Микола Павлович Іщенко (26 травня 1946) – український вчений, філософ, гуманіст-демократ, політолог, педагог, доктор філософських наук (1990), професор (1992), заслужений працівник освіти України (2008).

Освіта, службова кар'єра Микола Іщенко народився в сім`ї офіцера Радянської армії. Здобув спеціальну середню освіту, закінчивши в 1965 р. Золотоніський технікум ветеринарної медицини. У роки навчання особливу увагу приділяв вивченню медичної, історичної та філософської проблематики. Паралельно закінчив Золотоніську середню школу № 4 (1964) і Драбівську середню заочну школу (1965). У 1964–1965 рр. працював фельдшером ветеринарної медицини в Черкаській області.

У 1965–1968 рр. перебував на дійсній службі в ракетних військах стратегічного призначення Збройних Сил СРСР.

Вищу освіту здобув на філософському факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «філософські науки 09.00.02, діалектика і методологія пізнання», отримавши фах філософа, викладача філософських дисциплін. Був переможцем Всесоюзного конкурсу студентських наукових робіт (1970), у студентські роки друкувався в наукових журналах ВАК СРСР.

Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук в КДУ ім. Т. Шевченка (1977 р.). У 1973–1977 рр. – викладач, доцент Донецького політехнічного інституту. Від 1977 р. – доцент Черкаського державного педагогічного інституту. Докторську дисертацію «Сутність, протиріччя і тенденції соціального становлення молоді (соціально-філософський аспект юнознавства)» захистив у Москві в квітні 1990 р.

Від 1991 р. – професор кафедри філософії, у 1994–2008 рр. – завідувач кафедри політології і права, з 2008 р. – завідувач кафедри державного управління і соціально-політичних наук Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Завдяки ініціативі й дворічній підготовчій роботі М. Іщенка відкрито в 2008 р. в університеті магістратуру зі спеціальності «Державна служба». З 2018 р. – професор кафедри державної служби, публічного адміністрування та політології.

Наукові досягнення У колі пріоритетних дослідницьких проблем ученого – соціальна філософія, філософія гуманізму і демократії, ювенологія, філософія науки, філософська методологія глобального еволюціонізму, розвиток інституцій держави, публічного управління, громадянського суспільства. Він є автором понад 310 наукових публікацій, серед них понад 30 монографій, підручників і навчальних посібників. Результати своїх наукових досліджень оприлюднював на 160 конференціях міжнародного, всеукраїнського та регіонального рівнів.

Професором М. Іщенком створена власна філософська система, висунуто та обґрунтовано чимало оригінальних філософських ідей і теорій, які генеровані на основі методології еволюціонізму, коеволюції і людиноцентризму, на новій загальноцивілізаційній мегапарадигмі прогресу. В основу своєї філософії він поклав істину, науково доведену Е. Шредінгергом у науковій праці «Що таке життя?» та Ч. Дарвіном, Р. Клаузіусом, Г. Хакеном, І. Пригожіним, І. Стенгерс та ін., про всезагальну дієвість об'єктивних законів еволюції.

Системоутворюючими теоріями в його філософській системі є: 1) теорія соціального становлення людини і механізму дії об’єктивного закону соціального становлення людини/особистості/молоді, відкритого М. Іщенком; 2) системна теорія й методологія двоєдиності гуманізму і демократії; 3) теорія і динамічна модель гуманно-демократичної життєтворчості; 4) теорія гуманно-демократичного публічного управління; 5) теорія цінностей патріотизмуhttp://eprints.cdu.edu.ua/4610/ і створення Кодексу честі патріотів Україниhttp://eprints.cdu.edu.ua/5195/; 6) теорія і методологія ювенології як нового, започаткованого М. Іщенком, напрямку фундаментальних досліджень в Україні.

Ним розроблені гносеологічні основи пізнаванності світу та аргументаційно-верифікаційний метод, який включає в себе евристичний потенціал цифрової технологізації знань. Вчений вперше здійснив розробку й увів у науковий обіг категорії «соціогенез» і «соціальне становлення людини/особистості/молоді».

У 1980-ті роки М. Іщенко розробив теорію соціального становлення людини, аргументовану на основі ідей Ч. Дарвіна про еволюцію та ідеї Геракліта про становлення всього сущого як принцип, а також філософських праць Арістотеля і Георга Гегеля про виникнення наявного буття із становлення. Він усебічно обґрунтував згідно з об’єктивним законом рівності і протилежності сил дії і протидії своє формулювання об’єктивного закону соціального становлення людини: «На людину, включену в життєтворчість суспільства в сферах освіти, культури, науки, виробництва та ін., впливають два протилежні процеси, які визначають співвідношення сил дії і протидії зростанню соціальності людини, розвитку розуму людини і еволюції її соціальної гуманності і демократичності, як сутнісних, вроджених конструктів соціального становлення людини розумної (Homo sapiens)».

Закон соціального становлення людини полягає в співвідношенні дії і протидії в ньому: ККД=А/(А+В) ×100 %, де ККД — коефіцієнт корисної дії соціального становлення людини; А — сума корисних витрат на сприяння соціальному становленню людини; В — сума витрат на протидію соціальному становленню людини.

Він дослідив і аргументував об’єктивний закон нерозривної взаємозалежності принципів гуманізації/дегуманізації – демократизації/тоталітаризації – деетатизації/етатизації – децентралізації/централізації – деконцентрації/концентрації й показав їхню дієвість у сферах трудових відносин, власності, влади, в соціальних групах. На основі цього закону він запропонував модель визначення коефіцієнту корисної дії публічної влади.

З кінця 1980-х років учений є засновником і керівником наукової школи України з філософії гуманізму і демократіїhttp://logos-ukraine.com.ua/project/nued5/s3_9.pdf, яка базується на соціально-гуманістичних і ліберально-демократичних цінностях та принципах гносеологізму, плюралістичності, світоглядно-антропоцентричної аргументації й нелінійного, поліцентричного мислення. У 1994–2015 рр. очолював розробку низки комплексних кафедральних наукових тем, упродовж 20 років очолював аспірантуру з політичних наук та готував кандидатів наук.

Входив до складу спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських дисертацій та до вченої ради і науково-експертної ради Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Дійсний член (академік) Української академії політичних наук (2007) і Української академії національного прогресу (1993).

Громадська діяльність У 1986–1991 рр. М. Іщенко працював у робочих групах Верховної ради СРСР з питань помилування дисидентів та Ради міністрів СРСР з питань соціально-економічних реформ, розробив моделі становлення гуманного, демократичного суспільства і утворення Співдружності Незалежних Держав та де-юре визнання суверенітету колишніх союзних республік.

За результатами наукових досліджень та за участі М. Іщенка був прийнятий Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2998-12#Text. №2998-XII. Ним впроваджені в життя такі його ідеї: критичне ставлення до марксистсько-ленінського вчення та до партійно-номенклатурної бюрократії, відмова від примусового вступу до ВЛКСМ, боротьба з антиподами гуманного, демократичного способу життя, боротьба зі свавіллям, корупцією комуністичних партійних чиновників-бюрократів, вимога відміни 6 ст. Конституції СРСР (керівна роль КПРС) та ін. Бюрократична партійна і педагогічна номенклатура сприйняла його ідеї негативно і піддавала нападкам та створювала перешкоди в науково-освітній діяльності.

Брав участь у підготовці нової Конституції України, прийнятої на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text

Член Національної спілки журналістів України від 2010 р.

На початку 1990-х років залучив значні муніципальні та спонсорські кошти задля вдосконалення соціальної інфраструктури (асфальтування вулиць, спорудження водогону, ставка тощо) в селі Вершина-Згарська.

Нагороди 1991 р. — Нагрудний знак «Відмінник народної освіти УРСР». 1996 р. — Почесна грамота Міністерства освіти і науки України. 2001 р. — Почесна грамота Міністерства освіти і науки України. 2008 р. — Почесне звання Заслужений працівник освіти України.

Основні праці

Монографії і посібники

Социалистический образ жизни и личность: [монографія] / Н. П. Ищенко. — Киев, 1985. — 182 с. Социальное становление советской молодежи: [монографія] / Н. П. Ищенко. — Киев, 1989. — 239 с. Социально-философские проблемы юноведения. — М.; Киев, 1992. — 50 с. История Украины: учеб. пособие / Н. И. Бушин, Н. П. Ищенко, В. И. Коваль, В. Ю. Крушинский. — Киев - Черкассы, 1996. — 384 с. (гриф МОНУ). Людинознавча компетентність керівника, менеджера, спеціаліста: [монографія] / М. П. Іщенко, І. І. Руденко ; за ред. М. П. Іщенка. — Черкаси, 2003. — 200 с. Політологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. П. Іщенко.– Черкаси, 2004. — 388 c. (гриф МОНУ). Практикум з політології: навч.-метод. посіб. / М. П. Іщенко, О. М. Іщенко ; ред. М. П. Іщенко. — Черкаси, 2004. — 324 с. Політологія: питання теорії і методики: навч.-метод. посіб. / М. П. Іщенко, Ж. В. Деркач ; ред. М. П. Іщенко. — Черкаси, 2006. — 320 с. Культурологія: навч. посіб. / М. П. Іщенко, П. І. Гаман, О. М. Іщенко, А. О. Овчаренко ; за ред. М. П. Іщенка. — Черкаси, 2008. — 292 с. (гриф МОНУ). Філософія науки: питання теорії і методології: навч. посіб. / М. П. Іщенко, І. І. Руденко ; за ред. М. П. Іщенка. — К., 2010. — 442 c. (гриф МОНУ). Основи демократії: навч.-метод. посіб.: 2-е вид., доп / М. П. Іщенко, О. М. Іщенко, П. І. Гаман ; за ред. проф. М. П. Іщенка.. — Черкаси, 2011. — 232 с. Соціальна і гуманітарна політика: навч.-метод. посіб. / М. П. Іщенко, А. О. Овчаренко, Я. В. Подолян ; за ред. проф. М. П. Іщенка. — Черкаси, 2011. — 400 с. Правове забезпечення державного управління і місцевого самоврядування: навч.-метод. посіб. / М. П. Іщенко, Б. М. Гук ; за ред. М. П. Іщенка. — Черкаси, 2011. — 228 с. Вища освіта України і Болонський процес: навч.-метод. посіб. / М. П. Іщенко, А. О. Овчаренко, В. П. Ткаченко ; за ред. проф. М. П. Іщенка. — Черкаси, 2012. — 360 с. Людина у Всесвіті і світовій цивілізації: [монографія] / М. П. Іщенко, І. І. Руденко ; за ред. М. П. Іщенка. — Київ, 2013. — 458 c. Публічне управління та адміністрування: навч.-метод. посібник / М. П. Іщенко, О. М. Іщенко, Л. Я. Самойленко; за ред. М. П. Іщенка. — Черкаси, 2017. — 476 с. Іщенко М. П., Іщенко О. М. Методичні рекомендації до написання курсових і кваліфікаційних робіт на здобуття освітніх ступенів «бакалавр» і «магістр»/ за ред. проф. М. П. Іщенка. — Черкаси, 2020. — 84 с. Патріот України у системі цінностей філософії гуманізму і демократії: навч. посібник / М. П. Іщенко. — Черкаси, 2021. — 188 с.

Енциклопедії, словники

Соціально-політичний словник-довідник: навч.-метод. посіб. для вузів / М. Іщенко, В. Андрущенко, М. Титарчук, П. Маленко ; за ред. проф. М. Іщенка. — Київ – Черкаси, 1999. — 304 с. (гриф МОНУ). Філософія політики: короткий енциклопедичний словник / авт.-упоряд.: В. П. Андрущенко, Т. В. Андрущенко, М. П. Іщенко [та ін.]. — Київ, 2002. — 670 с. (гриф МОНУ). Соціально-політична енциклопедія / М. П. Іщенко, О. М. Іщенко ; за ред. М. П. Іщенка. — Черкаси, 2012. — 636 c.

Вибрані статті

Закон перемены труда и его действие при социализме / Н. Ищенко, В. Г. Лиходей, Г. Постригань // Вестник Киевского университета. Серия Экономика: [сб. науч. тр.]. — 1971. — № 13. — C. 16–20. Здоровье как фактор социального поведения личности молодого человека // Социально-философские и мировоззренческие проблемы здоровья человека : материалы Всесоюз. конф., Львов, ноябрь 1984. — М., 1984. — С. 83–87. Підвищення культури потреб // Філософська думка. — 1984. — № 5. — С. 14–16. Вдосконалення способу життя як фактор виховання молоді // Філософська думка. — 1986. — № 2. — С. 10–17.