Держа́вний пра́пор Украї́ни — сучасний прапор України, стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3.
Синій і жовтий (золотий) колір використовувалися на гербі Королівства Руського XIV століття. Вони також уживалися на гербах руських земель, князів, шляхти й міст середньовіччя й раннього нового часу.
Починаючи з XVI століття козаки Війська Запорозького використовували в невеликій кількості прапори-хоругви синьо-жовтих барв, а вже з 1710-х років синьо-жовті козацькі прапори почали переважати серед козацьких хоругов, такі прапори часто виготовляли із синього полотнища з нашитим на ньому лицарем у золотих або червоних шатах і золотим орнаментом та арматурою.
Синьо-жовтий прапор із червоним хрестом посередині з'являється у 1803 році як прапор Чорноморського козацького війська.
Сучасний синьо-жовтий прапор був уперше публічно зафіксований 25 червня 1848 року у Львові, який русини Королівства Галичини й Володимирії вивісили над Львівською ратушею як національний прапор. Саме після цього випадку синьо-жовтий стяг набував усе більшої популярності в українців, а після Революції 1905 року його почали використовувати й у Наддніпрянській Україні. Існує версія що український прапор як і польський був подарований Габсбургами оскільки він ідентичний з прапором нижньої Австрії а польський з прапором верхньої Австрії.
У 1917—1921 роках, під час Української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави.
У 1938—1939 роках синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 році — Української Держави.
Надалі, за радянських часів синьо-жовтий стяг використовувався підпільно, його використання в СРСР каралося ув'язненням на два роки.
1991 року, після розпаду СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країниПостанова Президії Верховної Ради України «Про прапор України» .. 23 серпня в Україні щорічно святкують День Державного прапора.
Існували розбіжності щодо відтінку синього, використаного на прапорі. Історично застосовували як темно-сині, так і небесно-блакитні смуги на прапорі. 1992 року затвердили прапор із темно-синьою смугою. 2006 року запровадили офіційний стандарт.
Стандартизація розміру й кольору
Схема СинійЖовтий PantonePantone Coated 2935 CPantone Coated Yellow 012 C Lab 34,02, −2,19, −64,19 85,29, 5,18, 109,8 RAL 5005 1023 Traffic yellow RGB 0, 87, 183 255, 215, 0 CMYK 100, 52, 0, 0 0, 2, 98, 0 HEX #0057b8 #ffd700 Websafe #0066cc #ffcc00
Сучасний державний прапор України повинен мати співвідношення висоти до ширини 2:3 і дві смуги однакової ширини. Прапори флоту мають подібне співвідношення розміру (2:3). При вертикальному розміщенні прапора першою (лівою для глядача) іде синя смуга, а потім жовтаЦвета Государственного флага Украины в соответствии с цветовой системой Pantone® Matching System // Государственный флаг Украины // Информация о стране Україна © U-kraina.com — Веб-визитка Украины. Синій колір (а не блакитний) обрано передусім із практичних міркувань: блакитні прапори швидко вигорають на сонці
Порядок смуг
За поширеними легендами, прапором УНР ніби був жовто-блакитний стяг (жовта смуга зверху). Однак насправді протягом 1917 року в Україні порядок кольорів на прапорі не був остаточно усталений, хоча переважно використовували варіант із верхньою блакитною смугою, а з жовтою внизу. На початку 1918 року було затверджено низку морських і службових прапорів, на яких верхня смуга законодавчо фіксувалася як блакитна чи синяНаказ про оголошення тимчасового закону про фльоту Народної Української Республіки. 13 березня 1918 р. № 8. // Вістник Ради Народних Міністрів УНР (Київ). — 1918. — № 16 (7 квітня). — С. 1.Постанова Ради Народних Міністрів про встановлення знака-емблєми на прапорах пароплавів Міністерства Шляхів // Вістник Ради Народних Міністрів УНР. — 1918. — № 22 (20 квітня). — С. 1.Морський прапор // Відродження (Київ). — 1918. — Ч. 89 (18 (5) липня). — С. 3..
За часів Гетьманату Павла Скоропадського 1918 року порядок кольорів не зазнав змін. Іноді помилково Скоропадському приписується «перевертання кольорів».
Аналогічний порядок прийняла й ЗУНР, проголошена в листопаді 1918 року, але верхня смуга визначалася як «синя», а не «блакитна»«Артикул V. Герб і прапор: Гербом Західно-Української Народної Республики є: золотий лев на синім полі, обернений у свою праву сторону. Державний прапор є синьо-жовтий. Державна печать має довкола гербу напись: Західно-Українська Народна Республика» [Українське слово (Львів). — 1918. — Ч. 257 (14 падолиста). — С. 2.].
Після повалення Гетьманату в грудні 1918 уряд УНР залишив прапор без змін, таким чином остаточно закріпивши теперішній порядок смуг. У 1920 верхню смугу, з огляду на низьку світлостійкість блакитного кольору, також почали вживати синьою.
Після поразки українських визвольних змагань на Західній Україні певну плутанину спричинив своїми публікаціями Т. Скотинський, який наполягав на зміні порядку смуг, апелюючи до німецьких «геральдичних правил». Це спричинило непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого й жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949 року, яка відзначала, що до остаточного встановлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо-жовтий.
Карпатська Україна в березні 1939 року ухвалила такий же порядок смуг — синя над жовтоюЗакон, прийнятий Першим Сеймом Карпатської України 15 березня в Хусті: «§ 5. Барва державного прапора Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя є горішня, а жовта є долішня». Той самий порядок смуг був і на прапорі, який підняли у Львові 1941 року з ініціативи ОУН(б). Натомість протилежний порядок смуг використовували структури, ініційовані ОУН(м), серед них і адміністрація окупованих територій на сходіС. Половцев. Наш прапор // «Українське слово», 1941, № 24, а також і Українське Визвольне Військо (УВВ).
Зрештою саме синьо-жовтий порядок закріпився як основний і саме його було офіційно ухвалено в незалежній Україні 28 січня 1992 року.
В Україні періодично порушують питання порядку кольорів на прапорі, закликаючи «перевернути» його (див. статтю Міфи про жовто-блакитний прапор України). Зокрема, ця тема набула відносно більшого поширення під час Євромайдану, коли деякі громадські організації та звичайні громадяни використовували саме жовто-сині прапори. Основними аргументами прихильників цієї ідеї є посилання на перший прапор УНР (як було сказано, протягом 1917 року порядок кольорів на прапорі не був усталений), на «геральдичні правила», а також езотеричні ідеї, які до становлення прапора не мають жодного стосунку. У відповідь на це в серпні 2014 року історики-дослідники цієї теми й низка інших науковців опублікували відкритого листа з осудом подібних дій, указавши їхню безпідставність і назвавши «провокаціями».
Тлумачення Кольори прапору походять від герба Галицько-Волинської держави..
Існує популярне тлумачення, за яким синій колір символізує небо (що збігається з традиційним тлумаченням геральдичних кольорів), а жовтий — пшеничне колосся.«Натомість Дмитро Дорошенко пише про цю ж маніфестацію (в якій також брав участь): „Гордо маяли в повітрі жовто-блакитні прапори (колір — символ нашого блакитного неба і золотої пшениці на полях)“.» Саме таке пояснення й сприяло поширенню прапора в Наддніпрянщині на початку XX ст.
Історія
Київська Русь Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми.
Галицько-Волинське князівство
Польсько-литовська доба На зламі XIII—XIV століття з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш уживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, зрідка жовтий. Були й кольорові сполучення. Найуживанішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила й княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний із золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна з золотим левом.
Прапор Великого князівства Литовського в XV столітті був червоний із золотим тризубоподібним родовим знаком Гедиміновичів, а з XV століття — червоний із зображенням білого лицаря на такому ж коні з золотою упряжкою, з мечем у правій руці й із блакитним щитом із подвійним золотим хрестом на лівому плечі.
1410 року руські війська брали участь у битві під Грюнвальдом на боці Королівства Польського і Великого князівства Литовського (ВКЛ) проти свого давнішнього союзника часів Галицько-Волинського князівства — Тевтонського ордену. Польський хроніст Ян Длугош залишив опис хоругов військ із руських земель, які з'явилися на рать із хрестоносцями.
Козацька доба
За козацько-гетьманської доби з'являється новий характерний колір прапору, так званий малиновий (буро-червоний). Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські хоругви: перша — червона із зображенням білого Архістратига Михаїла й друга — із зображенням герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий.
Особистий прапор Богдана Хмельницького був із традиційними козацькими символами — зірками й срібним хрестом над півмісяцем — символу перемоги християнства над ісламом, що використовувався у Європі від 1572 року опісля битви при Лепанто Делюмо Ж. Ужасы на Западе (Подручные сатаны I. Мусульманская угроза) // Jean Delumeau. La Peur en Occident (1978) М. 1994 408 с. . На прапорі присутня абревіатура Б. ХГ. В. З. Е. К. МЛС. — Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорозького, його королівської милості.
Загальний військовий прапор Війська Запорозького часів Хмельниччини, що був дарований козакам королем Яном Казиміром, був червоного кольору з Архістратигом Михаїлом, що попирає списом змія з одного боку, і коронованим білим орлом із двома православними хрестами з другого.
Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища із золотими чи жовтими зображеннями гербів і частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних хоругов і знамен була національною емблемою із зображенням козака із самопалом у золотому чи жовтому щитовому тлі, а зворотна — полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з установленим зображенням. Великий прапор Запорозької Січі був червоним. На лицьовому боці — білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній — білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові із зображенням Архістратига Михаїла чи білого хреста й жовто-блакитні. Запорожжя дало також початок українському морському прапорництву. Хоругва для морських походів була біла із зображенням святого Миколи. Із занепадом Гетьманщини й приєднанням Центральної та Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.