«Закон про поділ України на землі» ― це закон Центральної Ради про адміністративно-територіальний поділ Української Народної Республіки (УНР), що був прийнятий 6 березня 1918 року. У законі перелічувалися 32 землі з їх центрами, на які планувалося поділити територію УНР замість губерній і повітів. Впровадженню закону завадив прихід до влади Гетьмана Павла Скоропадського 30 квітня 1918 року, який повернувся до використання старої схеми (губерній, повітів і волостей).Бойко, Олена. Територія, кордони і адміністративно-територіальній поділ Української Держави гетьмана П. Скоропадського (1918) // Регіональна історія України. Збірник наукових статей. — 2009. — Випуск 3.— С.232.

Історія

Проєкт Грушевського У грудні 1917 року Михайло Грушевський виступив у газеті «Народна Воля» зі статтею «Новий поділ України», у якій він описав принципи нового поділу України, що мали бути затверджені майбутніми Українськими Установчими Зборами у новій конституції УНР: замість тодішнього поділу на губернії й повіти пропонувався поділ на землі, більші від повітів, але менші від губерній. Ці землі мали б служити виборчими округами до Українських Всенародних Зборів, основою для побудови адміністративної й судової мережі та для розвитку громадського самоврядування на основах децентралізації.

За порадою спеціалістів Грушевський виділив землі за принципом, що у кожній мало проживати трохи більше мільйона людей. Таке населення було б достатнє для самостійного налагодження у себе санітарних, дорожніх, земельних, промислових і культурних справ, а також для організації достатньої мережі середньої освіти. Кожна земля мала б посилати не менше 10 депутатів до всенародних зборів, що б забезпечувало можливість партійного групування та пропорційних виборів.

Усього Грушевський запропонував детальний поділ на 30 земель лише на тій території України, на якій мали проводитися вибори до установчих зборів; питання про приєднання чи вилучення інших суміжних територій мало б бути вирішено пізніше вільним народним волевиявленням. Тому він зокрема не включив до розгляду Холмщину, Хотинський повіт, Галичину, Прикарпаття, Буковину та Східну Бессарабію.

Прийняття закону 6 березня 1918 року Мала Рада УЦР прийняла «Закон про поділ України на землі», відповідно до якого поділ України на губернії і уїзди (повіти) скасовувався, а територія УНР поділялася на 32 землі. Водночас у законі були визначені лише адміністративні центри земель, а точне розмежування земель планувалося провести пізніше. Також було вказано, що у випадку розмежування УНР із сусідніми державами кількість земель може бути змінено. Закон був оприлюднений у виданні «Вістник Ради Народних міністрів Української Народної Республіки» 15 березня 1918 року.

Організація місцевої влади мала відповідати новим умовам, але Центральна Рада не встигла це здійснити. В межах адміністративної реформи, яку уряд готував навесні 1918 р., розпочалося скасування продовольчих комітетів, планувалася реорганізація земельних комітетів. За часів Центральної Ради урядові так і не вдалося створити дієву систему органів місцевої влади та галузевого управління, що призвело до втрати політичного й економічного контролю над провінцією, без якого система державного управління виявилася малоефективною. Слабкість однієї з основних структурних ланок виконавчої вертикалі — системи місцевих органів — була однією з причин падіння Центральної Ради.

Також у прийнятому Законі було проголошено про включення до УНР території Подоння з центром в Острогожську, що охоплювало українські етнічні повіти Воронезької та Курської губерній, а Білгородський повіт був розподілений між Харківською та Донецькою землями УНР. Однак відповідна декларація тоді так і не трансформувалася в їх реальне включення до складу України, яке стало можливим лише за часів Гетьманату Павла Скоропадського.

29 квітня 1918 року Центральна Рада ухвалила Конституцію Української Народної Республіки, якою землям, волостям і громадам надавалися права широкого місцевого самоврядування на принципах децентралізації.

Прийшовши до влади 30 квітня 1918 року, Гетьман Павло Скоропадський скасував попередній адміністративно-територіальний поділ і повернувся до старої схеми (губерній, повітів і волостей).

Текст закону

Землі

Список У наступній таблиці наведений список земель відповідно до прийнятого закону і опис їх територій відповідно до попереднього проєкту запропонованого Михайлом Грушевським у публікації від грудня 1917 року. На карті№ у законіНазва земліЦентрТериторія згідно проєкту ГрушевськогоБроніслав Райковський, Юрій Донченко, Сергій Смолянніков. Михайло Грушевський — засновник системи демократичних виборів в Україні // Вісник Центральної виборчої комісії. — 2006. — № 1. — С. 95.20Азовська земляМаріупольМаріупольський, Павлоградський повіти й частина Олександрівського повіту.4Болохівська земляЖитомирЖитомирський і Новоград-Волинський повіти, а також частини Бердичівського, Літинського і Вінницького повітів.12БрацлавщинаВінницяВінницький, Брацлавський повіти, частини Літинського, Липовецького, Могилівського та Ямпільского повітів.2ВолиньЛуцькВолодимирський, Ковельський, Луцький і частина Дубенського повітів.5Деревська земляІскоростьРадомисльський і Овруцький повіти, Київський повіт без південної частини, північна частина Ровенського повіту.30ДонеччинаСлов'янськЗміївський, Ізюмський, Вовчанський та Куп'янський повіти, частини та Білгородського повітів.6Дреговицька земляМозирне розглядалася18ЗапоріжжяБердянськМелітопольський і Бердянський повіти.7Київ з околицею (приблизно на 20–30 верст)КиївЗ кордонами по річках Ірпінь і Стугні, і за Дніпром на 20 верст.16НизЄлизаветЧастини Єлисаветського, Олександрівського та Верхньодніпровського повітів.19Нове ЗапоріжжяХерсонДніпровський повіт і частина Херсонського повіту.15Одеса з околицеюОдесаЗ територією до Дністровського лиману.23ПереяславщинаПрилукиПереяславський, Прилуцький і Пирятинський повіти, частини Козелецького, Ніжинського, Борзенського і Золотоніського повітів.1ПідляшшяБерестне розглядалася10ПобожжяУманьУманський, Гайсинський повіти, частини Липовецького, Балтського і Єлисаветського повітів.3ПогоринаРівнеРовенський, Острозький, Заславський, Кремінецький, а також південна частина Дубенського і західна частина Старокостянтинівського повітів.11ПоділляКам'янецьКамінецький, Проскурівський, Ушицький повіти, частини Могилівського та Старокостянтинівського повітів.13Подністров'яМогилівОльгопільський, Тераспільський повіти, частини Ямпільского, Балтського та Ананівського повітів.31ПодонняОстрогожськНовооскільський, Бірюцький, Острогозький і Богучарський повіти, частини та Старобільского повітів.32Половецька земляБахмутСтаробільський, Слов'яносербський і Бахмутський повіти.27ПолтавщинаПолтаваЗіньківський, Полтавський і Костянтинівський повіти, частини Миргородського, Хорольського, Валковського, Охтирського та Богодухівського повітів.14Помор'яМиколаївОдеський повіт, частини Ананівського, Єлисаветського та Херсонського повітів.8ПороссяБіла ЦеркваВасильківський, Сквирський, Таращанський повіти, а також південна частина Київського та східна частина Бердичівського повітів.24Посем'яКонотопКролевецький, Глухівський, Конотопський і Путивльський повіти.25ПосулляРоменРоменський, Лохвицький, Гадяцький повіти, частини Лубенського і Миргородського повітів.26СамараКременчукКременчуцький, Кобеляцький і Новомосковський повіти, частини Золотоніського та Хорольського повітів.21СіверщинаСтародубМглинський, Суразький, Новозибківський, Стародубський та Новгород-Сіверський повіти.17СічаКатеринославКатеринославський повіт, частини Верхньодніпровського, Херсонського, Новомосковського і Олександрівський повітів.28СлобідщинаСумиСумський, Лебединський, Суджанський і Грайворонський повіти, частини Охтирського та Богодухівського повітів.29Харків з околицями суміжнимиХарківЗ повітом і частинами Валківського та Білгородського повітів.9ЧеркащинаЧеркасиЧеркаський, Канівський, Чигиринський повіти, а також частина Звенигородського повіту.22ЧернігівщинаЧернігівЧернігівський, Городнянський, Остерський і Сосницький повіти, частини Козелецького, Ніжинського і Борзенського повітів.

Карта

Див. також

Адміністративний поділ УНР

Примітки

Джерела Гай-Нижник П. П. Формування центральних та місцевих органів виконавчої влади в Україні за доби Центральної Ради (1917—1918 рр.) // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. — К., Українське агентство інформації та друку «Рада», 2009. — Вип. XXIV. — С. 229—270.

Вимітка з протоколу засідання Малої Ради на сайті Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (друга сторінка тексту у поганій якості)

Посилання Мироненко О. М. Адміністративно-територіальний поділ УНР // О. М. Мироненко. Адміністративно-територіальний поділ УНР // Олександра Кудлай. «Закон про поділ України на землі» // Українська Центральна Рада: онлайн-енциклопедія / Інститут історії України НАН України, Відділ історії Української революції, 2025 Бойко О. Закон про адміністративно-територіальний поділ УНР, 1918 // Енциклопедія історії Української революції 1917—1921 рр. ‒ Зошит 2 / Відп. ред. Верстюк В.; Відп. секретар Кудлай О.; Автори: Басара-Тиліщак Г., Бойко О., Венглевич В., Верстюк В. та інш.; НАН України. Інститут історії України. ‒ : Інститут історії України, 2022. ‒ С. 73–77. ‒ ISBN 978-617-14-0002-3 Невідома Східна Україна