Шотла́ндська ге́льська (шотландська, ерська)Додаток А: Коди мов | Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського чи ґе́льська мо́ваКраїни світу і Україна: енциклопедія: в 5 т. / редкол. : А. І. Кудряченко (голова) та ін.; — ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України». — Київ: Видавництво «Фенікс», 2017 ISBN 978-966-136-473-7Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2019 № 41 том 2 (; або ) — одна з найпоширеніших гойдельських мов, носії якої гели традиційно проживають у гірських районах Шотландії та на Гебридських островах. 2005 року був ухвалений , за яким гельській мові надано статус офіційної в Шотландії та створено  — державний орган, який відповідає за розвиток гельської мови в Шотландії.

Понад 90 тисяч мешканців Шотландії володіють гельською мовою, для 58 652 шотландців (1,2 % від усього населення Шотландії) — рідна (станом на 2001 рік) . 1991 року гельська мова була рідною для понад 66 тис. мешканців Шотландії.

У Канаді (провінція Нова Шотландія, переважно на острові Кейп-Бретон) є 500—1000 носіїв гельської мови. Невеликі спільноти носіїв мови збереглися в США, Австралії, Новій Зеландії, Південно-Африканській Республіці.

Не слід плутати шотландську гельську мову з англо-шотландською мовою, яка належить до германських мов.

Класифікація

Шотландська гельська мова належить до гойдельської підгрупи острівної підгрупи кельтської групи індоєвропейської сім'ї мовК. М. Тищенко. Індоєвропейська спільність // . Вона відмінна від бритської гілки кельтських мов, до якої також належать валлійська, корнська й бретонська мови. Генеалогічно найближчими до шотландської мов уважають менську й ірландську мови, що також належать до гойдельських мов і мають спільного пращура — давньоірландську мову.

Історія Першими носіями кельтських мов на цій території були брити, що населяли південну, здебільшого рівнинну частину Шотландії. Вони заснували Единбург — нинішню столицю Шотландії. Саме на території цієї країни створено першу писемну пам'ятку кельтських мов — поему «Гододін», автором якої був Анейрін. Бритське населення в Шотландії протрималося на півдні до VI століття, коли почався наступ з півдня англосаксів і з заходу — ірландського населення, здебільшого вихідців з королівства Дал Ріада в Ольстері, на півострові Кінтайр і Внутрішніх Гебридських островах. Переселення ірландців в Британію почалося ще в IV столітті, проте якщо їхні поселення в Уельсі не збереглися, то в Шотландії та на острові Мен вони стали основним населенням. Острів Айона, розташований на південному заході від берегів Шотландії, став значним центром монастирського життя: тут розташовувався монастир, пов'язаний зі святим Колумбою.

Приблизно до середини XV століття Гірська Шотландія та Ірландія мали спільну літературну традицію, і лише від того часу шотландську мову можна вважати окремою. Пізніше, у XVII столітті, від шотландської гельської відділилася менська мова.

Шотландська мова досі дуже близька до північних діалектів ірландської мови, з якою утворює діалектний континуум. Наприклад, діалект острова Арран не можна назвати ні власне шотландським, ні ірландським діалектом. Деякі риси протиставляють шотландський і ольстерський (північний) ірландський середнім (коннахтським) і південним (мунстерським) діалектам ірландської мови: в шотландській гельській мові й ольстерському діалекті ірландської заперечна частка — , а в коннахтському і мунстерському — .

Поширення англійської мови і набіги вікінгів (зокрема на Гебридські острови) сильно послабили позиції шотландської мови. Вона також змінилася під впливом скандинавських мов і англійської. Окрім лексичних запозичень, шотландська мова набула деяких нових рис, зокрема місце протиставлення дзвінких та глухих приголосних зайняла опозиція глухих без придиху і глухих з придихом; схоже явище спостерігається у фарерській, ісландській і деяких діалектах континентальних скандинавських мов.

Шотландська, як і інші кельтські мови, довгий час не мала жодного офіційного статусу, а в деякі періоди історії навіть переслідувалася (зокрема року забороняв не лише викладання шотландською, а навіть звичайне спілкування нею). Проте наприкінці XX століття ситуація змінилася з утворенням Парламенту Шотландії, що проголосив шотландську гельську мову офіційною в ШотландіїГельська мова — спроба відродження після століть утиску.

2005 року відкрито першу середню школу, де навчання ведеться виключно шотландською гельською мовою. Тим не менше дані перепису 2001 року виявили 11-відсоткове скорочення чисельності носіїв порівняно з 1991 роком, отже шотландська мова перебуває в серйозній небезпеці. А втім, нею ведуться радіо- та телепередачі, видаються газети, журнали, книги, існують громадські рухи за її ширше використання в повсякденному житті. Проте зберігається ситуація, де найсильніші позиції шотландська мова займає серед старшого покоління мешканців Гебридських островівШотландська ґельська мова може зникнути за 10 років «Чудова Мова».

Від XVII століття багато шотландців емігрували в Канаду задля праці в Компанії Гудзонової затоки. Свого часу шотландська гельська мова була третя за кількістю мовців у Канаді після англійської та французької, проте в наш час носіїв цієї мови залишилося не більш ніж 1 тисяча людей, здебільшого літніх.

|+ Носії шотландської в Шотландії, (1755—2001) |- ! Рік !! Шотландське населення !! Носії лише шотландської ґельської мови !! Носії шотландської гельської та англійської мов !! Носії шотландської гельської та англійської мов у % до населення |- |1755 || 1 265 380 || 289 798 || Н/Д || Н/Д (22,9 monoglot Gaelic) |- |1800 || 1 608 420 || 297 823 || Н/Д || Н/Д (18,5 monoglot Gaelic) |- |1881 || 3 735 573 || 231 594 || Н/Д || Н/Д (6,1 monoglot Gaelic) |- |1891 || 4 025 647 || 43 738 || 210 677 || 5,2 |- |1901 || 4 472 103 || 28 106 || 202 700 || 4,5 |- |1911 || 4 760 904 || 18 400 || 183 998 || 3,9 |- |1921 || 4 573 471 || 9 829 || 148 950 || 3,3 |- |1931 || 4 588 909 || 6 716 || 129 419 || 2,8 |- |1951 || 5 096 415 || 2 178 || 93 269 || 1,8 |- |1961 || 5 179 344 || 974 || 80 004 || 1,5 |- |1971 || 5 228 965 || 477 || 88 415 || 1,7 |- |1981 || 5 035 315 || Н/Д || 82 620 || 1,6 |- |1991 || 5 083 000 || Н/Д || 65 978 || 1,4 |- |2001 || 5 062 011 || Н/Д || 58 650 || 1,2

Поширеність

Сполучені Штати Америки

За даними перепису населення Сполучених Штатів Америки 27 грудня 2007 року, шотландською гельською мовою розмовляють люди у 20 з 50 штатів США. Найбільше мовців проживає в Каліфорнії — 265, тобто 16,45 %, найменше — 15, тобто 0,93 %, у Вісконсині.

 Номер Штат  Кількість мовців (ос.)  Відсоток від всіх носіїв, % 1 Аляска 20 1,24 2 Каліфорнія 265 16,45 3 Флорида 135 8,38 4 Іллінойс 45 2,79 5 Канзас 20 1,24 6 Луїзіана 35 2,17 7 Меріленд 40 2,48 8 Мічиган 44 2,73 9 Міссісіпі 20 1,24 10 Нью-Гемпшир 40 2,48 11 Нью-Джерсі 20 1,24 12 Нью-Йорк 100 6,21 13 Північна Кароліна 35 2,17 14 Огайо 25 1,55 15 Орегон 40 2,48 17 Пенсільванія 65 4,03 18 Техас 95 5,90 19 Вашингтон 60 3,72 20 Вісконсин 15 0,93 Разом 1 610 100

Статус

Протягом століть гельська мова зазнавала великого утиску і майже не вживалася в освіті й адміністративних справах. Проте 2005 р. ухвалено закон про офіційне визнання гельської мови — Закон про гельську мову (Шотландія) 2005.

Згідно з цим законом, гельська мова набула однакового статусу поруч з англійською мовою і була створена комісія «Bòrd na Gàidhlig», що увійшла в склад уряду. Основною метою створення комісії визначено розвиток мови.

Проте в цьому законі встановлено, що офіційне використання мови обов'язкове лише в суспільних установах і закладах, i він не поширюється на заклади, підпорядковані Лондону: королівську поштову службу тощо. Через це гельська мова не отримала дійсно широкої підтримки.

Абетка Абетка шотландської гельської мови складається з 18 літер. A a B b C c D d E e F f G g H h I i L l M m N n O o P p R r S s T t U u a, b, c, d, e, f, g, h, i, l, m, n, o, p, r, s, t, u Голосні літери можуть уживатися з глухим наголосом (grave accent), який також указує на те, що ця літера позначає довгий звук. à, è, ì, ò, ù Наявність та відсутність наголосу може істотно вплинути на значення слова: наприклад, bàta (човен) та bata (палка). За старою нормою, над деякими голосними може вживатися гострий наголос (acute accent): á, é, ó

1980 року Шотландський комітет з іспитів у вищих навчальних закладах скасував уживання гострого наголосу. У більшості видавництв це впровадження прийнято, проте в частині університетів Шотландії науковці й надалі вживають гострий наголос, так само як і в Канаді.

Останнім часом у шотландських текстах стали з'являтися такі запозичення з латинської абетки, як: v та z тощо.

Шотландська абетка називається шотландською aibidil. Раніше вона носила назву Beith Luis Nuin, що походила з назв перших трьох літер абетки огам: b, l, n.

Традиційні назви літер в абетці Традиційно назви літер шотландської абетки носять назви дерев та інших рослин. Назви деяких літер мають сучасне походження (наприклад, dair > darach, suil > seileach).

ailm (в'яз), beith (береза), coll (ліщина), dair (дуб), eadha (осика), feàrn (вільха), gort (плющ), uath (глід), iogh (тис), luis (горобина), muin (виноградна лоза), nuin (ясен), onn/oir (дрік), peith (очерет), ruis (бузина), suil (верба), teine (падуб), ura (верес). </div> Раніше вживалася система назв літер, схожа з іншими європейськими абетками: наприклад, b мала назву beh, c — ec тощо.

Орфографія

Прадавня гельська мова була предком сучасних ірландської та шотландської гельської мов. Записувалася вона за допомогою письма огам. З приходом християнських місіонерів запроваджено латинську абетку. Класична гельська мова вживалася в Ірландії до кінця XVII століття та до кінця XVIII століття в Шотландії. Відмінності в орфографії в ірландській і шотландській гельській мовах — результат реформ правопису в обох країнах, які проводилися в різні часи.

Шотландську гельську мову вперше стандартизовано 1767 р., коли був надрукований Новий заповіт. Під час Другої світової війни проведено реформу і введено офіційний стандарт або Caighdeán Oifigiúil. 1957 р. вилучено літери, що не читалися. 1981 р. введено гельські орфографічні правила.

В абетці сучасної шотландської мови 18 літер: A, B, C, D, E, F, G, H, I, L, M, N, O, P, R, S, T, U. Літера h зараз використовується лише для позначення леніції приголосних. Вона не вживалася в стародавніх текстах, бо леніція позначалася за допомогою крапки, що ставилася над літерою.

Назви літер шотландської абетки носять назви дерев та інших рослин. Проте зараз ця традиція вимирає.

Якість приголосного звука вказується за допомогою голосних літер навколо літери, що його позначає. Так звані слабкі приголосні — це палатизовані приголосні, широкі приголосні — це задньопіднебінні приголосні.

Приголосні, навколо яких знаходяться голосні e та i, становляться слабкими (м'якими), а приголосні, навколо яких знаходяться голосні a, o та u — широкими (твердими).

Правило правопису називається caol ri caol agus leathann ri leathann або («слабка до слабкої та широка до широкої»). Згідно з цим правилом, якщо за приголосної знаходиться i або e, то і перед цією приголосної знаходиться i або e. Таке ж правило діє стосовно a, o та u. Наприклад, t в slàinte , t в bàta . Це правило не стосується вимови голосних. Наприклад, множина утворюється за допомогою суфікса -an, наприклад, bròg (черевик) / brògan (черевики). Через правило правопису цей суфікс після слабких приголосних записується як -ean, проте його вимова не відмінна від вимови суфікса -an. Наприклад, taigh (дім) / taighean (дома). В суфіксі множини літера e пишеться лише для того, щоб виконати правило правопису про слабкі та широкі приголосні, тому що літера i попередує сполученню літер gh.