Середньові́чна лати́на (, ; ) — латинська мова часів середньовіччя. Офіційна писемна мова більшості європейських країн IV—XIV століть. Використовувалася у Католицькій церкві та при дворах європейських монархів як універсальна мова науки, юриспруденції, літератури тощо. Наступниця класичної латини і пізньої латини. Стала основою для сучасних романських мов. Незважаючи на ряд суттєвих відмінностей від класичної латини, люди середньовіччя не сприймали її як окрему мову. Також — церко́вна лати́на ().
Джерела підручники Harrington K.P., Pucci J., Elliott A.G. Medieval Latin (2nd ed.), Univ. Chicago Press, 1997 Medieval Latin: An Introduction and Bibliographical Guide . ed. by Mantello F.A.C., Rigg, A.G. CUA Press, 1996 словники Du Cange et al., Glossarium ad scriptores mediæ et infimæ latinitatis , Niort: L. Favre, 1883–1887, Ecole des chartes. Thesaurus Linguae Latinae
Посилання