Юлія Шнайдер, відома як Уляна Кравченко (18 квітня 1860, Миколаїв,  — 31 березня 1947, Перемишль) — українська учителька, письменниця, активістка українського жіночого руху, перша на західній Україні поетеса, чиї твори стали популярнимиhttp://bibrka-city.in.ua.

Життєпис Народилася 18 квітняза іншими даними 16 квітня → Див. за іншими даними 16 квітня 1860 року в м. Миколаїв, нині Львівська область, Україна (тоді Австрійська імперія) в родині повітового урядника, німця за походженням. Батько Юліус Шнайдер (), зокрема, служив повітовимЯнишин Б. М. Кравченко Уляна… — С. 274. канцеляристом у Миколаївському повіті, зокрема, 1866 рокуHandbuch des Galizisches provinzial-handbuch für das jahr 1866 . — Lemberg : aus der k. k. galiz. Aerarial-Staats-Druckerei, 1866. — S. 49. за даними Б. Янишина — комісаром, вочевидь, помилково; помер, коли Юлії минуло 10 років. Мати — Юлія Лопушанська, донька священика УГКЦ. Виховувалась у родині вуйка — судового радника О. Лопушанського.

Початкову освіту Юлія здобула вдома (вчителька німкеня, котра часто «по лекції» говорила з ученицею про літературу). Потім Шнайдер навчалася у Львівській учительській семінарії (1877—1881). Після її закінчення вчителювала у школах Львівщини, зокрема, у Бібрці до 1884-гоТекстова копія офіційного сайту м. Бібрка: Бібрська СЗШ І-ІІІ ступенів. В тому ж році переведена до сусіднього села Стоки, де у недобудованому приміщенні школи пропрацювала кілька місяців, а потім за протекції Івана Франка переведена до Львова.

У Львові її «звинуватили» у прихильності до фонетичного правопису (на противагу офіційному етимологічному) і в популяризації ідей Франка, через що звільнили з роботи.

Деякий час потому працювала вчителькою в родині поміщика з села Руденко під Львовом, потім — два роки в селі Долішній Лужок на Дрогобиччині, де одружилася з місцевим шкільним вчителем, народила доньку і сина. У 1888–1920 років працювала у селі Солець на Дрогобиччині з невеликими перервами.

З 1920 року жила і працювала у Перемишлі Олесь Старовойт. «Український історичний календар». Львів, вид-во «Каменяр», 1992 , де й померла 31 березня 1947 році, та похована.

Творчість Після виходу 1885 року першої збірки «Prima vera», підписана ще справжнім прізвищем і виразно позначеної впливом поезії Франка, юна поетеса здобула чималу популярність серед читачів.

1891 року вийшла друком поетична збірка «На новий шлях» під псевдонімом Уляна Кравченко, де вміщено вірші, насичені громадсько-політичними та патріотичними мотивами, закликами до жінок-сучасниць щодо активної участі у житті суспільства.

Надалі понад два десятиліття її поезії виходять друком у різних часописах, журналах, альманахах, антологіях («Зоря», «Літературно-науковий вістник», «Дзвінок», «Житє і слово», «Руслан» та ін.). Окремими виданнями її книги, адресовані головно для дітей та юнацтва, появляться у 20-30-х роках ХХ ст., зокрема «Проліски», «В дорогу» (обидві 1921), «Лебедина пісня» (1924), «Шелести нам, барвіночку» (1932). Одночасно поетеса видає і третю збірку віршів «В житті є щось» (1929) та «Вибрані поезії» (1941), у яких суттєво домінують, за авторським окресленням, інтимні ліричні зізнання, пейзажно-настроєва лірика, наскрізними є мотиви туги за щастям, тривожне, тремке побивання-співчуття за простолюд у його змаганні з життєвими негараздами, а також громадянсько-патріотичні інтонації, в яких пульсують ідеї об'єднання обох частин української землі в єдиній Українські державі.

Багата на заклично-патріотичні пасажі та громадянський пафос і майже не відома (через заборону) збірка «Для неї — все!» (1931), де вміщено поезії зі стрілецькими мотивами, як-от: «Під Крутами», «На стрілецьку нуту», цикл «З пісень летунів» та ін. Досі маловідомим залишається вірш Уляни Кравченко «Заповіт Митр. Йосифа Велямина Рутського» (1937). Окрім того, вона видала збірки поезій у прозі «Замість автобіографії» (1934) та «Мої цвіти» (1933), численні статті, автобіографічні нариси, оповідання, повістки, спогадові шкіци. Поетка здійснила численні переклади і переспіви з європейських поетів (Н. Ленау, А. Немоєвського, С. Пшесмиицького, А. Урбанського, Я. Каспровича), що мали значний вплив на формування естетичних уподобань і вдосконалення художньої майстерності самої письменниці та її сучасників.

Перший вінок У 1887 року у Львові в першому феміністичному альманасі України «Перший вінок», виданому Наталією Кобринською та Оленою Пчілкою, опубліковано 11 творів Уляни Кравченко:

Я не жалюсь. (Два сонети) «Я не жалюсь, що горе все стрічаю ..», с 23—24; «О, не жалюсь я! Я з терпіння болю…», с. 24. За много! (Три сонети): «Коли їх бачу, легких, мов з піни…», с. 142; «Коли їх бачу, як живуть в журбі…», с. 143; «І дума ся, мов рана, грудь болить…», с. 143—144. На новий шлях! («Куди, о, сестро, смілий лет звертаємо..»), с. 207—208. Думки* «Ох, аж в чужій, далекій сторонопйі…», с. 373—374, «Досить, мій отче, о досить недолі!..», с 374—375; «Лиш вічної борби, а не спокою…», с. 375—376. Не рвись в будуще. (Два сонети) «Чому так рано, пупінку дрожачий…», с. 417; «Сестричко, чом в життя весні вкриваєш». с. 417—418.

Вплив Франка За свідченням літературознавців, Іван Франко відіграв у формуванні творчої особистості Уляни Кравченко вирішальну роль. Так, Ю. Горблянський вважає, що класик вплинув і на формування провідного образу у творчості молодої поетеси, і стилістики політичної та філософсько-медитаційної творчості. Починаючи від її другої збірки, вплив Івана Франка вчувається у всій її поезіїЮрій Горблянський. «І хто кому натхненням був…» До 150-річчя від дня народження Уляни Кравченко//Каменяр (інформаційно-аналітичний часопис Львівського національного університету імені Івана Франка), № 4, квітень 2010. Багатий матеріал до цього дає опублікована епістолярна спадщина Кравченко і Франка.

Важлива частка рукописного архіву письменниці зберігається у фондах Літературно-меморіального музею Івана Франка Державного історико-культурного заповідника "Нагуєвичі"

Пам'ять На честь Уляни Кравченко названі: 6 курінь УПЮ-ок в м. Едмонтон (1951); 18 курінь УПЮ; вулиці у Львові, Миколаєві, Новому Роздолі, Стебнику, Трускавці, Сокільниках, Зимній Воді, Івано-Франківську, Коломиї, Бібрці та Перемишлі. Народний музей імені Уляни Кравченко і Миколи Устияновича у Миколаєві на Львівщині. 2010 року Бібрській ЗОШ було присвоєне ім'я Уляни Кравченко, а 2012 року в одному з класів школи, створено маленький куточок історичної пам'яті — музейну кімнату Уляни КравченкоБібрська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Уляни Кравченко. 3 грудня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році" в якій зазначається, урочисто відзначити на державному рівні у 2020 році "18 квітня - 160 років з дня народження Уляни Кравченко (справжнє ім’я та прізвище - Юлія Шнайдер) (1860-1947), письменниці, громадської діячки, активістки жіночого руху".

Бібліографія Поетичні збірки Prima vera (1885) На новий шлях (1891) В дорогу (1912) Проліски (1921) Лебедина пісня (1924) В житті є щось (1929) Шелести нам, барвіночку! (1932) Вибрані поезії (1941)

Спогади

Перший рік практики Із записок учительки

Аудіозапис

Уляна Кравченко. "Люблю..." Уляна Кравченко. "Під святий вечір": https://www.youtube.com/watch?v=-_omdzx2uMk

Основні видання Твори: повне вид. — Торонто: Накладом Козак, 1975. — 796 с. Вибрані твори. — К. : Держлітвидав УРСР, 1958. — 498 с. Вибране. — Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1956. — 174 с. На новий шлях: поезії. — 2-ге вид. — Коломия: Накладом «Заг. книгозбірні», 1928. — 48 с. Пам'яті друга: вірші в прозі, ст., спогади, листи. — Л. : Каменяр, 1996. — 246 с.— ISBN 5-7745-0371-2. Розгублені листочки. — Л. : Каменяр, 1990. — 79 с. Спогади учительки. — Коломия: Накладом «Заг. книгозбірні», 1936. — 314с. Кравченко У. На новий шлях: поезії / Уляна Кравченко. — 2-ге вид. — Коломия: Накладом «Заг. книгозбірні», 1928. — XV, 48 с. : портр. Кравченко У. Вибрані поезії / Уляна Кравченко. — Київ: Рад. письменник, 1941. — 157, 3 с. Кравченко У. Проліски: жмуток поезій для дітвори / Уляна Кравченко. — Перемишль: Накладом Нар. Базару, 1921. — 64 с. Кравченко, У. Хризантеми: повість / Уляна Кравченко.  - Чікаґо: Видавництво Миколи Денисюка, 1961.  - 413 с. Кравченко У. В житті є щось … : зб. поезій / Уляна Кравченко. — Коломия : Накладом ”Заг. книгозбірні”, 1929. – 160 с. Кравченко, У.  Хризантеми : повість / Уляна Кравченко ; упорядкування і переднє слово Віри Агеєвої.  - Київ : Либідь, 2019.  - 277, с. : іл., портр.

Примітки

Джерела та література Б. М. Янишин. Кравченко Уляна // М. В. Ващишин, Л. І. Міщенко. Кравченко Уляна // Жук К. Й. Уляна Кравченко // Література в школі. — 1960. — № 2. — С. 88—90. Царик Я. Талановита вихованка Каменяра // Дзвін. — 1990. — № 4.—С. 138—141. Скиба І. Уляна Кравченко — соратниця Каменяра // Слово і час. — 2006. — № 8. — С. 65—67. Коцюба О. Співачка рідного краю: до 135-річчя Уляни Кравченко// Вітчизна. — 1996. — № 5/6. — С. 119—121. Коцюба О. Захисниця «робочих людей» // Вітчизна. — 1981. — № 9 — С. 216—218. Коцюба О. Останнє побачення // Жовтень. — 1975. — № 8. — С. 82—86. Гетьман В. Ф. Уляна Кравченко і народна школа // Методика викладання укр. мови і л-ри: респ. наук.-метод, зб. — К., 1971. — Вип. 5. — С. 106—111. Дей О. Поезія, овіяна духом Франка // Вітчизна. — 1959. — № 2. — С. 201—203. Книш І. Три ровесниці, 1860—1960 : до 100-річчя народин У. Кравченко, М. Башкірцевої, М. Заньковецької. — Вінніпег: National publishers LTD, — 320 с. Кравченко Уляна (Шнайдер Юлія Юліївна) // Жінки України: біогр. енцикл. слов. / редкол.: М. А. Орлик (голов, ред.) [та ін.]. — К., 2001. — С. 223—224. — ISBN 966-651-002-2. Монастыренко Г. Ученица Каменяра // Радуга. — 1991. — N 12. — С. 141—142.

Посилання Уляна Кравченко (Юлія Шнайдер): primavera української літератури / З циклу "Ген українців" // ВІДЕО Кравченко Уляна // Блог присвячений Уляні Кравченко «Ви мені зовсім не сподобалися. Зріст зависокий, руки замалі, очі не блискучі» Уляна Кравченко. Сайт Миколаїв над Дністром Ярослав Грицак. Що нам робити зі своєю власною історією? (фрагмент про Уляну Кравченко)