз Стефан Ящембський виїхав в Польщу, і костел залишився без господаря. Ксьондз забрав з собою чудотворний образ Божої Матері Любомльської, основні документи, книги і частину начиння.
Після 1945 року радянська влада пристосувала святиню під склад солі. Орган і вівтар були розбиті і знищені. Документація і книги, які не зміг вивезти ксьондз Ящембський, були передані в церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Після закриття цієї церкви в 1961 році за вказівкою райкому комуністичної партії весь архів церкви і костелу був вивезений пожежниками за місто і спалений. Все це робилось під пильним наглядом і жодного документа не можна було врятувати.
Згідно з Генеральним планом забудови міста кінця 1940-х років у костелі мав розміщуватись музей.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 29 березня 1956 року № 320 і повторною постановою Ради Міністрів від 24 серпня 1961 року № 970 костел і дзвіниця взяті під охорону держави.
Приблизно на початку 1960-тих років сіль із храму була вивезена. У 1967 році у костелі розпочала реставраційні роботи Львівська міжобласна реставраційна майстерня. Але ця реставрація закінчилась тим, що була знята вся мідна бляха з покрівлі і викрадена. Місцеві жителі зайнялись пошуком скарбів. У вівтарній частині було пробито отвір у підземелля і розграбовано всі захоронення. Під час так званої «реставрації» було знято з сигнатурки дзвін з написом «JULIA», його розбили і поділили між собою, думаючи, що він із срібла. Було повністю розібрано бабинець і капличку, прибудовану в честь 500-річчя костелу, розбиті дві керамічні плити з написом на фасаді. Після цих варварських дій місцевий краєзнавець Дмитро Остапюк звернувся до прокуратури. Була відкрита кримінальна справа, частина псевдореставраторів була засуджена. Про це писала республіканська преса. Д. Остапюку вдалося зібрати частину речей з костелу і передати пізніше у створений Любомльський краєзнавчий музей. Ним же зроблено обміри підземелля і зафіксований підземний хід у південному напрямку.
У 1971 році затверджені рішенням облвиконкому межі охоронної зони. Проте, всередині була відкрита столярна майстерня і всі відходи зсипали в підземелля.
З 1971 по 1976 роки в костелі знову проводились реставраційні роботи. Були виготовлені круглі з свинцевою основою сотові вікна, замінені вхідні двері, зроблено бетонне склепіння і покритий бляхою дах. Разом з тим, була знищена фреска з розп'яттям у ніші на зовнішній стороні вівтаря.
У 1980 році там було заплановано відкрити спортивний зал, але справу не було доведено до кінця.
Після здобуття Україною незалежності, а саме у 1992 році, споруду повернули громаді римо-католиків Любомля, і тепер нею опікуються отці-францисканці з Ковеля. Тоді у костелі проводилися ремонтні роботи, зокрема, були замінені вікна і підлога. 14 червня 1992 року, на престольний празник Пресвятої Трійці, храм був освячений ксьондзом з Луцька Людвігом Камілєвським.
2 червня 1996 року в Любомль прибула копія чудотворного образу Матері Божої ЛюбомльськоїPielgrzymki. Galeria fotografii. // Rymacze. Królewska wieś na Wołyniu (пол.)Pielgrzymki. Galeria fotografii. // Rymacze. Królewska wieś na Wołyniu. . За кошти парафії села Поліхна Красницького повіту Люблінського воєводства, де нині зберігається оригінал ікони, виготовлено для любомльського храму три вівтарі.
Костел належить до Луцького деканату Луцької дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні. У наш час (2011 рік) кожної неділі та на великі свята у храмі проводяться богослужіння, які супроводжуються грою на електронному органі.