Девора Бен-Єгуда (; Йонас; , Дріса, Вітебська губернія, Російська імперія — , Єрусалим, Османська імперія) — перша дружина Еліезера Бен-Єгуди, «батька сучасної мови іврит», і її іноді називають «першою матір'ю, що говорила сучасним івритом».

Біографія Девора народилася 1855 року у сім'ї Шломо Нафталі Герца Йонаса (; 1840 —1896) і Рівки Леї Левейт Бурвіс (), в литовському місті Дриса (тепер — Верхньодвінськ) Вітебської губернії Російської імперії (сучасна Білорусь). Її батько був багатим торговцем, із хасидів рабина Шмуеля Любавичівського, але пізніше він став ортодоксальним євреєм, поетом і одним із перших ційоністів יוסף לנג, דבר עברית! : חיי אליעזר בן יהודה, הוצאת יד יצחק בן צבי, ירושלים, תשס"ח, עמ' 6-5. Девора отримала загальну освіту і вивчила іноземні мови — російську, французьку та німецькуדבורה עומר, הבכור לבית אב"י, 1967, עמ' 11.

У Девори було три брати і три сестри: Давид (; старший) איתמר בן-אב"י, החצוף הארצישראלי, עמ' 72, Хемда, Соня ()יוסף לנג, דבר עברית!, עמ' 424, Пеніна (; схоже народилася 1885 року) й Онія (Йосеф ; народився близько 1888 року)יוסף לנג, דבר עברית!, עמ' 208. Даних про третього брата не збереглося.

Її батько, Шломо Йонас, взяв до себе Еліезера Бен-Єгуду, до якого він ставився як до сина, і хотів, щоб Еліезер одружився із Деворою. Дівчина була на три роки старшою за хлопця, вона навчала його російської мови та інших предметів. Вони стали близькими й заручилисяיוסף לנג, דבר עברית!, עמ' 5-6.

1877 року Бен-Єгуда поїхав до Парижа вчитися медицини, хоча його справжньою метою була підготовка до політичного життяיוסף לנג, דבר עברית! : חיי אליעזר בן יהודה, הוצאת יד יצחק בן צבי, ירושלים, תשס"ח, עמ' 12-11. Через чотири роки він покинув Париж і поїхав до Відня, плануючи іммігрувати до Палестини. Він написав Йонасу про стан свого здоров'я та фінансів, і попросив прощення, що не може одружитися з Деворою, незважаючи на обіцянку. Девора вирішила не здаватися. Вона залишила родину і поїхала потягом із Москви до Відня, і без попередження з'явилася в кімнаті, де зупинився Еліезер יוסף לנג, דבר עברית! : חיי אליעזר בן יהודה, הוצאת יד יצחק בן צבי, ירושלים, תשס"ח, עמ' 38-37. Щоб добратися до Землі Ізраїльської, вони спустилися річкою Дунай повз Румунію, через Стамбул, Каїр, Александрію, а звідти добралися до Яффи.

Доктор Йосеф Ланг у книзі «Говори на івриті» () пише, що у Стамбулі на них чекав лист від Чашнікова (), який просив зачекати його з Парижу. Вони продовжили подорож утрьохיוסף לנג, דבר עברית!, עמ' 39. Еліезер пізніше опублікував історію «Той, хто повернувся на Батьківщину» () у журналі «Хавацелет» ()חבצלת, 24, כ"ו בניסן תרמ"ב, підписавшись як א (), і там він згадував, що його друг (Чашніков) відмовляв його дружину (Девору) зв'язувати свою долю з ним, але Девора не послухалася.

1881 року, прибувши до Каїра, вони попросили рабина Рафаеля Агарона бен Шімона їх одружити.

Перша матір, що говорила сучасним івритом Бен-Єгуда казав, щоא' בן-יהודה, תחיית לשוננו, הצבי תרמ"ח, י"ט, מתוך עלייה ראשונה ב', עמ' 166:

Матері періоду Першої алії не говорили івритом, і не вчили говорити ним своїх дітей. Сім'я Бен-Єгуди була винятком. Еліезер Бен-Єгуда заборонив дружині говорити з їхніми дітьми будь-якою іншою мовою, тільки івритом, тому Девора стала першою матір'ю сучасності, яка розмовляла зі своїми дітьми лише івритом. Ця вимога спричинила соціальну ізоляцію їхніх дітей, і була важкою для Девори. 1886 року, у листі до неї з Білостока, він наказував їй дбати про виховання дітей: Бен-Ційона (; пізніше змінив ім'я на Ітамар Бен-Єгуда) й Авіхаїля ()וסף לנג, דבר עברית! : חיי אליעזר בן יהודה, הוצאת יד יצחק בן צבי, ירושלים, תשס"ח, עמ' 117:

Фінансове становище сім'ї було складним, і Девора була змушена працювати. Вона була вчителькою івриту та історії народу Ізраїлю у школі для дівчат Евеліни де Ротшильд. Для навчання історії вона написала першу частину роботи «Скорочена історія народу Ізраїлю на своїй землі» (), яка згодом була опублікована в трьох частинах в адаптації Бен-Єгудиפרופ. ד"ר י. קלוזנר, אליעזר בן־יהודה, לנער, ספרית ארץ ישראל, תרצ"ט 1939, עמ' 37. Вона також спробувала себе у журналістиці, але єдиною статтею, яку вона написала, була: «Як поліпшити жіноцтво Єрусалиму» ()דבורה אב"י, תקנת בנות ירושלים, הצבי, 21 בדצמבר 1888.

Смерть

26 вересня 1891 року Девора померла від туберкульозу. Поховання Девори супроводжувалося суперечками між Еліезером і похоронним бюро ашкеназької громади в Єрусалимі — вони погрожували поховати її за межами цвинтаря. У відчаї Еліезер звернувся до похоронного бюро сефардської громади. Зрештою, Девору поховали на єврейському кладовищі на Оливковій горі у фарисейській частині, далеко від місця, де згодом були поховані Еліезер Бен-Єгуда, Ітамар та Хемда. Ітамар написав про її похорон так: «Жоден друг не супроводжував нас, жоден родич не з'явився» ()איתמר בן אב"י, אב"י, דואר היום, 24 בדצמבר 1922.

Еліезер оспівав свою дружину по завершенні тижня жалоби на сторінках першого випуску видання «Світло» () 1891/92 рокуהאור, 1, ז' בתשרי תרנ"ב:

Бен-Єгуда залишився вдівцем з п'ятьма сиротами, його матеріальне становище було важким і він був заклопотаний своїми справами, тож встановленням надгробної плити зайнялися жінки поселення Рішон-ле-Ціон. Вони розпочали кампанію зі збору коштів, але вона не була дуже вдала, тож плиту встановили аж через два роки після смерті Девори. На надгробку надруковані слова Еліезера:

Через рік по її смерті Еліезер Бен-Єгуда одружився з Хемдою, молодшою сестрою Девори.

У Львові заснували сіоністське жіноче товариство «Девора», щоб долучити єврейських жінок до національного рухуנתן מיכאל גלבר, תולדות התנועה הציונית בגליציה, כרך ב', 1889-1918, ירושלים, 1958, עמ' 805-804.

Примітки

а. Також може бути Бребіс, Барбіш… На письмі в івриті зазвичай не позначаються голосні b. Бен-Єгуда та його сім'я прагнули зробити іврит мовою повсякдення, що було неприпустимим для релігійних євреїв, які вважали, що іврит — це мова для спілкування з Богом c. Еліезер перефразовує рядки із книги пророка Єремії: «Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, говорячи: Так говорить Госпо́дь: Я згадав тобі ласку юна́цтва твого, ту любов, коли ти нарече́на була та за Мною ходила в пустині, в землі незасі́яній» ()

Виноски

Посилання דוד תדהר (עורך), «דבורה בן-יהודה», אנציקלופדיה לחלוצי הישוב ובוניו, כרך א (1947), עמ' 246 שרה ברנע: דרכה האחרונה של האם העברייה הראשונה , באתר הר הזיתים — מרכז מידע תמונת המצבה על קברה של דבורה בן יהודה , באתר הר הזיתים — מרכז מידע כרטיס נפטר: דבורה בן יהודה , באתר הר הזיתים — מרכז מידע