Валентин Миколайович Лазуренко (*13 вересня 1976, село Суботів Чигиринського району Черкаської області) — український історик і громадський діяч, доктор історичних наук, професор, проректор з гуманітарно-виховних питань Черкаського державного технологічного університету, Заслужений працівник освіти України, академік Української академії історичних наук, академік Національної академії наук вищої освіти України, академік Академії політико-правових наук України, Почесний працівник туризму України, Почесний краєзнавець України, голова Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, член Національної спілки журналістів України, член Національної спілки краєзнавців України, лауреат Черкаської обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича, лауреат Черкаської обласної журналістської премії «Прометей», лауреат Премії імені народного вчителя О. А. Захаренка.
Освіта Суботівська загальноосвітня середня школа імені Богдана Хмельницького Чигиринського району Черкаської області (1993); Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, історичний факультет (з відзнакою) (1998); Аспірантура при кафедрі історії України Черкаського державного технологічного університету (2001).
2001 року захистив кандидатську дисертацію «Заможне селянство України в умовах НЕПу», а 2012-го — докторську дисертацію «Становлення та розвиток селянських фермерських господарств в Україні: соціально-економічний аспект (1921—1929 рр.)».
Професійна і громадська діяльність
1998 року працював вчителем історії та правознавства Суботівської загальноосвітньої школи I—III ступенів Чигиринського району Черкаської області. У 2001—2007 — викладач, доцент кафедри історії України ЧДТУ, з 2013 — професор цієї кафедри. У 2007—2012 рр. — доцент кафедри суспільних дисциплін і права ЧДТУ. Нині професор кафедри історії та права Черкаського державного технологічного університету.
2003—2004 — заступник декана Факультету економіки та управління ЧДТУ, з 2005 по 2014 — помічник ректора з гуманітарної освіти та виховання. З 2014 — проректор з гуманітарно-виховних питань Черкаського державного технологічного університету.
Заступник голови правління Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України (з 2003 по 2021), заступник голови Ради Наукового товариства істориків-аграрників м. Черкаси (з 2003), член Національної спілки журналістів України (з 2003), член Черкаського регіонального відділення Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара (з 2002), член Черкаської обласної конкурсної комісії із присудження щорічної обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича (з 2006), член Правління Черкаської обласної організації Товариства Червоного Хреста (з 2005), член Осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Черкасах (з 2005), член Українського товариства істориків науки (з 2007), член Експертної ради Черкаського обласного центру еколого-натуралістичної творчості «Мала академія наук України» учнівської молоді (з 2008).
З 2016 р. член спеціалізованої вченої ради Д.73.053.01 у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького (Наказ ЧНУ № 16/04 від 22.12.2016 р.). Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 530 від 06 червня 2022 р. знову включений до складу спеціалізованої вченої ради Д.73.053.01 зі спеціальності 07.00.01 «Історія України» у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького.
22 грудня 2021 р. на VI звітно-виборній конференції Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Валентина Лазуренка обрано головою Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України.
Наукові інтереси та доробок В. М. Лазуренко одним з перших в українській історичній науці (з 1999 р.) почав досліджувати проблему селянської заможності в українському селі в добу нової економічної політики (1921—1929 рр.). Автор ряду монографій по вищезаначеній проблемі: «Заможне селянство України в умовах НЕПу» (2003 р.), «Село. Хліб. Гроші. Податкова політика радянської влади в українському селі у період НЕПу» (2004 р., сп.), «Куркуль чи господар? Селянська економіка як соціальна категорія» (2005 р.), «Український фермер в добу НЕПу» (2011 р.,сп.), «Українське фермерство: злет і падіння (1921—1929 рр.)» (2013 р.).
У 2004 р. започаткував видання серії науково-популярних книг «Бібліотека історичної пам'яті „Джерела Вічності“». Мета серії — сприяти вихованню молоді, сучасних українців у морально-культурному національному дусі українства. На сьогодні побачили світ наступні книги згаданої вище серії: «Мудрість, дарована вікам» (2004 р.), «Каравани українського степу» (співавт., 2004 р.), «Від роду до роду. Громадський побут та життя українського селянства у другій половині XIX століття» (співавт., 2004 р.), «На перехресті епох. Богдан Хмельницький та його доба» (співавт., 2005 р.), «Хліборобські скарби. Створення, удосконалення і застосування землеробського інвентаря українським селянством» (співавт., 2007 р.), «Спадщина роду. Прізвища жителів Черкащини у назвах населених пунктів, держав, річок, морів, національностей» (співавт., 2011 р.), «У пошуках крипти великого державотворця України Богдана Хмельницького. Поховання гетьмана України Богдана Хмельницького в Іллінській церкві у с. Суботів: від столітніх досліджень, легенд та міфів до сучасних наукових гіпотез» (2019 р.).
Автор першого в історії Черкащини історико-краєзнавчого регіонального навчального посібника «Історія Чигиринщини (з найдавніших часів до сьогодення)» (2004 р.).
Автор (співавтор) понад 350 наукових праць, з них — 2 навчальні посібники, 12 монографій, 25 науково-популярних книг.
З червня 2014 р. голова Конкурсної комісії з присудження Черкаської обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича (рішення сесії Черкаської обласної ради № 32-4/VI від 27.06.2014 р.; рішення сесії Черкаської обласної ради від 12.06.2020 р. № 37-25/VII).
У 2014 р. створив в ЧДТУ Центр національно-патріотичної гідності. У 2017 р. започаткував проведення на базі ЧДТУ Обласного Фестивалю-конкурсу юнацької творчості «Крила».
Підготував, як науковий консультант одного доктора історичних наук, та як науковий керівник — дев'ять кандидатів історичних наук.
У 2016 р. обраний експертом Наукової ради Міністерства освіти і науки України у секції «Соціально-історичні науки».
Значну увагу приділяє поширенню знань про історію черкаського краю та історії України в цілому. Постійно виступає на сторінках всеукраїнської та обласної преси, бере участь у тематичних передачах на радіо та телебаченні. Учасник регіональних, всеукраїнських, міжнародних наукових конференцій, симпозіумів, історичних читань, тощо.
В наукових публікаціях В. М. Лазуренка та його виступах в засобах масової інформації висвітлюються різні аспекти історії України, порушуються актуальні проблеми патріотичного виховання і формування національної свідомості громадян.
Член редакційних колегій наступних історико-краєзнавчих серійних видань на теренах Черкащини: «Подвижники краєзнавства Черкащини»; «Черкащина в контексті історії України»; «Краєзнавство Черкащини»; «Чигиринщина в історії України».
У 2018 р. спільно з однодумцями (істориками, краєзнавцями, музеєзнавцями) започаткував проведення на базі Черкаського державного технологічного університету щорічної Всеукраїнської науково-практичної конференції (з міжнародною участю) «Культурно-історична спадщина України: перспективи дослідження та традиції збереження».
Основне коло наукових інтересів — аграрна історія України, історичне краєзнавство, народознавство, персоналістика.
У 2019 р. В. М. Лазуренко активно, як історик і як краєзнавець, включився у новітній етап досліджень поховання засновника Української козацької держави, гетьмана Богдана Хмельницького, які за ініціативи та підтримки ГО «Фонд Великий Льох» з кінця 2018 р. з перемінним успіхом проводяться в Іллінській церкві села Суботів Чигиринської територіальної громади Черкаської області. У 2019 р., у Іллінській церкві в Суботові відомі геофізики України зафіксували аномалії, які можна інтерпретувати як можливе поховання Б. і Т. Хмельницьких. За результатами обробки даних георадарного зондування, як зазначає геофізик К. Бондар, отримано чітке тривимірне зображення аномалії у центральній частині церкви. Її геометрія та розміри (довжина 3 м, ширина 1,3 м) відповідають об'єкту, схожому на склеп. На сьогодні з-під авторського пера В. М. Лазуренка з'явилось дві книги та більше десяти наукових статей із власним сучасним баченням і трактуванням тих чи інших подій, пов'язаних зі смертю та похованням Б. Хмельницького в суботівській Іллінській церкві у 1657 р. На переконання В. М. Лазуренка, сьогодні «з'явився шанс просунутись вперед із пошуком праху гетьмана України Богдана Хмельницького, і цей шанс необхідно використати з розумом, не завдавши шкоди Іллінській церкві — пам'ятці культурної спадщини національного значення». З ґрунтовною доповіддю «Поховання гетьмана України Богдана Хмельницького в Іллінській церкві в с. Суботів: від столітніх досліджень, легенд та міфів до сучасних наукових гіпотез» вчений виступив 08 липня 2019 р. в Інституті історії України НАН України у м. Києві, де відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Усипальниця гетьмана Богдана Хмельницького: історія, міфи, сучасний стан». В статті професора Т. В. Чухліба, надрукованій в Українському історичному журналі (№ 6 за 2019 р.) з приводу нами вищезазначеного, читаємо: «Д-р іст. наук, проф. Черкаського державного технологічного університету Валентин Лазуренко зупинився на проблемних питаннях, розкриття яких дає поштовх до розуміння того, а що ж насправді відбувалося у Чигирині та Суботові з тілом померлого засновника Української держави в період з 27 липня по 23 серпня 1657 р., а також зрозуміти, чи був похований Б. Хмельницький саме в Іллінській церкві? Фахівець побудував свою доповідь на основі виділення ряду історіографічних питань, на які дав власні пояснення. Перша проблема стосується року й дати смерті та дати поховання гетьмана Б.Хмельницького. Щодо року та дати смерті вчені єдині — це 1657-й рік і 27 липня того ж року — дата смерті, а 23 серпня — дата поховання за старим стилем».
Саме ця вищезгадана нами доповідь стала основою для наукового видання В. М. Лазуренка «У пошуках крипти великого державотворця України Богдана Хмельницького. Поховання гетьмана України Богдана Хмельницького в Іллінській церкві у с. Суботів: від столітніх досліджень, легенд та міфів до сучасних наукових гіпотез» (2019 р.)". Грунтовну рецензію на згадану вище книгу опубліковано у всеукраїнському журналі «Краєзнавство» № 3 за 2019 рік. Її автор, професор В. М. Мельниченко зокрема, зазначає: «Попри, на перший погляд, значний масив різнопланових джерел і матеріалів, які стосуються поховання Богдана Хмельницького, їх системному аналізу належної уваги донедавна не приділялося. Одним із кроків щодо заповнення цієї прогалини стала книга „У пошуках крипти великого державотворця України Богдана Хмельницького…“. …У своїй книзі автор, шукаючи відповідь ще на одне питання — „Наруга над прахом великого гетьмана: була чи не було?“, дійшов висновку, що і цей епізод поки що залишається білою плямою…. вихід книги В. М. Лазуренка вбачається своєчасним і необхідним для подальшого науково обґрунтованого пошуку місця поховання Богдана Хмельницького в Іллінській церкві». Помітний суспільний резонанс мала стаття історика «Чи буде розкрито таємницю місця останнього спочину Богдана Хмельницького» у всеукраїнському журналі «Пам'ятки України. Національна спадщина» (2020, № 1).