Вступ Бершадська фортеця — історична прикордонна та козацька паланка XVI століття на Східному Поділлі, яка стояла на річці Дохна, була опорною базою раннього українського козацтва на південному порубіжжі та служила захистом від татарських набігів.
Бершадь належала Слупичам, пізніше князям Збаразьким і була резиденцією Кшиштофа Збаразького. Бершадський замок-паланку заново заклав козацький отаман Босий, на замовлення князя Юрія Збаразького.Roman Aftanazy: Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo bracławskie, T. 10, wyd. 2 przejrzane i uzupełnione, Zakład Narodowy im. Ossolińskich. Wrocław, Warszawa: 1996, s. 33-34.
Географія
Фортеця стояла на півострові утвореному при злитті болотистих та важко прохідних річок Берладинки і Дохни, що давало природний захист із водної сторони. Була важливою фортецею на південному кордоні спочатку Великого князівства Литовського, а згодом Речі Посполитої.
Служила захистом від нападів кримських татар і турків у степовій зоні між Дніпром і Дністром.
Історія Передумови появи Бершадської фортеці слід шукати в більш ранніх часах. Річка Бершада, вона ж Берладинка, разом з річками Дохна, Осіївка, Яланець, Рогізка, Савранка здавна були фронтиром на кордоні осідлої цивілізації з кочовою, кордоном Дикого поля. Це були малоконтрольовані і малозаселені території. Існує все більше доказів на зв'язок заселення побережжя Берладинки з попередниками українських козаків берладниками, які осилились тут на північно східному кордоні Берладської землі.24.. Катерина Волошина.Козаки-побережці у припущеннях, переказах і фактах. Газета "Народне слово",26 липня, 1серпня 2019. Павло Дісяк. Раннє українське козацтво. Бершадська фортеця. Вінниця. ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2024. Берладники під керівництвом галицького князя-вигонця Івана Берладника двічі згадуються у Іпатіївському літописі у 1158 і 1159 роках.Л. Войтович. Князь Іван Берладник — загадкова постать. Стор. 2-4.
Попередниками козацтва разом з берладниками вважаються бродники.
Сусіднім з Бершаддю поселенням було місто бродників Оса, на річці Оса, тепер річка і село Осіївка Бершадської громади. Бродники з Оси мали відношення як до слов'ян так і до аланів (яси-оси) та контролювали броди на річці Південний Буг.О. Б. Бубенок. Ясы и бродники в степях Восточной Европы. Киев. 1997. Стр. 11.
На генетичний зв'язок ясів-осів X—XII ст. і бродників початку XIII ст. звертали увагу М.Карамзін, В.Ламанський, В.Мавродін, С.Пленєва. Бродники згадуються в Іпатіївському літописі під 1147 роком.
Місцеположення Бершадської фортеці на півострові утвореному при злитті болотистих та важко прохідних річок Берладинки і Дохни являло собою природнє, захищене з трьох сторін сховище, чи гніздо. Саме так і називали його Михайло Грушевський.М. Грушевський. Історія України-Руси. 7 том. Стор. 258. та Александр Яблоновський — головним гніздом степових сміливців.A. Jablonowski. Ziemie ruskie. Ukraina (Kijow — Braslaw). T. 3 str. 469. Бершадська фортеця знаходилась між кучманським, чорним та татарськими шляхами і давала можливість контролювати та вести спостереження за рухом на цих напрямках.
Підтвердженням більш раннього заснування замочка чи козацької схованки є Перша писемна згадка про українських козаків 1489 року, яка пов'язана з сусідніми з Бершаддю територіями річки Яланець, яка бере початок за 6 км від місця фортеці та села Лісниче (стара назва Копистирин) Бершадської громади. Саме тут, у Лісничому місцеві козаки що згадуються у поході королевича Яна Ольбрахта розмістили табір для більш несподіваного і швидкого нападу на татарів, які з ясиром рухались з кучманського шляху на татарський в бік Південного Бугу. Перебіг цих подій фіксує Мартін БєльськийKronika Marcina Bielskiego. T.2, (Sanok, 1856), 882. а також листи біскупа Петра та камерера Збігнева Течинського, а також хроніки Яна із Торговиська, Каспара Вайнрайха, Бернарда Ваповського, Мартіна Кромера, Олександра Гваньїні, Мацея Стрийковського.Павло Дісяк. Перша згадка про козаків 1487—1489 років. Матеріали конференції «Раннє українське козацтво на теренах Бершадщини.» ТОВ «Меркьюрі-Поділля» 2025. Стр. 56-79.
Знаменитий Дмитро Байда-Вишневецький, який заснував першу фортецю на острові Мала Хортиця, що є прототипом Запорозької Січі, починав свій вишкіл у Барського старости Бернарда Претвича, очолюючи окремий відділ по боротьбі з татарами на територіях між Південним Бугом і Дністром, по берегах річки ДохнаВ. І. Сергійчук. Дмитро Вишневецький. Вид. Україна., Київ. 2003. Стр. 30-31.
У трактаті, який Бернард Претвич у 1550 році подав до королівського двору представлена тактика використання козаків та місцевих інформаторів для попередження місця, часу і кількості татарів. Перша прикордонна лінія оборони була за річкою Дохна, на Демковій Луці та на полях за Дібровою. Таку тактику Претвич називає козацтвом і лежанням на полі між шляхів через болота.Старожитності Південної України. Випуск 2. Український степовий кордон в середині 16 століття. Спогади барського старости Бернарда Претвича. Запоріжжя — Київ. РА «Тандем У», 1997. Стр. 49-51.
Також план по захисту кордону з татарами на рубежах біля Бершаді пропонував у 1594 році в листі до короля Северин Наливайко.П. Батюшков, Подолія. Историческое описание. 1891., стр. 109—110.
У 1796 році зображення залишків фортечних валів з'являється на першому гербі міста Бершадь та його описі.Опис герба м. Бершадь 1796 року: «У верхній частині щита герб Брацлавський. У нижній — на срібному тлі давнє земляне укріплення, яке й донині ще є поблизу сього нового міста, що інших особливих прикмет не має».// Полное собрание законов Российской Империи. Собрание первое. 1649—1825 гг. Т.23. С 1789 по 6 ноября 1796 года. (№ 16739- 17529) М. М. Сперанский. Спт. 1830. Стр. 863.
Координати і місцезнаходження Бершадської фортеці зафіксовані в матеріалах ХІ Археологічного з'їзду в Києві 1901 року.Археологическая карта Подольской Губернии. Е. Сецинский. Труды XI Археологического съезда в Киеве. 1901 г. Раздел 8. Ольгопольский уезд, ч. 1. Бершадь. Бершадська фортеця знаходилась на півострові, утвореному річками Берладинка і Дохна, який має місцеву назву Анталька, на території, де тепер Бершадський електротехнічний завод. Згідно інформації археолога Юхима Сіцінського залишки фортеці «замчисько» — а саме вали, що у периметрі були чотирикутної форми розміром 135 метрів на 135 метрів. Висота залишків валів 6 метрів. Саме такі розміри є на топографічних картах Бершаді за 1870, 1912, 1925 роки, та лише частина залишків валів на картах 1943, 1945 років. Є також записані свідчення місцевих жителів, які бачили частину залишків валів до кінця 1960 — початку 1970 років.Дьомін О. О. Маловідомі сторінки історії Бершадщини. Випуск третій. Вінниця. ТОВ «Меркьюрі-Поділля» 2025. П. Дісяк. В пошуках Бершадської Трої. 2019 р. Стр. 13-31.
А на Пісках, поруч з Агромашем, за Сіцінським і археологічними дослідженнями був земляний вал довжиною 43 метри, він знаходився за 2 км від фортеці розміром 135 на 135 метрів і захищав півострів Анталька зі сходу на правому березі Дохни. Тобто весь півострів був захищений з заходу фортеця з ровами, зі сходу вал на Піску, біля валу на Піску теж були ворота на Антальку. Тоді не було мостів, дорога йшла через брід на Антальці. Там теж були козаки і варта і вони виконували свою функцію.
У 1954 році був оформлений «Паспорт історичної пам'ятки» городища-укріплення, яке використовувалось у боротьбі проти татарських і турецьких загарбників в XV—XVII ст. та використовувалось проти польсько-шляхетського іга.Архів Вінницької області. Ф. 4971. Оп. 1. спр. 40, арк. 41-42. Паспорт городища-укріплення фіксує оборонну територію на околиці м. Бершадь і с. Бирлівка, розміщену на площі 200 м довжиною і 180 м шириною з земляними валами висотою 6 м. На території збереглись залишки камяного погріба який служив сховищем для зброї. Паспорт оформила директор Тульчинського районного краєзнавчого музею О. І. Копайгородська у 1954 р.
Паспорт історичної пам'ятки вказує розміри городища-укріплення на цій же території, яка належала тоді колгоспу ім. Леніна с. Бирлівки – 200 метрів на 180 метрів. Це загальна територія фортеці та городища. Вона використовувалась до Другої світової війни як комуна ім. Ворошилова, а ще раніше як фільварки і контора Мошинських, а згодом — Юревичів.
Бершадська фортеця служила важливою форпостною резиденцією раннього українського козацтва. Площа захищена валами складала майже 2 гектари. Якщо розглядати всю територію півострова Анталька, від фортеці до місця злиття річок Дохни і Берладинки, то ця площа біля 2 квадратних кілометрів. Вона з заходу захищена фортецею з ровами до самих річок, з півдня Дохною, з півночі Берладинкою, а зі сходу у місці, де Дохна зливається з Берладинкою, був додатковий 43 метровий захисний вал. Це створювало дві захисні зони, велику — це півострів, і малу — це безпосередньо саму фортецю. Тут на випадок татарського набігу могли отримати притулок жителі всіх навколішних сіл і кутків.«Славно було в Побережжі (Пісня про побережців)». «Українські думи та історичні пісні. Упорядкування та примітки М. Плісецького. Редакція та передмова М. Рильського». Укрдержвидав, 1944, стор. 102. Інший варіант пісні записано в 80-х роках XIX ст. У Вінницькій обл. Головний мотив пісні — нескореність народу, його ненависть до загарбників; в основі пісні лежить справжня подія — героїчна оборона м. Бершадь від татарсько-турецького нападу в XVII ст. Побережжя — село в долині річки Дохно біля м. Бершадь; яке саме — невідомо. Джерело: Українські народні думи та історичні пісні. Упорядники: П. Д. Павлій, М. С. Родіна, М. П. Стельмах. Видавництво Академії наук Української РСР, Київ. 1955., 700 ст. Розділ: Боротьба проти іноземного поневолення та феодального-кріпосницького гніту в XV- першій половині XVII століття.
Захисна роль Бершадського замку і нескореність населення довколишніх сіл лягли в основу української народної пісні «Славно було в Побережжі»:
«Либонь будем, пане-брате,
до лугу втікати.
А у Лузі при палонці
Будем ся боронити,
Щоби віру християнську
Марно не згубити»…
Моделювання і реконструкція Бершадського замку проведена на основі Археологічночного звіту Ю.Сіцінського 1901 року, архівного опису Бершадського замку кінця XVIII ст.Ю. В. Легун «Топографічний опис Подільської губернії кінця XVIII ст. Літинський, Могилівський, Ольгопільський, Балтський повіти». Розділ Бершадь., опису аналогічного сусіднього замку Баланівка Бершадської громади зафіксованим Павлом Алепським 1654 рокуПодорожний щоденник. Земля козаків. Упорядник Микола Рябий. Київ. 2009. Стор. 68-69., Паспорта історичної пам'ятки 1954 року, зображенням карти Бершаді 1870 і 1912 років, аналізу замків і фортець України XV—XVII ст., зафіксованих спогадів очевидців залишків фортеці.