Анато́ль-Юліа́н Курди́дик (літературні псевдоніми та криптоніми: Анатоль Бовшівський, Осій Гольтіпака, Осип Гольтіпака, Рогатинець, Осій Г., О. Г., АКА, Ака, А. К., а. к., ак., А. а.; , Підгайці, Галичина, Австро-Угорщина, нині: Тернопільської області — , Вінніпег, Канада) — український письменник, поет, журналіст, громадський діяч, упорядник книжок, автор передмов і приміток до книг.

Життєпис Народився Анатоль-Юліан Курдидик як найстарший син о. Петра Курдидика, сотрудника парафії УГКЦ Успіння Пресвятої Богородиці в Підгайцях, і Стефанії з роду де Остоя Стеблецької. Сам Петро Курдидик — виходець із села Бовшів та син рільника Симеона Курдидика й Марії Атаманюк.

Своє дитинство Анатоль Курдидик прожив у селі Покропивна, де його батько служив місцевим парохом до 1919 року. Відвідував школу в Тернополі, а в 1916 році у зв'язку з російською окупацією Тернополя, вступив до Української академічної гімназії у Львові. Тут у 1924, перед самими випускними іспитами, його заарештовано польською владою й ув'язнено на тримісячний термін у тюрмі в Бережанах. Згодом одержавши, як політв'язень, дозвіл на допущення до матури, склав її в 1926 році.

Анатоля згодом прийнято на юридичний факультет Університету Яна Казиміра (нині: Львівський університет), але таки після вступних іспитів у 1926 його мобілізовано до польського війська, в якому відбув півторарічну службу в мундирі звичайного вояка Піхотного полку № 2 у Піньчуві. Прилапаний у Піньчовському повіті з посилкою підпільної «Сурми» (офіційним органом УВО), закінчує службу в армії важкою військовою тюрмою в Перемишлі — і, звільнений з корпусної тюрми після трьох місяців казематного ув'язнення, назавжди обирає життєвий шлях українського літератора й публіциста: стає кореспондентом і співробітником українських газет у довоєнному Львові; згодом — на еміграції та в Західній діаспорі.

Літературна діяльність

Рання літературна діяльність Анатоля Курдидика невід'ємно пов'язана із львівськими літературними групами «Листопад» і «12», з Товариством письменників і журналістів ім. Івана Франка (ТОПІЖ) у довоєнному Львові. Дебютував нарисом «Осьмак» в 1924 р. у місячнику «Поступ».«Анатолій Курдидик» / Книга мистців і діячів української культури: перша зустріч українських мистців Канади й Америки з громадянством , «Аврора», Торонто, ст. 138 Як поет і фейлетоніст активно друкувався в часописах «Український голос», «Вісти з Лугу», «Назустріч», «Неділя», «Дажбог», «Жіноча доля», «Нова хата», «Діло», «Студентський шлях», «Просвіта»; як гуморист — у «Комарі» і «Зизі».

Автор сценічних творів: оперета «Залізна острога» (з Луцем Лісевичем), що йшла в театрі Миколи Бенцаля в 1934 році; популярна комедія «Ой, та Просвіта» у 1938 p. Вірші, нариси, новелі й оповідання його публікувались у всій західноукраїнській пресі в 1930—1939 pp., та в емігрантських періодиках 1940—1945 pp.

Переїхавши по Другій світовій війні в Канаду, очолював у Торонто Літературно-мистецький клуб, був співзасновником і головою Спілки українських журналістів Канади; у м. Вінніпег — організатор і президент Літературно-мистецького клубу (1963—1973). Член ОУП «Слово» і Української вільної академії наук.

Журналістська діяльність

Життя змусило Анатоля Курдидика писати публіцистику: журналістська діяльність бере початок у Перемишлі в «Українському голосі» (1928—1929), продовжується у Львові у тижневику «Неділя» (1929—1934) та завершується у щоденнику «Діло» (1934—1939).

З настанням «золотого вересня», будучи вже відомим літератором і журналістом зі стажем, подався на еміграцію: Польща (1940—1945), Західна Німеччина (1945—1951), Канада (з 1951 року).

Після радянської окупації Львова працює віденським кореспондентом для «Краківських вістей» у Польщі (1940—1945), та співробітником газети для українських біженців «Неділі» у місті Ашафенбург, Німеччина (1945—1949).

З 1951 року в Канаді: у Торонто — з 1954 співробітник часопису «Український робітник»; з 1956 співзасновник і редактор тижневика «Вільне слово» (до 26 червня 1960). У місті Вінніпег — редактор тижневика «Новий шлях» (1960—1962) і співредактор «Поступу» (1962—1970), співробітник-кореспондент з 1970 р. «Українського голосу».

Відігравав помітну роль в культурному житті української діаспори в Канаді. В емігрантській українській пресі займав націоналістично-патріотичні позиції. За довголітню працю на полі української журналістики нагороджений у 1974 р. Шевченківською медаллю Конґресу Українців Канади.

Цитати Манітобським архівом було збережено та через півстоліття передано «Дню» статтю Анатоля Курдидика, яка друкувалась в націоналістичному виданні «Новий шлях» 8 липня 1961 року, напередодні відкриття українською діаспорою пам'ятника Тарасові Шевченку у «столиці українців Канади» — Вінніпезі. В цій статті звучить занепокоєння про пам'ятники, які в часи СРСР полонили українські міста та села:

Журналіст разом з тим, пророкує:

Творчий доробок

Книжкові видання

1929 «Ясні вогні: Оповідання» збірка легенд, Львів

1932 «Маленькі борці: Оповідання з недавного минулого», Львів

1934 «Дві години в домі українського інваліда»

1935 «Тайна одного знайомого: Оповідання», Львів«До ясного завтра: Короткий огляд найновіших здобутків людського духа»

1936 «До сонця золотого»

1937 «Отаман Махно»

1939 «Від Попраду по Тису: Дещо про минуле та сьогочасне Карпатської України»«Собі самому: Оповідання про господарсько-садівничу школу „Просвіти“ в Милованні»

1943 «Три королі і дама», Краків

1977 «Записки з буднів: Фейлетони і нариси»

2007 (передрук): «Три королі і дама», Львів

Оповідання

Нариси 1934:«Опис Черча, города Амора й Ескулапа, що здобув собі славу в краю і закордоном завдяки водам цілющим і живлющим, від яких хворі скачуть, як олені: (Виняток з докторської дисертації, предложеної членам філософічного факультету Вільного Університету в Черчі)» 1937:«В країні вільх та очеретів. Вражіння з поїзди на Полісся»«Серед братів з останніх бастіонів. Вражіння з дороги»

Мініатюри

Гуморески

П'єси

Імпровізації

Поезія

Стефанія Курдидик

Стефанія Курдидик — дружина Анатоля Курдидика, є автором книги поезій «Мій псалом тобі»Мій псалом тобі: поезії / Стефанія Курдидик. — Львів: Місіонер, 1996. — 96 с. — ISBN 5-7707-9670-7. Публікація вийшла друком на майже 100 сторінках у в-ві Отців Василіян «Місіонер» у Львові з датою 1996 року. У ній 84 вірші, у яких авторка висловлює своє ставлення до життя, природи, до Бога.

Примітки

Посилання Анатоль-Юліан Курдидик (1905) Де народився Анатоль Курдидик // Коломийські вісті. — 2008. — 24 берез. УКРАЇНОВИНИ: До 95-ліття поета, письменника, публіциста, журналіста, і громадського діяча діаспори Анатоля Курдидика // BRAMA. July 25, 2000 Реєстр розсекречених архівних фондів України: Міжархівний довідник. — Т. 1. — Київ, 2009. Упоряд. Сергій Зворський. Див. § 255. Анатоль Курдидик. Див. с. 6. В пам'ять Анатоля Курдидика // Свобода, Рік CVIII. — 2001. — 6 лип. Анатоль Курдидик. Див. с. 19. На сороковий день відходу: За вдачею і талантами — поет, журналіст, громадський діяч // Свобода, Рік CVIII. — 2001. — 3 серп. OBITUARY: Anatol Kurdydyk, 95, longtime editor of Ukrainian Canadian newspapers , «The Ukrainian Weekly», July, 15, 2001 NEWS AND VIEWS: R.L. Chomiak, In tribute to the late Anatol Kurdydyk, «a mere editor of the Ukrainian press» , «The Ukrainian Weekly», September 2, 2001

Бібліографія Література про Анатоля Курдидика:

Енциклопедія Львова. Т. 3 / За ред. А. Козицького. — Львів: Літопис, 2010. — С. 695—696. Encyclopedia of Ukraine. Vol. II. University of Toronto Press, 1998. Ukrainians in North America: A Biographical Directory of Noteworthy Men and Women of Ukrainian Origin in the United States and Canada. Editor: Shtohryn Dmytro M., Association for the Advancement of Ukrainian Studies, Champaign, Illinois, 1975. Дванадцятка. Наймолодша львівська літературна богема 30-х років XX ст.: Антологія урбаністичної прози. — Львів: ЛА «Піраміда», 2006.  — С. 262—263. Матеуш В.О. Український патріот із Канади Анатоль-Юлій Курдидик. — Хмельницький, 2001. — 20 с.

Твори Анатоля Курдидика: Курдидик Анатоль. Записки з буднів: Фейлетони і нариси. — Вінніпеґ: Тризуб, 1977. Курдидик Анатоль. Три королі і дама. — Львів: Тріада плюс, 2007.