Хоке́й із ша́йбою, кана́дський хоке́й або просто: хоке́йЦя сторінка використовує написання слова за чинним правописом, що вносить його до числа винятків. § 87. G, H G і h звичайно передаються літерою г: авангард, агітація, агресор, гвардія, генетика, гімнастика, гоніометр, грандіозний, графік, грог, ембарго, лінгвістика… В окремих словах англійського походження h передається як х: хобі, хокей, хол, Хемінгуей та ін., заст. го́кей, діал. гакі́вка, канадійська гаківкаПеред сезоном канадійської гаківки // Zbruč. (, від — «палиця пастуха з гаком») — гра на льодовому майданчику, в якій дві команди намагаються ключками закинути круглу шайбу у ворота суперника, які захищає воротар. Популярний у багатьох країнах: зокрема, у Канаді, Фінляндії та Латвії він головний вид спорту , і один з провідних у США, Швеції, Чехії, Словаччині, Білорусі та Росії.
Це олімпійський вид спорту, входить до програми зимових Олімпійських ігор.
Назва Походження англійського слова hockey неясне, висунуто три етимологічні версії: За однією з версій, воно похідне від старофр. hoquet — «ковінька», «ґирлиґа» (втім, у сучасній французькій це слово має значення «гикавка»). За другою версією, hockey (архаїчна форма hockie) пов'язана з hooked — «кривий». Голвейський статут 1527 року, що забороняв деякі види ігор з м'ячем, згадує і гру з «кривими палицями» (hockie stickes). Третя версія пов'язує hockey зі словом «hocky». В Англії для гри на льоду замість дерев'яних куль іноді використовували дерев'яні або коркові чопи (bung). Їх назвали hocky тому, що ними закорковували бочки з рейнвейном ().
Перша згадка слова hockey належить до 1773 року — у книжці «Юнацькі види спорту й розваги: з доданням спогадів автора й описом нової системи виховання дітей» (Juvenile Sports and Pastimes, to Which Are Prefixed, Memoirs of the Author: Including a New Mode of Infant Education), написаній Річардом Джонсоном (псевдонім — Master Michel Angelo, «Майстер Мікеланджело»). Розділ № XI називався «Удосконалення гри в хокей» (New Improvements on the Game of Hockey)Gidén, Carl; Houda, Patrick; Martel, Jean-Patrice (2014). On the Origin of Hockey. Createspace. ISBN 9780993799808..
У перших статтях про цей вид спорту, опублікованих у 1910 році у Львові, називали гаківкою. Це слово могло з'явитися за співзвучністю з оригінальною вимовою слова hockey («га́кі») й подальшою контамінацією з «гак»«Україна молода» 13 грудня 2003 Згадати звитяжців українського «ледовища». Низка джерел називає винахідником цього слова Івана Боберського — одного із засновників організації «Пласт»Ігор Мельник. Іван Боберський — батько нашого спортуВін був піонером українського фізичного виховання.
У СРСР хокей з шайбою спочатку називали «канадським хокеєм», у той час як хокей з м'ячем звався просто «хокей». Після того, як хокей з шайбою набув популярності в СРСР у середині XX ст., його стали йменувати вже «хокеєм», перенісши на нього назву хокею з м'ячем; останній же дістав назву «хокею з м'ячем». Подібна термінологія зберігається досі в Україні та Росії.
Правописний словник 1929 року Григорія Голоскевича фіксує термін «го́кей» з наголосом на перший склад. Проте, починаючи з 1939 року, у Радянському Союзі стали вживати виключно термін «хокей», відколи всі словники й правописи користуються саме цим написанням.
Історія
Коли з'явилася гра в хокей, точно встановити неможливо. Ігри з ключками і м'ячем існували в різних народів: у Стародавньому Єгипті, Стародавній Греції («керетізейн», «керетізін», ), у Середньовічній Європі. Монгольські даури грають у гру «бейкоу», схожу на хокей, вже близько 1000 років.
Предками гри в хокей на льоду можна вважати такі ігри, як шотландське шинті, а також голландський «ейсколф» (IJscolf). Останній являє собою льодовий варіант «колфу» — гри, що нагадує гольф. В аналогічну гру «кнатлейкр» (knattleikr) грають уже протягом тисячоріччя в Норвегії, згадки про неї містять й ісландські саги. Існує свідчення, що в Англії для гри у хокей на льоду замість м'яча використовували bung — чіп з корка або дубового дерева, прообраз сучасної шайби.
Британські військовослужбовці й поселенці принесли гру в хокей до Північної Америки. У 1825 році Джон Франклін пише, що «гра в хокей на льоду була ранковою зарядкою» на Великому Ведмежому озері під час однієї з його арктичних експедицій. Втім, відомо, що подібні ігри існували тут ще до приходу європейців: Сайлас Тершес Ренд описує 1894 року, що мікмаки (корінне населення Нової Шотландії) грали в гру «тооадіджик» (tooadijik), а також «волчамаадіджик» (wolchamaadijik). Останній варіант з'явився, ймовірно, після знайомства з хокеєм колоністівDalhousie University (2000). Thomas Raddall Selected Correspondence: An Electronic Edition . Print source: Thomas Raddall Fonds, Correspondence. From Thomas Raddall to Douglas M. Fisher, January 25, 1954. MS-2-202 41.14. Retrieved May 10, 2009..
Початком історії сучасного хокею з шайбою можна вважати 3 березня 1875 року. Саме тоді на ковзанці «Вікторія» у Монреалі провели перший офіційний матч між двома командами (по 9 гравців), де замість традиційного м'яча використовували «плаский круглий шматок дерева». Ворота в цій грі були 2,4 м завширшки: дещо ширші проти сучасних. «Шматок дерева» надалі отримав назву puck — від або («тикати», «завдавати удар»).
У 1876 році повідомляли, що в Монреалі відбулася гра, проведена «за правилами „Хокейної асоціації“» («Асоціація» була першою англійською організацією з хокею). У 1877 році монреальська газета The Gazette опублікувала список семи правил, шість з яких ґрунтувалися на правилах «Хокейної асоціації» (тільки там шайба називалася ball), і одне нове правило пояснювало порядок розв'язування суперечок. Перший клуб з хокею з шайбою, University Hockey Club, засновано також 1877 року , потім з'явилися Quebec Hockey Club (1878) і Montreal Victorias (1881). У 1880 році число гравців у команді скоротили до семи.
У Європі першим матчем з канадського хокею вважається гра у Санкт-Моріці 1885 року між командами Оксфордського і Кембриджського університетів, але письмових свідчень, які б це підтверджували, не збереглосяCambridge Evening News, "Sporting Heritage is Found, " July 26, 2003..
У Сполучених Штатах, де популярним було «льодове поло» (хокей з м'ячем), перший матч з хокею з шайбою зіграли 1893 року — між командами Єльського університету і університету Джонса Гопкінса. Піонером цієї гри у США вважається фінансист Малколм Грін Чейс, який, познайомившись 1892 року з канадськими хокеїстами в Ніагара-Фоллс, створив власну команду зі студентів Єльського, Браунського та Гарвардського університетів.
На 1893 рік лише в самому Монреалі налічувалося близько сотні команд, окрім того, хокейні ліги існували по всій Канаді. У Вінніпезі гравці вперше стали використовувати крикетні щитки для захисту ніг воротаря, а також запровадили прийом, нині відомий як кистьовий кидок. Воротні сітки набули стандартного вигляду в Канадській аматорській хокейній лізі у 1900 році. Позиції лівих і правих захисників стали приходити на зміну позиції приймаючого гравця і позиції каверпойнт (запозичених з крикету) 1906 рокуSelke 1962, p. 21.
Ковзанка «Вікторія», де відбувся перший матч з хокею з шайбою, знищена 1925 року. Найстаріша чинна хокейна арена — Арена Меттьюса в Бостоні, збудована 1910 року.
У СРСР У СРСР перша згадка про хокей з шайбою належить до 1927 року (журнал «Известия физической культуры»), а 1930 року в Харкові видали книжку «Новые зимние спортигры» — з описом «канадського хокею». У лютому 1932 року команда Москви, зібрана з гравців у хокей з м'ячем, виграла зустріч з командою німецької робітничої спортивної спілки «Фіхте» з рахунком 3:0. Проте нову гру критики не схвалили: журнал «Физкультура и спорт» писав, що «вона носить суто індивідуальний і примітивний характер, вельми бідна на комбінації і у цьому плані не витримує жодного порівняння з „бенді“. На питання, чи варто в нас культивувати канадський хокей, можна відповісти негативно»Горбунов А. А. Анатолий Тарасов . С. 9. У 1936 році Всесоюзний комітет зі справ фізичної культури все ж впровадив хокей з шайбою у програму інститутів фізичної культури, але розвитку гри це не сприяло, бо не було ані спеціалістів з канадського хокею, ані навчальних посібниківИстория российського хоккея.
Після Другої світової війни ставлення до заморської гри змінилося. У лютому 1946 року студенти Інституту фізичної культури провели показовий матч з канадського хокею «Динамо» — ЦБЧА. У звіті, опублікованому в газеті «Советский спорт», зазначали: «У Європі і Північній Америці канадський хокей вельми популярний. Без сумніву, він може отримати розвиток і в нас у Радянському Союзі». Увагу глядачів привернули незвичайні ключки — довгі, легкі, з широким гаком майже під прямим кутом, не схожі на ключки для «російського хокею» і ваговита гумова «», що блискавично ковзала по льоду.
Історія «канадського хокею» в СРСР офіційно почалася 22 грудня 1946 року, коли на московському стадіоні «Динамо» відбувся матч між командами ЦБЧА і Свердловського будинку офіцерів. Спеціального інвентарю та уніформи на перших порах не було, на лід гравці виходили хто в чому, захисного спорядження теж не існувало. Новий вид спорту швидко завойовував популярність: у перший сезон динамівські трибуни збирали по 20—30 тисяч глядачівГорбунов А. А. Анатолий Тарасов . С. 11.
Вступ Радянського Союзу до Міжнародного олімпійського комітету в 1951 році дав новий поштовх розвитку гри. У програму Олімпійських ігор входив саме хокей з шайбою, а не з м'ячем, тому найсильнішим радянським гравцям у бенді запропонували освоїти нову гру. У своєму першому виступі, що відбувся на зимових Олімпійських іграх 1956 року в Кортіна д'Ампеццо, збірна СРСР одразу ж здобула золото. Радянська хокейна школа вважалася однією з найсильніших у світі, нині ця позиція зберігається й за командами Росії.
Правила
У хокей грають на оточеному бортами льодовому майданчику з двома воротами. Тривалість матчу становить 3 періоди по 20 хвилин кожний; тривалість перерви між періодами 17 хвилин.
У кожній із двох команд під час гри в повних складах 5 польових гравців та воротар. Ковзанка розділена поперечними лініями: центральною лінією, двома синіми лініями, які позначають зони захисту кожної з команд, та лініями воріт. Додаткову розмітку ковзанки становлять 5 кіл вкидання шайби: одне в центрі поля, по два в кожній зоні захисту; та воротарська зона біля кожного з воріт. Додаткові 4 точки вкидання містяться в центральній зоні неподалік від синіх ліній. Вони не обведені колами.
У хокеї дозволені довільні заміни в будь-який час гри, тому хокейна команда складається з 20—22 хокеїстів. П'ятірка гравців на майданчику змінюється приблизно через кожну хвилину.
Шайба вводиться в гру вкиданням, при якому її виборюють по одному гравцеві кожної з команд, а решта гравців повинні розташовуватися за межами кола вкидання. Вкидання проводиться здебільшого на одній із точок вкидання, але може бути призначене суддею і в іншому місці.
Положення поза грою (офсайд) Положення поза грою (офсайд) фіксується тоді, коли гравець нападу входить у зону захисту команди-супротивника раніше, ніж туди потрапила шайба. Суддя може не фіксувати офсайд, якщо гравці команди-порушника не торкаються шайби. У разі офсайду шайба вводиться в гру вкиданням у центральній зоні, неподалік від синьої лінії або в зоні захисту команди, яка атакувала, якщо, на думку головного або лінійного арбітра, гравець навмисно створив положення поза грою.
Судді Хокейні матчі обслуговує бригада з чотирьох або трьох суддів у полі: двох або одного головного судді та двох на лініях. Крім того, до суддівської бригади входять розташовані за воротами судді, що фіксують взяття воріт запалюванням червоної лампочки, судді-інформатори та судді на лавці штрафників.
Покарання