Сімо́не Піньйо́ні (; , Флоренція — , Флоренція) — італійський художник епохи бароко.
Життєпис
Він навчався разом із Фабріціо Боші, згодом із більш академічним та пуританським Доменіко Пассіньяно і, нарешті, з Франческо Фуріні. Піньйоні відомий саме своїми картинами в стилі, що нагадує болісно чуттєвого Фуріні. Відбитком цієї одержимості є його автопортрет 1650 року, в якому він зображує себе як оголену огрядну жінку. Біограф Бальдінуччі, у своїх коротких описах виділяє художника Піньйоні, згадуючи його як скандального «імітатора (Фуріні) аморальних винаходів».
Ширший життєпис було занотовано його учнем Джованні Камілло Саґрестані, де зазначається, що він наділений «ексцентричними і піддатливими здійбностями». Піньйоні згодом схиляється до більш благочестивого живопису. Це було одного разу, коли він був серйозно хворий; «оскільки в житті він був зосереджений на вивченні жіночих форм, і (нині), напевно, змирився з навислою нескінченністю, його духовний батько закликав його позбавитись цієї фатальної помилки, і будучи в піднесеному настрої, він раптом вилікувався завдяки Господу». Бальдінуччі про Фуріні пише теж щось подібне, і про передсмертну відмову від своїх мистецьких полотен із оголеними персонажами. Бо доба бароко (пора піднесень, розкошів і смутку) була настояна на протиріччях і сама породжувала характери, сформовані з протиріч
Серед більш традиційних робіт відомі такі картини: «Святий Петро вилікував Агату» (відносять до міського музею в Трієсті); «У Сент-Луїсі організовується бенкет для бідних» (1682), нині знаходиться в церкві Санта Фелічіта у Флоренції, за замовленням Конте Луїджі Гвіччардіні; «Мадонна з немовлям звеличується зі святими архангелами Михайлом та Рафаелем в обладунках та Сан-Антоніо Падуанським» (1671), для каплиці ді Сан-Мікеле у церкві Сантіссіма Аннунціата.
Він намалював також «Алегорію світу» в Палаццо Веккіо. «Каяття Магдалини», яке відносять до творчості Піньйоні знаходиться в Палаццо Пітті. У Сан-Бартоломео (Монтеолівето), він написав «Мадонна, яка явилась блаженному Бернардо Толомео»
На додачу до Саґрестані, інший учень, Лука Куерсі з Кутільяно, був священиком.
Галерея обраних творів
Див. також
Сейченто Живопис бароко Караваджизм Академізм 17 ст. Флорентійська школа
Посилання
Джерела Francesca Baldassari: Simone Pignoni (Firenze, 1611 - 1698) Artema, Turin 2008, ISBN 978-88-8052-102-0. Gerhard Ewald: Simone Pignoni, a Little-Known Florentine Seicento Painter. In: The Burlington Magazine. Bd. 106 Nr. 734 (1964), S. 218-226. Antonio Francesco Gori: Elogio di Francesco Furini. In: Museo Fiorentino, che contienei Ritratti de'Pittori. Bd. 9. Florenz 1756, S. 87-92. Rodolfo Maffeis: Ritratto di Simone Pignoni. In: Proporzioni. Annali della Fondazione Roberto Longhi. Bd. 5 (2004), S. 87-124.