Завролоф або зауролоф (, від  — «ящір»,  — «гребінь») — рід великих гадрозаврів з пізньокрейдового періоду Азії та Північної Америки, що мешкали на території сучасного каньйону Підкови та формації Немегт приблизно 70—66 мільйонів років тому. Це один з небагатьох родів динозаврів, відомих з різних континентів.

Типовий вид, S. osborni, був описаний Барнумом Брауном у 1912 році з канадських скам'янілостей. Другий відомий вид, S. angustirostris, представлений численними зразками з Монголії та був описаний радянським палеонтологом Анатолієм Рождественським.

Завролофа відрізняє колосоподібний гребінь, що тягнеться назад і вгору з його черепа. Це був травоїдний динозавр, який міг пересуватися як на двох ногах, так і на чотирьох.

Опис

Завролоф відомий за майже повними скелетами, які дають дослідникам чітке уявлення про його кісткову анатомію. S. osborni, більш рідкісний альбертський вид, сягав близько 8,2—8,5 м завдовжки, з черепом в 1 м у довжину. За оцінками, він важив близько 3 тонн.

S. angustirostris, монгольський вид, був більшим; він сягав 13 м у довжину, з повідомленнями про існування навіть більших решток. За оцінками, він потенційно міг важити до 11 тонн. Найбільший відомий череп S. angustirostris сягав 1,22 м завдовжки. Не враховуючи розмірів, ці два види практично ідентичні, і їхня диференціація ускладнена недостатньою вивченістю.

Завролофи мали великі задні кінцівки та невеликі передні. Пересуватися могли як на двох, так і на чотирьох ногах. Рослиноїдні динозаври, ймовірно, використовували свої передні кінцівки для захоплення гілок і листя, а також для будівництва гнізд. Довгий хвіст використовувався для балансу при русі на двох ногах.На голові був кістковий гребінь, що підтримував «мішок» з еластичної шкіри. Гребінь починався над очима і підіймався над головою під кутом в 45 градусів. Спочатку вважалося, що завролофи вели напівводний спосіб життя, і мішок служив для дихання. Зараз вважається, що завролофи, як й інші гадрозавриди, вели стадний сухопутний спосіб життя, а «мішок» служив свого роду рупором; можливо, в ньому були отвори. Науковці вважають, що якщо «мішок» був барвистим, то він міг служити ознакою домінантного самця в стадіWhat do scientists know about the Saurolophus? Discovery Channel. Крім того, висловлювалися теорії про терморегуляторні функції.

Таксономія Барнум Браун, який описав перші зразки, відніс вид до родини Trachodontidae (= Hadrosauridae), підродини Saurolophinae. У той час у цю підродину також включали Corythosaurus і Hypacrosaurus.

Більшість публікацій до 2010 року включає Saurolophus до підродини Hadrosaurinae. У 2010 році рід віднесений до підродини Saurolophinae.

Кладограма

Кладограма підродини Saurolophinae, складена у 2010 році Альбертом Прієто-Маркесом за результатами філогенетичного аналізу:

Історія відкриття Завролофа відкрили в Північній Америці. Потім його рештки знайшла в Монголії експедиція І. А. Єфремова в 1947 році в місцезнаходженні «могила дракона» в горах Алтан-Ула на півдні монгольської Гобі. Завролофи відомі також за кількома скелетами й багатьма окремими кістками й черепами з верхньої крейди Південної Монголії. Повний скелет завролофа зберігається в палеонтологічному музеї ім. Ю. А. Орлова при Палеонтологічному інституті РАН у Москві.

Примітки

Література

Посилання Saurolophus — Enchanted Learning Software