Пряжів

Пряжі́в — село в Україні, у Новогуйвинській селищній громаді Житомирського району Житомирської області. До 2020 року — адміністративний центр Пряжівської сільської ради. Населення — 1060 осіб (2001).

Географія

Село Пряжів розташоване у лісостепній зоні. Межує з сусідніми населеними пунктами: на півночі — з селищем Новогуйвинське, на сході — з селищем Озерне, на південному заході — з селом Сінгури, на північному заході — з селищем Гуйва. Через село тече річка Коденка, яка на північній околиці впадає в річку Гуйва.

Історія Люди в околицях села жили майже безперервно з часів Трипілля. В селі виявлено поселення III тис. до н. е. (трипілля), ряд поселень І тис. до н. е., поселення II—V ст. н. е., VII—XII ст., XVI—XVIII ст. та XVIII—XIX ст.

У складі Речі Посполитої Село згадується 1545 року у Ревізії Житомирського замку під назвою Прєжов () — батьківщина Богдана, Ждана, Семена та Василя Прєжовських (), що відійшла по смерті зем'янина Івашка Прєжовського.

Існує згадка 1584 року в книзі Київського підкоморського суду, як власність пана Семена Івановича Прєжовського.

Село згадується в інвентарі маєтків братів Тишкевичів-Логойських від 7 жовтня 1593 року.

У 1648 році Пряжів належав київському земському судді Стефану Івановичу Аксаку та його дружині Софії Йосипівні Лозчанкі (Лущанка, Ложчанка).

Згідно акту від 12 грудня 1702 року селяни разом з селянами Лещини та Котельні і з козаками напали на табір польського війська під Бердичівом та розбили його.

У 1750 році була побудована дерев'яна церква Воскресіння Христова. До парафії належало Городище. 1878 року поряд з церквою збудована дзвіниця.

У 1751 році село Пряжів вже значиться у Ґабріеля (Гаврила) Аксака.

У складі Російської імперії Станом на 1860 рік Пряжів перебував у володінні Мяновської.

На 1906 рік у селі Пряжеві налічувалось 119 подвір'їв, в яких проживало 770 осіб, а в колонії поблизу — 27 подвір'їв, 129 осіб

У складі УРСР Село зазнало геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 років. Органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 18 мешканців села, з яких 8 осіб розстріляно. Нині всі постраждалі під час сталінських репресій реабілітовані, а їхні імена відомі.

16 листопада 1942 року очільник генеральної округи «Житомир» Ернст Ляйзер видав наказ про створення адміністративного округу «Геґевальд» («Заповідний ліс») — адміністративно-територіальної одиниці Генеральної округи Житомир Райхскомісаріату Україна, куди увійшло село. У складі округи село перебувало до приходу Червоної армії у лютому 1944 року.

У Незалежній Україні 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», село увійшло до складу Новогуйвинської селищної територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Житомирського району (1939—2020), село увійшло до складу новоутвореного Житомирського району.

Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська100294,53 %російська565,29 %білоруська10,09 %інші/не вказали10,09 %Всього1060100 %

Інфраструктура Пряжівська гімназія ДНЗ «Капітошка»

Транспорт Поблизу села розташована однойменна залізнична станція, на якому зупиняються приміські поїзди сполученням Коростень — Козятин I.

До Пряжева курсує автобусний маршрут № 115 та 127.

Відома особа Коваль Віктор Васильович — український військовик, капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув в ході російського вторгнення в Україну (з 2022). Похований на місцевому цвинтарі.

Галерея

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

Примітки

Література / Упоряд. Р. Ю. Кондратюк, Д. Я. Самолюк, Б. Ш. Табачник; Ред. кол.: Рафальський І. О. (голова), Будішевська В. В. (секретар), Бовсунівська О. Г., Дудніченко Ж. В., Мокрицький Г. П., Савченко Н. М., Свєтлова Л. П., Шимченко Н. Г. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області. — Житомир: видавництво «Волинь», 2007. — 620 с. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии / Составил Н. И. Теодорович. — Т. 1: Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский. — Почаев, 1888. — 440 с. М. Ю. Костриця, Р. Ю. Кондратюк Історико-географічний словник Житомирщини. — Житомир: Косенко, 2002. — 128 с.

Посилання