Мико́ла Семе́нович Грице́нко (* , Тимченки, Сумська область, УРСР) — український поет, прозаїк, журналіст, громадський діяч. Заступник голови ГО «Сумське земляцтво в місті Києві» (з 2024). Член Національної спілки журналістів України, перший заступник голови Національної спілки письменників України (з березня 2024 року). Заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературних премій і конкурсів.

Життєпис Закінчив Козелянську середню школу (1979) та факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1984).

Після військової кафедри та отримання звання лейтенанта служив у збройних силах (1984-1986). Ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (10 червня - 2 серпня 1986).

Працював  у Сумському облтелерадіокомітеті: редактор радіомовлення, зав. відділом телебачення, головний редактор телебачення. Автор і ведучий багатьох популярних радіо й телепрограм (1986 – 1995).

Із 1995 року - представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Сумській області. Автор концепції розвитку телерадіомовного простору Сумської області.

У жовтні 1999 року  переїжджає до Києва, працює  в центральному апараті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення: керівник відділу центральних областей, начальник відділу зв’язків зі ЗМІ та громадськістю, головний редактор журналу «Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення» (1999-2012).

З 2012 по 2025 роки — президент благодійної організації "Фонд сприяння ініціативам газети «День».

Із 2020 року - провідний фахівець НВЦ «Грінченко-інформ» факультету журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

Літературна творчість

Довго кувати зозулі (оповідання для дітей) – Київ, Веселка (1993) Білий налив (поезії) – Київ, Український письменник (1994) Самар (оповідання, новели) – Суми, Собор (1998) Книжка (поезії) – Київ, Bona mente (2000) Голоси на вітрі (поезії) – Львів, Піраміда (2004) Живи добром ( документальна повість) – Запоріжжя, Дике поле (2009) Повернення дощу (поезії) – Київ, Альтерпрес (2010) Самар-і-я (повісті, оповідання, новели) – Київ, Ярославів Вал (2012) На зелених іконах дерев (поезії) –  Чернівці,  Букрек (2014) Лови/Love (поезії) – Київ, Ярославів Вал (2018) Колосінь (поезії) – Київ, Саміт-книга (2020) Кривава межа (документальна повість) – Київ, Дзеркало світу (2024) Волокна (поезії) – Київ, Саміт-книга (2025)

Автор тексту гімну міста Суми, гімну Сумського земляцтва (композитор і виконавець Валерій Козупиця)

Громадська діяльність 1987 – член Спілки журналістів СРСР,  з 1991 року -  Національної спілки журналістів України

1997 – голова правління  Сумського обласного об’єднання «Мистецький центр «Собор», який  став консолідуючою організацією митців краю, представників різних громадських осередків. Поруч із Центром у 2008 році  відкрито  пам'ятний знак «Сумка», який вирізняється оригінальністю та народністю. Автор ідеї та координатор спорудження – М. Гриценко, скульптор – О. Шевченко. Фінансування – Сумське земляцтво в м. Києві.

2000  – член Ради громадської організації «Сумське земляцтво в м. Києві», головний редактор альманаху Сумського земляцтва «Земляки». 2008-2012 рр – виконавчий директор Сумського земляцтва.  З 2024 року – заступник голови Сумського земляцтва.

2005 - 2015 – голова ГО «Недригайлівське земляцтво у місті Києві»

2001-2007 – співкерівник Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв  «Коронація слова»

2007-2009 – співкерівник, голова журі Всеукраїнського літературного конкурсу«Золотий лелека».

1993 – член  Національної спілки письменників України, відповідальний секретар Національної спілки письменників України (2019—2024), перший заступник голови НСПУ (з березня 2024).

2012-2025 – президент Благодійної організації «Фонд сприяння ініціативам газети «День»

2013 – член правління Асоціації діячів естрадного мистецтва України

2013 – співзасновник, член правління Громадської спілки «Творче патріотичне об’єднання «Музичний батальйон».

Відзнаки Лауреат всеукраїнських та міжнародних літературних премій

1993 – Міжнародний літературний конкурс «Гранослов» за збірку поезії «Білий налив»

2001 – Всеукраїнська Літературна премія імені Леоніда Глібова за поетичну збірку «Книжка».

2003 – Міжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця за публікації в журналі «Соборність»

2008 – Всеукраїнська літературна премія імені Олександра Олеся за поетичну збірку «Голоси на вітрі»

2011 – Всеукраїнська літературна премія «Гілка Золотого каштана» за поетичну збіпку «Повернення дощу»

2014 – Міжнародна літературна премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за збірку поезій «На зелених іконах дерев»

2021 – Всеукраїнська літературна премія імені Павла Тичини за збірку поезій «Колосінь»

Лауреат Всеукраїнських пісенних фестивалів

2002 – Родинної творчості «Мелодія двох сердець» – «Юності пора»

2002, 2008 – «Пісня року» – «Сумська мелодія», «Дві долі»

Примітки

Посилання

О. П. Столбін (2017). Гриценко Микола Семенович. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. —Процитовано 12 лютого 2023. Хто є хто на Сумщині 2005

Статті  в «Телекритиці». «Детектор-медіа» https://detector.media/authors/104/ Статті в газеті «День» https://day.kyiv.ua/profile/mykola-hrytsenko Статті в «Грінченко-інформ» https://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/category/blog/hrytsenko/ М Гриценко читає свої поезії, відео https://www.facebook.com/watch/?v=529912324324953 М. Гриценко «Поетичні майстерні» https://maysterni.com/user.php?id=5271&t=1&sf=1 М. Гриценко «Нові вірші» https://litgazeta.com.ua/poetry/mykola-hrytsenko-novi-virshi/#google_vignette М. Гриценко -  в школі https://rozrobki.at.ua/load/ukrajinska_literatura/mikola_gricenko_dovgo_kuvali_zozuli/35-1-0-5353

Література  Герасимчук В. Як символ безсмертя нації: Реценз. на кн.: Колосінь: Поезії. К.: Саміт-книга. 2020. 144 с.  Українська літературна газета.  2021. 30 липня . Дроздовський Д. «Той пропадає, хто зловлений»: Відгук на кн.: На зелених іконах дерев: Поезії. Чернівці. Букрек. 2014. 120 с. День. 2014. 20-21 червня . Жежера В. Музика втраченої батьківщини: Рец. на кн.: Гриценко М. Самар-і-я. Повісті. Оповідання. Новели. К.: Ярославів Вал, 2012. 384 с. Голос України. 2012. 20 жовтня. Жулинський М. Лови весняного короля – Відгук на кн.: Гриценко М. Лови/Love: Поезії.  К.: Ярославів Вал. 2018.  178 с. Літературна Україна.  2018. 14 червня. Ковалів Ю. Микола Гриценко на перехрестях творчих пошуків. Київ. 2024. №11–12. С. 169–173. Микола Гриценко – поет, прозаїк, публіцист. Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай ; Національна спілка письменників України. Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011.  С. 115. Петров Г. Третій Микола Гриценко. Панорама Сумщини. 1992, 3 груд.  П'ятаченко Сергій. Перепливти ніч: читаючи нову книгу Миколи Гриценка. Українська літературна газета, ч. 11 (379), листопад 2025. Українська літературна газета, ч. 11 (379), листопад 2025. Різник Л. Родова пам’ять: Рец. на кн.: Гриценко М. Самар-і-я. Повісті. Оповідання. Новели.  К.: Ярославів Вал, 2012. 384 с. Українська літературна газета. 2014. 25 квітня. Садівничий В. Шлях до себе: Рец. на кн.: Гриценко М. Книжка: Поезії. К.: Bona mente, 2000. 112 с. День.  2001. 20 березня. Сингаївський М. Воскресіння слова і трави: Рецензія на кн.: Гриценко М. Повернення дощу: Поезії. К.: Альтерпрес, 2010. 324 с.  Українська музична газета  2011.  №4. Хвостенко Г. Велике дерево Самару. Сумщина. 1998, 21 жовт. Чубур В. «… Я вчора був дощем» (про збірку М. Гриценка «Повернення дощу». Xpress. 2011. 18 серпня