Владислав Едмундович Дзержинський (, ; , маєток Оземблово, Ошмянського повіту, Віленська губернія (тепер Дзержиново за 15 км від міського селища Івенець Воложинського району Мінської області Білорусі) — , Згеж, Польща) — польський лікар, невролог і психіатр, професор Катеринославського університету, доктор медичних наук, автор першого польського академічного підручника з неврології, полковник медичної служби Війська Польського, молодший брат Фелікса Едмундовича Дзержинського.
Біографія
Росія Син дрібномаєтного дворянина, власника хутора Дзержиново, вчителя гімназії Едмунда Дзержинського, сина Юзефа, та Гелени, дочки Іґнація Янушевськогр. Був восьмою дитиною в сім'ї та молодшим братом майбутнього радянського політичного діяча Фелікса Дзержинського.
1892 року вступив до гімназії в місті Вільні, потім продовжив навчання в першій гімназії в Санкт-Петербурзі, яку закінчив 1900 року. У тому ж році вступив на медичний факультет Московського університету. 1905 року, отримавши диплом, став працювати в психіатричній лікарні. З 1908 року — ординатор Московської неврологічної клініки в професора В. К. Рота. 1911 року захистив докторську дисертацію за темою «Над-, філо-та гістогенез наднирників».
Україна 1913 року очолив земську лікарню Харківської губернії. 1915 року став доцентом кафедри неврології і психіатрії Харківського університету.
Був серед організаторів університету в Катеринославі. 1919 року отримав звання професора.
Оскільки Владислав засуджував дії більшовиків і старшого брата, «Залізний Фелікс» попередив брата, що якщо той «не вкоротить свого язика», він розстріляє його першим з Катеринославської «контрреволюційної банди». Оскільки, Владислав не взяв до уваги погрози брата, той 1919 р. заарештував Владислава, і революційна трійка засудила його до розстрілу. Випадково довідався про цей вирок Володимир Ленін та велів Феліксу його відпустити.
1920 року обраний деканом медичного факультету, а 1921 року став проректором Катеринославського університету.
Польща
1922 року Владислав Дзержинський виїхав на проживання в Польщу, де був зарахований до резерву медичної служби Війська Польського. 3 травня того року призваний на дійсну військову службу, яку проходив в окружному шпиталі № 10 в Перемишлі. 1924 року, після закінчення служби, обрав кар'єру військового медика і залишився в армії. 1 січня 1931 року йому було присвоєно звання полковника корпусу санітарних офіцерів.
З 1930 Владислав Дзержинський — старший ординатор відділу неврології окружного госпіталю в Лодзі. 30 червня 1934 року вийшов у запас. Після завершення військової служби продовжував свою медичну практику як ординатора неврологічного відділення лікарні соціального страхування в Лодзі.
Нагороджений Золотим Хрестом Заслуги.
20 березня 1942 р. заарештований німецькими службами безпеки і як брат російського революціонера, засновника ВНК РСФРР і одного з організаторів «червоного терору» — Фелікса Дзержинського розстріляний — під час страти 100 інших поляків у м. Згеж. Тіла жертв розстрілу поховані в лісі поряд з дорогою Згеж — Озоркув.
Нині на згадку про місце поховання поставлений невеличкий обеліск біля дороги.
Джерела Брат залізного Фелікса. Український лікар. Польський офіцер Савчук В. С. Учений-психіатр Владислав Едмундович Дзержинський і його діяльність в Україні. Історичний архів. Наукові студії Збірник наукових праць 3 (2009) ŹRÓDLAK Wojciech, Brat «krwawego» Feliksa. Władysław Dzierżynski (1881—1942), [w:] «Kronika m. Łodzi», 2007, nr 1, ss. 201—212. Artykuł opracowany przede wszystkim na bazie zebranych (ale nie opublikowanych) materiałów Mirosława Tusznio z Sandomierza. W 60 rocznicę zbrodni zgierskiej 20 III 1942. Łódź — Zgierz 2002. Rocznik Oficerski 1923, Ministerstwo Spraw Wojskowych, Oddział V Sztabu Generalnego Wojska Polskiego, Warszawa 1923 Rocznik Oficerski 1924, Ministerstwo Spraw Wojskowych, Oddział V Sztabu Generalnego Wojska Polskiego, Warszawa 1924 Rocznik Oficerski 1928, Ministerstwo Spraw Wojskowych, Warszawa 1928 Rocznik Oficerski 1932, Biuro Personalne Ministerstwa Spraw Wojskowych, Warszawa 1932 Stanisław Konopka, Rocznik Lekarski Rzeczypospolitej Polskiej na 1936 rok, Biuro Propagandy Polskiej Medycyny przy Naczelnej Izbie Lekarskiej, Warszawa 1936
Radomska M. Udział Władysława Dzierżyńskiego w rozwoju neurologii polskiej. «Archiwum Historii Medycyny» 33 (3-4), ss. 445—449 (1970) PMID 4925248