Гео́ргій (Ю́рій) Іва́нович На́рбут (, Нарбутівка, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — , Київ, Українська Народна Республіка) — український художник-графік, ілюстратор. Автор перших українських державних знаків — банкнот і поштових марок УНР. Один із засновників і ректор Української академії мистецтв.

Брат поета Володимира Нарбута, батько художника Данила Нарбута і танцюристки та хореографки Марини Березовської.

Життєпис Георгій Іванович Нарбут народився року на хуторі Нарбутівці Глухівського повіту Чернігівської губернії, Російська імперія (нині Сумська область, Україна), в родині, що походила зі збіднілої литовської шляхти.

Початкову художню освіту здобув самотужки. У 1896—1906 роках навчався у Глухівській чоловічій гімназіїТкаченко В. Ю. Нарбутівка і Нарбути: науково-публіцистичний нарис. — Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1998. — С. 24-25, 29. У 1906—1917 роках жив у Санкт-Петербурзі. Певний час навчався у Івана Білібіна та Мстислава Добужинського. 1907 року Георгій Нарбут навчався у приватній студії учениці Іллі Рєпіна Єлизавети ЗванцевоїДіячі науки і культури України: нариси життя та діяльності / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — Київ: Книги — XXI, 2007. — С.298. — 464 с. — ISBN 978-966-8653-95-7.. У 1909 році удосконалював майстерність у Мюнхені, в школі Шимона Голлоші. Після повернення до Санкт-Петербурга став членом «мистецького об'єднання Світ мистецтва».

У 1910—1912 роках працював над ілюстраціями до казок Ганса Крістіана Андерсена, байок Івана Крилова, народних казок і дитячих пісень.

Як чудовий знавець українського стародавнього мистецтва та геральдики, виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював Малоросійський Гербовник (Владислава Лукомського і Вадима Модзалевського, 1914 рік), «Герби гетьманів Малоросії» (1915 рік), «Старовинна архітектура Галичини» (Юрія Лукомського, 1905 рік), «Стародавні садиби Харківської губернії» (1917 рік) та ін.

Щоліта приїздив в Україну до Глухова, де вивчав пам'ятки української старовини. Свій герб Нарбут підписав так: «Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів і емблем живописець» (1912 рік).

Українська революція

У березні 1917 року переїхав до Києва. Створював ескізи військових мундирів армії України, оформлення упаковок та етикеток для українських товарів, гральних карт. Розробив поштові марки Української Народної Республіки в 30, 40 і 50 шагів. У вересні 1917 року став професором графіки новоствореної Української академії мистецтв, а з грудня 1917 року (за іншими даними, з лютого 1918 року) — її ректором. В цей період виконав цикл українських державних паперівГерби на паперових грошах УНР та Української Держави , крім марок він розробляв банкноти, грамоти, листівки.

Опрацював проєкти Державного Герба і Печатки Української Держави. 18 липня 1918 року гетьман Павло Скоропадський затвердив створену Нарбутом малу Державну печатку — зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб.

Згодом співпрацював із журналами «Наше минуле», «Зорі», «Солнце Труда», «Мистецтво» та ін. У 1918—1920 роках разом з Миколою Зеровим, Сергієм Єфремовим, Павлом Зайцевим і Вадимом Модзалевським створив літературно-художню містифікацію — «неслужащого дворянина Лупу Юдича Грабуздова» («українського Козьму Пруткова», за висловом Максима Рильського), за «авторством» якого створювалися поезії, оповідання, пародійні «наукові» трактати, графічні твори тощо.

Національним здобутком Георгія Нарбута є видана ним Українська абетка, яка є зразком мистецтва української каліграфії.

До учнів і послідовників Нарбута належать Марко Кирнарський, Павло Ковжун, Роберт Лісовський, Леонід Хижинський, Іван Мозалевський, Олександр Могилевський, Лесь Лозовський, Антон Середа, Олексій Маренков. Художник підтримував тісні дружні стосунки з українськими культурними діячами різних напрямів і стилів (письменниками Миколою Зеровим, Павлом Тичиною, Михайлем Семенком, композитором Пилипом Козицьким, науковцями Сергієм Єфремовим, Вадимом Модзалевським, Павлом Зайцевим, Віктором Романовським, Стефаном Таранушенком). Помер від епідемічного висипного тифу 23 травня 1920 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 2)

Творчість

Його творчість — це яскрава сторінка в українському мистецтві. Його цілком справедливо називали одним із найвизначніших графіків сучасності. Рання творчість зазнала значного впливу широковідомого об'єднання художників «Світ мистецтва». Крім творчості художників «Світ мистецтва» у галузі театрально-декораційного мистецтва та книжкової графіки, визначальний вплив на Нарбута справило давнє українське малярство і графіка XVII—XVIII століть, геральдика українських родів, графіка українських рукописів і стародруків. З часом Нарбут виріс у глибоко оригінального митця, довкола якого утворилася ціла школа з його послідовників у галузі графіки й ілюстрування книжок. Ним, разом з його сучасниками: Василем Кричевським, Тимофієм і Михайлом Бойчуками, Іваном Падалкою, Василем Седлярем, Оленою Кульчицькою, Антоном Середою, Олексою Новаківським, Петром Холодним та іншими майстрами започаткував стильові ознаки українського мистецтва 20–30-х років в графіці.

Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська абетка» (1917), в якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, малюнка й кольору. У вирішенні літер абетки Нарбут об'єднав досягнення як української рукописної та друкованої книги, так і західноєвропейських майстрів шрифту. Нарбутівська «Українська абетка» й донині залишається неперевершеною завдяки високій майстерності художника й глибокому розумінню ним шрифтового мистецтва.

Останнім великим мистецьким задумом Нарбута було ілюстрування «Енеїди» Івана Котляревського, але через передчасну смерть він встиг виконати лише одну ілюстрацію.

Мав величезний вплив і на становлення інших художників, таких як Сергій Конончук та Микола Алексєєв. На формування образної мови Конончука вплинули властиві Нарбуту тонка стилізація мотивів ампіру, звернення до традицій українського бароко, а також до орнаментики і геральдики старовинних українських гравюр.

У 1919 року мотивом кількох графічних творів Георгія Нарбута стали зображення трикутника Серпінського, зокрема візерунки, натхнені цією фігурою, використано ним при оформленні кількох номерів журналів «Мистецтво» (№ 3—5/6, 1919 рік та № 1, 1920 рік).

Є оформлювачем банкнот української гривні доби УНР.

Банкнота 500 гривень. АверсБанкнота 500 гривень. РеверсБанкнота 100 гривень

Вшанування У філателістиці У 1992 році пошта України здійснила перший випуск стандартних марок за малюнками Нарбута

У 2005 році Укрпошта випустила блок до 120-річчя з дня народження Георгія Нарбута.

На телебаченні

1992 — Георгій Нарбут. Живі картини (режисер Юлія Лазаревська, 24 хв.) 1993 — Незавершений автопортрет. Георгій Нарбут (студія «Укртелефільм»). 2003 — Брати Нарбути (кіностудія «Контакт», серія «Обрані часом», 30 хв.)

Див. також Кричевський Василь Григорович 3448 Нарбут — астероїд, названий на честь художника. Вулиця Георгія Нарбута Українська абетка (1917) Українська абетка. Малюнки Георгія Нарбута (2020) Георгій Нарбут (монета)

Примітки

Посилання Нарбут Георгій Іванович // ЕСУ

Марко Роберт Стех «Очима культури» № 55. Про творця модерної української графіки Георгія Нарбута Георгий Нарбут. Война грибов. 1909. Георгій Нарбут в колекції Харківського художнього музею. Харків, 1973. Роботи Георгія Нарбута у колекції Гриньових. Нарбут Георгій Електронна бібліотека «Культура України» У пошуках літер: вперше видано «Абетку» Георгія Нарбута.

Література та джерела В. К. Охочинский. Книжные знаки Георгия Нарбута. Ленинград, 1924. Ернст Ф., Стешенко Я. Георгій Нарбут. Посмертна виставка творів. — Харків, 1926. Чехонин С. Воспоминания о Нарбуте // Аргонавты. — Пг., 1923. — № 1. Крушельницький І. Георгій Нарбут: мистецько-історичний нарис. — Львів, 1930. Січинський В. Ю. Нарбут. 1886—1920. — Краків; Львів, 1943. Білецький П. Г. Нарбут. — К., 1959. П. О. Білецький. Георгій Нарбут. Альбом. — Київ, Мистецтво, 1983. Білецький П. Георгій Іванович Нарбут. — К., 1985. Белоконь С. Георгий Нарбут // Искусство. — 1977. — № 2. Білокінь С. Нарбутівські сюжети // Жовтень. — 1983. — № 7. Білокінь С. Перспективи дослідження мистецької спадщини Георгія Нарбута // Образотворче мистецтво. — 1986. — № 3. Утевська П., Горбачов Д. Подвижник революційного Відродження // Вітчизна. — 1987. — № 7. Ковпаненко Н. Нарбут Георгій Іванович // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: Біографічний довідник. — К.: Інститут історії України НАН України, 2005. — Ч. 2. — С. 76–83. Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 143, 144, 146, 268. Віктор Жадько. Український некрополь. — К., 2005. — С. 244. Віктор Жадько. Байковий некрополь. — К., 2004. — С. 76. 125 років від дня народження Г. І. Нарбута… // Сайт Національної парламентської бібліотеки Художник республіки // Україна молода. — 2006. — 12 верес. Віктор Гриневич. Георгій Нарбут малював правою і лівою рукою // Країна. — 2011. — 25 лют. Шрифти Нарбута на сайті «Українські шрифти» Сторінка на сайті «График» Рудницький Г., Іващенко Т. Гроші в житті держави і митців (про історію роботи Нарбута над українськими грошима) // Кримський діалог. — 2006. — № 30. — 16 вересня. Перші грошові знаки — творчий внесок Г. Нарбута в історію незалежної України початку ХХ ст. // Сайт Дніпропетровського НІМ ім. Д. Яворницького Історія паперових грошей в Україні // Дзеркало тижня. — 2001. — 22 верес. Покажчик видань про Г. І. Нарбута Січинський В. Юрій Нарбут, 1886—1920 / Володимир Січинський. — Краків ; Львів: Укр. вид-во, 1943. — 62 с. Білецький, Платон Олександрович Георгій Іванович Нарбут: нарис про життя і творчість / П. Білецький ; передм.: М. Рильський. — Київ: Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1959. — 47. Лукомский В. К. Малороссийский гербовник / В. К. Лукомский, В. Л. Модзалевский ; с рис. Е. Нарбута. — СПб. :Изд. Чернигов. дворянства 1914. Каталог выставки произведений Г. И. Нарбута / Рус. музей. Худож. отд.; вступ. ст. П. И. Нерадовского, Д. И. Митрохина. — Петербург: Ком. популяризации худож. изд. при Рос. акад. истории материал. культуры, 1922. — 79. Георгій Нарбут: посмертна вист. творів / Всеукр. іст. музей ім. Т. Шевченка. — Київ: Держвидав України, 1926. — 167 c. Бурачек, М. Спогади про Г. І. Нарбута / М. Бурачек // Бібліологічні вісті. — 1927. — № 1. — С. 91-101. Таранушенко, С. Згадка про Г. Нарбута / С. Таранушенко // Бібліологічні вісті. — 1927. — № 1. — С. 106—107. Зеров, М. Мої зустрічі з Г. І. Нарбутом / М. Зеров // Бібліологічні вісті. — 1927. — № 1. — С. 102—105. Міщенко, Г. Нарбути / Г. Міщенко // Образотворче мистецтво. — 1998. — № 2. — С. 37-41. З листів Г. Нарбута до В. Модзалевського // Образотворче мистецтво. — 2006. — № 2. — С. 21. Ковальчук, О. До 120-річя від дня народження Георгія Нарбута корифея української графічної школи / О. Ковальчук // Образотворче мистецтво. — 2006. — № 2. — С. 16-20. Білокінь, С. Перспективи дослідження мистецької спадщини Георгія Нарбута: до 100-річчя з дня народж. / С. Білокінь // Образотворче мистецтво. — 1986. — № 3. — С. 16-18. Маланюк, Є. Монументальність таланту / Є. Маланюк // Україна. — 1999. — № 11. — С. 46-47. Маланюк, Є. Монументальність таланту: закінчення, початок в № 11, 1999 / Є. Маланюк // Україна. — 1999. — № 12. — С. 46-47. Білокінь, С. Нарбут і Шевченко / С. Білокінь // Українська культура. — 2003. — № 11-12. — С. 25. Баліцький, П. Спогади про Нарбута / П. Баліцький // Бібліологічні вісті. — 1926. — № 3. — С. 54-59. Михайлів, Ю. Фрагменти спогадів про Нарбута / Ю. Михайлів // Бібліологічні вісті. — 1926. — № 3. — С. 48-53. Голлербах, Е. Г. Книжкові знаки І. Нарбута / Е. Г. Голлербах // Бібліологічні вісті. — 1926. — № 3. — С. 44-47.