Сансусі (, від ) — палац у Потсдамі, біля Берліна, колишня літня резиденція прусського короля Фрідріха II.

Загальні відомості Палац часто називають німецьким суперником Версаля. Хоча Сансусі збудований у скромнішому стилі Рококо та набагато менший, ніж його французький суперник, він широко відомий численними храмами і капризами у парку. Палац спроєктував Георг фон Кнобельсдорф між 1745 і 1747 роками з метою створення приватної резиденції, де король міг би відпочити від церемоній берлінського двору. Це підкреслюється й назвою палацу, що походить від французького словосполучення sans souci — «без турбот» — що показує, що палац є місцем відпочинку, а не центром влади. Фактично палац є великою одноповерховою віллою, він скоріше нагадує Палац Марлі, ніж Версаль. У палаці всього десять головних залів, він збудований на схилі пагорба з терасами в центрі парку. Особистий смак Фрідріха виявляється у дизайні та декораціях палацу, цей стиль отримав назву «Рококо Фрідріха». Сам Фрідріх дуже любив палац та називав його місцем, «що помре з ним». Проте через незгоду з місцем розташування палацу в парку, Кнобельсдорф був звільнений з посади керівника проєкту, і будівництво було проведене під керівництвом голландського архітектора Йоганна Боуманна.

Архітектурний ансамбль тут складався протягом ста років. Регулярний французький парк, що займає величезну площу в 287 га, прикрашений архітектурними спорудами 1744–1860 рр. відноситься до найвідоміших екземплярів садово-паркового мистецтва Німеччини. 1990 року палацовий комплекс Сансусі, який є видатним зразком архітектурної творчості та ландшафтного дизайну, був внесений у список Світової спадщини ЮНЕСКО.

Коротка історія

Палац за часів Фрідріха Великого 13 січня 1745 року  Фрідріх Великий видав указ про будівництво заміського будинку в Потсдамі. За його ескізами архітектор Георг Венцеслаус фон Кнобельсдорф створив проєкт майбутнього Сансусі. Кнобельсдорф запропонував Фрідріху звести цокольний поверх, обладнаний погребами, і перенести будівлю до самого краю верхньої тераси, щоб вона добре виглядало з «партеру», але Фрідріх відмовився. Йому було потрібно не представницька будівля, а затишний житловий будинок у стилі рококо, що відповідав би його особистим потребам, де б культура побуту поєднувалася з живою природою. За задумом Фрідріха палац Сансусі мав бути одноповерховим, а цоколем йому мав слугувати сам пагорб. Фрідріх відмовився від довгих сходів, із внутрішніх приміщень він хотів виходити безпосередньо на широку терасу, що веде в сад.

Фрідріх II брав активну участь в процесі будівництва всіх архітектурних споруд як з адміністративної, так і з художньої точки зору. Ескізи створювалися за заданим ним параметрам, до початку будівництва складався попередній кошторис витрат. Роботи починалися тільки з дозволу короля. Він втручався в усі справи і хотів знати все до дрібниць.

Через два роки після початку будівництва, 1 травня 1747 року, попри те, що ще не всі зали палацу були готові, відбулося урочисте відкриття виноградарського палацу. Будівля палацу призначалася винятково для короля і запрошених ним гостей.

Палац Сансусі вважався виключно приватним палацом і не призначався для представницьких цілей. Палац Сансусі — єдиний палац, який не пов'язаний із демонстрацією військової сили. Це приватна резиденція філософа, своєрідний Ермітаж, у якому він оточив себе улюбленими картинами, книгами, собаками, кіньми, людьми.

Сансусі після смерті Фрідріха Великого Після смерті Фрідріха Великого у Пруссії настала абсолютно нова епоха, що змінилися і в архітектурних формах. Із вступом на трон Фрідріха Вільгельма II у Потсдамі та в Берліні набув поширення класицизм. За наказом нового короля в Потсдамі були побудовані Мармуровий палац і Новий сад, а в Сансусі наступник Фрідріха жив лише епізодично до 1790 року. Ще в рік смерті Фрідріха у Сансусі замінили меблі, відремонтували кабінет і спальню короля.

Реконструкція Сансусі була доручена Фрідріху Вільгельму фон Ердмансдорфу. За його проєктом у Сансусі з'явилися перші інтер'єри в стилі класицизму.

Палац за часів Фрідріха Вільгельма IV Майже через сто років після того, як був побудований палац Сансусі, на прусський трон обійняв король, Фрідріх Вільгельм IV. Ще будучи принцом, Фрідріх Вільгельм виявляв великий інтерес до замку і парку Сансусі, побудованим його прадідом. Після вступу на престол в 1840 році був відтворений оригінальний інтер'єр палацу, доповнений меблями епохи Фрідріха II. Фрідріх Вільгельм збирався повернути колишній вигляд відремонтованої кімнати короля. Однак цим планам не судилося реалізуватися, оскільки оригінальні ескізи і проєкти не збереглися. На своє колишнє місце в 1843 році вдалося повернутися тільки крісла.

Бічні флігелі палацу Сансусі потребували ремонту, для розміщення придворних бракувало місця, і Фрідріх Вільгельм IV доручив Людвігу Персіусу підготувати проєкт реконструкції Сансусі. Керівництво будівництвом на місці очолив Фердинанд фон Арнім. Із великим архітектурним чуттям були відновлені елементи оформлення фасаду північного боку, які палацу надавали серйозніший репрезентативний характер у порівнянні з легковажнішим фасадом, оберненим у сад. Нове пов'язувалося зі старим із великим почуттям стилю. В оформленні внутрішніх інтер'єрів західного флігеля і раніше використовувався стиль рококо.

Сансусі з кінця XIX ст. дотепер Після смерті останньої його мешканки королівської крові палац Сансусі був перетворений у музей і тим самим став одним із перших палаців-музеїв у Німеччині. Після Першої світової війни і ліквідації монархії виноградний палац в 1927 році був довірений Управлінню державних музеїв і садів. І комплекс Сансусі був відкритий доступ публіки.

Після початку бомбардувань Берліна під час Другої світової війни в 1942 році з міркувань безпеки особливо цінні предмети мистецтва з потсдамських і берлінських палаців були вивезені на зберігання. Будівля палацу вціліла, хоча під час боїв, що відбувалися з північного боку палацу між під'їздом до нього та історичним млином, згоріла галерея з вітряком.

Після Другої світової війни велика частина фондів, укритих у Райнсберзі, були вивезені як «трофейне мистецтво» в Радянський Союз і були повернуті в НДР в 1958 році. Виявлені в Бернтероді предмети мистецтва спочатку були передані в 1957 році до замку Шарлоттенбург у Західному Берліні. Після об'єднання Німеччини у вересні 1992 року зібрання книг Фрідріха Великого повернулося з палацу Шарлоттенбурґ на своє колишнє місце в бібліотеку палацу Сансусі, за нею в 1993–1995 роках в Сансусі переїхало 36 мальовничих полотен. 1990 року палацовий комплекс Сансусі, який є видатним зразком архітектурної творчості та ландшафтного дизайну, внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Виноградні тераси

Ідея гармонії між людиною і навколишньою природою знайшла своє відображення в розташуванні і декоративному оформленні палацу Сансусі, що розмістився на вершині виноградного пагорба. Виноградні тераси Сансусі утворюють ядро ​​парку, яке вінчає невеликий замок, який Фрідріх Великий називав своїм «маленьким виноградним будиночком».

Тут на лоні природи, насолоджуючись прекрасними видами з вікон палацу, прусський король проводив літні місяці, віддаючись своїм захопленням і художнім нахилам і займаючись державними справами. Вітряк, що стояв у цій місцевості на пагорбі ще до майбутнього палацу, підкреслював сільську ідилію і був на думку Фрідріха прикрасою Сансусі.

Знамениті види на сади в Сансусі з'явилися завдяки рішенню Фрідріха Великого закласти виноградники на південних схилах Борнштедтських пагорбів. Колись на пагорбах росли дуби. При «королі-солдаті» Фрідріха Вільгельма I дерева вирубали і використовували для зміцнення болотистих ґрунтів у споруджуваному Потсдамі. 10 серпня 1744 року Фрідріх Великий звелів закласти на голих пагорбах виноградні тераси.

Центральна частина шести широких терас, закладених на схилі пагорба, була поглиблена для того, щоб максимально використовувати сонячне освітлення. На стінах терас плелася виноградна лоза, привезена з Португалії, Італії, Франції, а у 168 засклених нішах ріс інжир. Передня частина терас, відокремлена огорожею з фруктових шпалер і прикрашена тисами, засіяна газоном. Центральною лінією на вершину пагорба вели 120 (зараз 132) сходинок, розділені на шість прольотів відповідно до кількості терас, а із двох боків був пагорб, облаштований під'їзною рампою.

Під пагорбом, у партері, у 1745 році був закладений декоративний сад, центр якого в 1748 році зайняв «Великий фонтан». Фрідріх не зміг насолодитися видом фонтану через те, що найняті ним фахівці погано володіли фонтанною справою. З 1750 року чашу фонтану оточують мармурові статуї Венери, Меркурія, Аполлона, Діани, Юнони, Юпітера, Марса і Мінерви, а також алегоричні зображення чотирьох елементів: вогню, води, повітря і землі. Венеру і Меркурія роботи скульптора Жана-Батіста Пигаля і дві скульптурні групи на теми полювання, алегорії повітря і води роботи Ламбера-Сігісбера Адама були подаровані французьким королем Людовіком XV. Решта скульптур були виконані в майстерні Франсуа-Гаспара Адама. Доповнення в так званий «французький рондель» вносилися до 1764 року.

Архітектура

Зовнішній вигляд палацу

Через погані відносини з батьком уже в юності майбутній Фрідріх II (1712—1786) мріяв вирватися з Берліна та оселитися в Потсдамі «на природі». Спочатку планувався просто скромний «будинок із виноградником» (частина ескізів Фрідріх робив власноруч). Багато з чим, що пропонував йому придворний архітектор Георг Венцеслаус фон Кнобельсдорф, він був не згоден, і той навіть потрапив на час у немилість. У кінці всіх суперечок за два роки був побудований палац Сансусі, інтер'єри якого вважаються найкращим зразком німецького рококо.

З огляду на характер палацу як приватної резиденції, палац має порівняно невеликі розміри лише 19 кімнат із яких Фрідріх ІІ використовував лише п'ять, але при цьому вирізняється гармонійністю форм і продуманістю деталей характерних для архітектури середини XVIII століття. Цей комплекс, який був побудований за бароковим зразком XVII століття — Версалем, був не тільки призначений для проживання в ньому, а також для публічної презентації політичної та економічної сили монархів, оскільки величина палацу та припалацового парку була значно більша, ніж потрібно було для проживання в ньому людей.

При цьому палац Сансусі є локальним центром архітектурного ансамблю. З правого і лівого боку палац врівноважується будівлями — Картинної галереї та Нового палацу — Гостьовий замок (був побудований після закінчення Семирічної війни для демонстрації могутності Прусії). Своєю чергою по центральній осі палац є центром між регулярним садом (внизу) і штучними руїнами (які спочатку повинні були мати басейн для води з фонтанами регулярного саду).